Справа № 2-3710/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Провадження № 22-ц/780/1976/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.
Категорія 47 15.04.2013
Іменем України
08 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Воробйової Н.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
17 вересня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, свої вимоги мотивував тим, що 28.05.2006 року він уклав шлюб із ОСОБА_4, від якого сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Проживали сторони по справі у спільно придбаній квартирі АДРЕСА_1.
03.07.2012 року рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.
Після зміни Відповідачем по справі місця проживання, син весь час проживав разом з ним у спільно придбаній з Відповідачем квартирі.
16.08.2012 року на прохання Відповідача він передав їй сина для того, щоб ОСОБА_2 поїхала з дитиною у відпустку на море, після чого вона дитину не повернула.
З даного приводу позивач звернувся до місцевих органів влади. Рішенням № 23 Протокол № 16 від 03.09.2012 року комісія з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській райдержадміністрації Київської області розглянула питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків та вирішила рекомендувати батькам звернутися до суду щодо визначення місця проживання дитини. При цьому комісія доручила Києво-Святошинському районному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді продовжити соціальний супровід сімей. Комісія також доручила органу опіки та піклування при розгляді справи в суді надати висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з одним з батьків.
Позивач просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишивши його на утриманні і вихованні у батька дитини; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з ОСОБА_2 на користь Позивача судові витрати.
В свою чергу ОСОБА_2 була подана зустрічна позовна заява, яка була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом, в якій позивач зазначила, що 28.05.2006 року вона уклала шлюб із ОСОБА_3, від якого сторони мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Враховуючи, що ОСОБА_3 проживав у гуртожитку в м. Вишневому і іншого житла не мав, сторони почали проживати у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року шлюб було розірвано, питання про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів не ставилось.
Комісією з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинської районної адміністрації Київської області, було рекомендовано, до офіційного визначення місця проживання дитини, щоб дитина проживала по черзі у матері та батька, але така рекомендація, на думку Позивача за зустрічним позовом, не йшла на користь дитині, яка потребувала саме постійного місця проживання.
Як зазначила ОСОБА_2 їх малолітній син у першу чергу потребує жіночого догляду, який надає регулярне та своєчасне харчування дитини, дотримання правил гігієни, постійний нагляд, тощо, в зв'язку з чим вважає, що син не може бути розлучений із матір'ю.
Крім того, на противагу Відповідачу за зустрічним позовом, який не має власного житла і зареєстрований у гуртожитку в АДРЕСА_4, ОСОБА_2 має у власності трикімнатну квартиру загальною площею 109,6 кв. м., що у АДРЕСА_1. Позивач за зустрічним позовом має постійну роботу.
Спеціалістом служби у справах дітей Києво-Святошинської РДА Головач А.В. було обстежено житлово-побутові проживання по АДРЕСА_3, умови проживання дитини були визнані належними, про що був складений акт 10 липня 2012 року.
ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, із матір'ю ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні первинного позову та ухвалити нове, яким задовольнити первинні позовні вимоги, в решті рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - відхиленню з таких підстав.
Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 травня 2006 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 101.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 30 березня 2007 року серія НОМЕР_1
03 липня 2012 року рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Малолітній син сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю за місцем її реєстрації в квартирі АДРЕСА_1
Судом встановлено, що між сторонами склались конфліктні стосунки, вони не можуть знайти порозуміння з питань участі кожного із батьків у вихованні дитини. Батько та мати дитини проживають окремо, кожен з батьків позитивно характеризується, у батька за місцем його проживання та реєстрації, а також у матері за місцем її реєстрації створені всі необхідні умови для належного виховання дитини.
Орган опіки та піклування не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, як з батьком ОСОБА_3, так із матір"ю - ОСОБА_4, що підтверджується Висновком Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області від 14.01.2013 року за №07-21/261 .
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що дитина проживає з матір»ю і тому не слід визначати місце проживання дитини в судовому порядку, оскільки права матері ніким не порушені, а також з тих підстав, що позивачкою за зустрічном позовом не надано доказів, що дитина перебуває на її утриманні, і тому відсутні підстави для стягнення аліментів суд першої інстанції дійшов необгрунтованих висновків, чим грубо порушив норми матераільного права, оскільки статтею 161 СК України передбачено, що спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Як видно з матеріалів справи, між батьками існує спір щодо місця проживання дитини, орган опіки та піклування свого висновку щодо вирішення даного спору, а саме з ким конкретно повинна проживати дитина не надав, а тому суд в своєму рішенні повинен чітко визначити місце проживання дитини та того з батьків з ким вона буде проживати.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір"ю.
Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.02.1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 6 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (зокрема, в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, ґрунтуючись на рівності прав та обов"язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Згідно з ч.1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 183 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
А отже, колегія суддів, з урахування зазначених вище норм права, дійшла висновку, що зустрічний позов є обгрунтованим і підлягає до задоволення.
Що ж стосується відмови в задоволенні первістного позову, то в цій частині суд першої інстанції, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, та приймаючи до уваги вік ОСОБА_5, якому безумовно потрібна материнська турбота, оскільки між дитиною та матір'ю з самого народження існує тісний зв'язок, розірвання якого може потягти за собою негативні наслідки у фізичному та емоційному розвитку дитини, відсутність підтвердження грубого чи егоїстичного ставлення ОСОБА_2 до дитини та будь-яких інших виключних обставин, а батько дитини не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у її вихованні, і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування, або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням, дійшов правильних висновків, з якими колегія суддів повністю погоджується.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, не дав належну оцінку зібраним доказам, не вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, а за таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про задоволення зустрічного позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір"ю ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Кременчук Полтавської області, який працює на посаді директора ТОВ «Центральний військовий універмаг», який проживає: АДРЕСА_4, на користь ОСОБА_2, яка проживає: АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх доходів громадян, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з 17 жовтня 2012 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Н.С.Воробйова
Судді: Р.В.Березовенко
С.М.Верланов