Справа: № 825/570/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
11 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату, Чернігівського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Чернігівського об'єднаного військового комісаріату щодо не призначення і невиплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби; зобов'язати Чернігівський об'єднаний міський військовий комісаріат надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність Ш групи внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499; та прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІІ групи, внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 і надіслати зазначене вище рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату даної допомоги.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, з 21 липня 1986 року по 12 січня 1989 року ОСОБА_2 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.
16 січня 1987 року, виконуючи бойове завдання, позивач отримав контузію, що підтверджується протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 194 від 23 березня 2006 року.
В подальшому ОСОБА_2, відповідно до довідки МСЕК МСЕ-ЧНВ № 026881, було встановлено ІІІ групу інвалідності з 20 лютого 2007 року, яка настала внаслідок травми (контузії), пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (а.с.10), у зв'язку з чим, йому було видане посвідчення інваліда IІI групи.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2012 року позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату з вимогою про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок отримання III групи інвалідності. Вказана заява була зареєстрована у Чернігівському ОМВК 09 квітня 2012 року за № 639.
Однак, листом № 1369 від 17 квітня 2012 року ОСОБА_2 було відмовлено у зазначеній виплаті у зв'язку з тим, що він отримує пенсійне забезпечення по лінії Міністерства внутрішніх справ України, тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги належить до компетенції МВС, а не Міністерства оборони України.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату не надходило заяв від позивача про отримання одноразової грошової допомоги, а відтак права позивача порушені не були, оскільки відповідач не відмовляв в наданні висновку про можливість отримання одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та відносини у цій галузі врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 цього Закону визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовців під час виконання ним обов'язків військової служби.
Так, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок).
Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про військові комісаріати» № 1235 від 26 вересня 2001 року, військові комісаріати відповідно до покладених завдань забезпечують згідно із законодавством соціальний і правовий захист пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил.
А відповідно до п. 2.8.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 61 від 15 лютого 2010 року обов'язок оформлення та подання до Департаменту фінансів документів для виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби і визнаними інвалідами покладається на обласні військові комісаріати.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність компетенції у Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату надавати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою про надання висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 не звертався.
Таким чином колегія суддів вважає, що задоволення вимог позивача за відсутності доказів порушення його прав ненаданням висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги було б безпідставним задоволенням позову та порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів також погоджується з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо не призначення і невиплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби, з огляду на таке.
Пунктом 7 Порядку визначено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулись за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Міністерству оборони України документи щодо можливості призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при встановленні третьої групи інвалідності не надсилалась, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині правомірно не підлягають задоволенню.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Повний текст ухвали виготовлений 11 квітня 2013 року
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.