Справа: № 2а-1789/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
26 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Вівдиченко Т.Р. та Ключковича В.Ю.,
при секретарі - Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про зобов'язання прийняти рішення щодо виділення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, розміром 0,033га та надати дозвіл на розробку проектної документації.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не допускається можливості одночасного вирішення питання щодо відведення тієї ж земельної ділянки різним особам.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, вказана земельна ділянка перебуває у користуванні у сім'ї позивача з 1996 року та межує із належною позивачу на праві приватної власності земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копію договору на право тимчасового користування землею від 24 травня 1996 року та копію державного акту на право приватної власності на землю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
У липні 2011 року позивач звернулась до відповідача із заявою про приватизацію земельної ділянки для садівництва та будівництва гаража.
Головне управлінням земельних ресурсів листом № 03-25/23527 від 17 серпня 2011 року повідомило позивача, що земельна ділянка на яку претендує позивач згідно із дорученням Київської міської ради від 31 березня 2010 року № 29/233-Л-8134 проектується для відведення іншій фізичній особі (а.с. 17).
Так, загальні підстави набуття права на землю визначено у ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Крім того, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 9 ЗК України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства відноситься до компетенції Київської міської ради.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у зв'язку з дорученням відповідача земельна ділянка проектується для відведення іншій фізичній особі, одночасного вирішення питання щодо відведення тієї ж земельної ділянки різним особам чинним законодавством не допускається, а тому до прийняття відповідачем буд-якого рішення з приводу відведення такої ділянки особі, що раніше звернулась, не можливо.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Т.Р. Вівдиченко
В.Ю. Ключкович
Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2013р.
.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Ключкович В.Ю.