Справа № 2-а-366/12
Провадження № 2-а/752/8/13
29.03.0213 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії,-
позивач 10.02.2012 р. звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача протиправними щодо ненарахування їй як «дитині війни» щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 01.01.2006 р. з врахуванням проведених виплат, та виплачувати дану надбавку в розмірі, визначеному Законом в подальшому.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій відповідача протиправними щодо ненарахування їй як «дитині війни» щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по 09.08.2011 р. та зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 01.01.2006 р. по 09.08.2011 р. в ході розгляду справи залишені судом без розгляду напідставі ст.ст.99, 100 КАС України.
Крім того, судом було вирішено питання щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо ненарахування позивачу як «дитині війни» щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 10.08.2011 р. по 08.12.2011 р.. та зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 10.08.2011 р. по 08.12.2011 р., оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду між тими ж сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі та просила суд позов задовольнити, посилачись на те, що вона є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва виплачує їй зазначену надбавку у значно меншому розмірі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення проти заявлених вимог.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.
Згідно зі статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме отримання надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року.
Дію статті 6 зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V та положення ст. 111 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94; 2006 р., N 9 - 11, ст. 96. N 19 - 20, ст. 166; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66): текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим Законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, частина 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В рамках даного судового розгляду, з врахуванням ухвали суду про залишення частини позовних вимог без розгляду та закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, про які зазначалось судом вище, суд розглядає пред"явлені позивачем вимоги про здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії, як «дитині війни», у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.12.2011 р. по день постановлення рішення суду, а також нарахування і виплата її у зазначеному розмірі в подальшому після постановлення рішення суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», до внесення в нього змін, не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.201І року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
23.07.2011 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Таким чином, нарахування та виплата до 22.07.2011 "дітям війни" підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни", після зазначеної дати, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011рік" з відповідними змінами та постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює розмір виплат «дітям війни».
Отже, нарахування та виплата до 22.07.2011 р. «дітям війни» підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», після зазначеної дати, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з відповідними змінами та постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 р.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачено, що у 2012 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
На виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» Кабінетом Міністрів України 28.12.2011 року прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» №1381, якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність. Особам, які одночасно мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Ця постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 01.01.2012 року.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 1013 рік» також не передбачали можливості виплати соціальної допомоги «дітям війни» у розмірі, встановленому спеціальним Законом, а саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов»язання здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.12.2011 р. по день постановлення рішення суду не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача нараховувати і виплачувати позивачу соціальну надбавку як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в подальшому, після постановлення рішення, не можуть бути задоволені, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок захисту порушених прав на майбутнє.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст.94 КАС України не підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у справі в зв»язку з відмовою у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя