Справа № 815/1333/13-а
02 квітня 2013 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токмілової Л.М.,
при секретарі - Музика А.О.,
за участю:
представника позивача - Мернікова М.Г.
представника відповідача - Павлової В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони - Центр» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 000182240 від 02.11.2012 року., № 0000052240 та № 0000042240 від 21.12.2012 року -
20 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони - Центр» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000182240 від 02.11.2012 року, № 0000052240 та № 0000042240 від 21.12.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача зазначив, що отримував консультаційні послуги від контрагента - ПП «Віайпі груп» у відповідності до умов договору №10/6 та № 10/7, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, рахунками-фактурами та податковими накладними, в зв'язку з чим просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.3-9).
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від № 000182240 від 02.11.2012 року., № 0000052240 та № 0000042240 від 21.12.2012 року прийняті на підставі акту перевірки, який складено за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Недержавна служба охорони - Центр» щодо підтвердження відомостей про правові відносини з платником податків ПП «Віайпі Груп» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010 року. Представник відповідача зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) та п.1.32. ст. 1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що в період з 08.10.2012 року по 12.10.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Бойко Л.М. на підставі направлення № 002931/2630 та наказу № 2220 від 02.10.2012 року, згідно вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Недержавна служба охорони - Центр» щодо підтвердження відомостей про правові відносини з платником податків ПП «Віайпі Груп» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010 року.
За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 6372/22-4/32509223 від 19.10.2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Недержавна служба охорони - Центр» щодо підтвердження відомостей про правові відносини з платником податків ПП «Віайпі Груп» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010 року (а.с.28-32).
На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС та рішення ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 000182240 від 02.11.2012 року, № 0000052240 та № 0000042240 від 21.12.2012 року, за порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., (зі змінами та доповненнями) та п.1.32. ст. 1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), якими позивачу за податковим повідомленням-рішенням № 000182240 від 02.11.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 25226 грн. 00 коп. із них: 25226 грн. - основний платіж та 6307 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с.34), за податковим повідомленням-рішенням № 0000042240 від 21.12.2012 року занижено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6307 грн. 00 коп. із них: 5045 грн. - основний платіж та 1262 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с.38), за податковим повідомленням-рішенням № 0000052240 від 21.12.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1576 грн. 00 коп. із них: 1261 грн. - основний платіж та 315 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с.39).
Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби прийняті правомірно та не підлягають скасуванню, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 75.2 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Судом встановлено, що між ТОВ «Недержавна служба охорони - Центр» та ПП «Віайпі Груп» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 10/6 від 09.06.2010 року (а.с.19), згідно умов даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати консультаційні послуги по розробці тактики охорони стаціонарних об'єктів з урахуванням комплексу охоронних заходів превентивного характеру. Позивачем на підтвердження виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг надано суду акт від 24.06.2010 року приймання-сдачі виконаних робіт (а.с.21) та рахунок-фактуру № СФ-0000179 від 24.06.2010 року (а.с.23).
На виконання даного договору 24.06.2011 року контрагентом виписано податкову накладну (а.с.27).
Крім того, між ТОВ «Недержавна служба охорони - Центр» та ПП «Віайпі Груп» укладено ще один договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 10/7 від 08.07.2010 року (а.с.20), згідно умов даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати консультаційні послуги по розробці заходів з охорони жилих приміщень, будівель та споруд. Позивачем на підтвердження виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг надано суду акт від 28.07.2010 року приймання-сдачі виконаних робіт (а.с.22) та рахунок-фактуру № СФ-0000776 від 28.07.2010 року (а.с.24).
На виконання даного договору 24.06.2011 року контрагентом виписано податкову накладну (а.с.26).
Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме - лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.
Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТОВ «Віайпі Груп».
Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.
З урахуванням сукупності наведених обставин, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано податковий кредит.
Суд погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту належними первинними документами.
Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що господарські операції позивача з контрагентом суперечать актам цивільного законодавства, встановлено факти, які свідчать про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 000182240 від 02.11.2012 року, № 0000052240 та № 0000042240 від 21.12.2012 року, прийняті без порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягають скасуванню.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 02 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони - Центр» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 000182240 від 02.11.2012 року., № 0000052240 та № 0000042240 від 21.12.2012 року - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 08 квітня 2013р.
Суддя Л.М. Токмілова
Повний текст постанови складено 08 квітня 2013 року.