29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"28" листопада 2006 р.
Справа № 13/2/247-Н
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Старокостянтинівська нафтобаза» м. Старокостянтинів
до Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод
сухого знежиреного молока» м. Старокостянтинів
про визнання недійсним рішення розширеного засідання ліквідаційної комісії та спостережної ради ВАТ «Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» від 20.08.2001р.
Судова колегія у складі головуючого Матущака О.І., суддів Баули Л.П. та Димбовського В.В.
За участю представників сторін:
позивача: Панасюка В.В. -за довіреністю № 5 від10.07.2006 р.
Клімченко В.П. -директор за посвідченням № 724002
відповідача: не з'явився
Рішення приймається 28.11.2006 р., оскільки в судовому засіданні 24.11.2006 р. оголошувалася перерва.
Позивач у позові просить визнати недійсним рішення розширеного засідання ліквідаційної комісії та спостережної ради ВАТ «Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» від 20.08.2001 р., яким вирішено створити ЗАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» і передати до його статутного фонду частку у розмірі 97% майном відповідача на суму 5000000 грн., а також подав клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Вважає його таким, що порушує його майнові права як конкурсного кредитора у справі № 2/236-Б про банкрутство ВАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» у сумі 59749,58 грн. внесеній до реєстру вимог кредиторів і не задоволеній внаслідок відсутності активів боржника, які відповідно передані утвореному ЗАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока», а також таким, що суперечить вимогам ст. 20 Закону України “Про господарські товариства» та п. 7.2.4 Статуту відповідача.
Попереднім складом суду 12.12.2005 р. у даній справі прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у задоволені позову і яке залишене постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2006 р. рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасовано, а справу на новий розгляд надіслано до господарського суду Хмельницької області.
Згідно постанови, підставою скасування стало те, що судами попередніх інстанцій зроблено висновок про неповажність причин пропуску позивачем строку позовної давності без належного обґрунтування підстав, з яких господарський суд дійшов такого висновку, мотивації та аналізу причин, на які посилався позивач.
Позивач в додаткових обґрунтуваннях до позову № 200 від 01.12.2005 р., № 210 та № 211 від 07.12.2005 р. зазначив, що про прийняття оспорюваного рішення йому стало відомо від громадянки Ковальчук Н.П. 12.09.2005 р., тому вважає причину пропуску строку позовної давності поважною з огляду також на те, що позивач не є засновником чи акціонером відповідача і відповідно не знав і не міг знати про скликання розширеного засідання ліквідаційної комісії та Спостережної ради і прийняття вказаного рішення.
Представники позивача у судових засіданнях підтримали позовні вимоги з урахуванням обставин, зазначених у додаткових обґрунтуваннях.
Відповідач у відзивах на позов (запереченнях) від 01.112.2005 р. за підписом ліквідатора-арбітражного керуючого та від 27.11.2006 р. за підписом представника, позовні вимоги не визнав і зазначив, що позивачем не доведено порушення його майнових чи інших прав оспорюваним рішенням, що є підставою для звернення до господарського суду із позовом, факти викладені у позові неодноразово перевірялися правоохоронними та іншими контролюючими державними органами, проте порушень чинного законодавства виявлено не було. Також відповідач вважає, що під час прийняття оспорюваного рішення спостережна рада та ліквідаційна комісія керувалися Законом України “Про банкрутство», а не положеннями Статуту, а також, що рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 306 від 18.08.2003 р. скасовано державну реєстрацію ЗАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока», і можливе скасування оспорюваного рішення не змінить майнового статусу відповідача у даній справі та боржника у справі про банкрутство.
У заявах про застосування позовної давності від 01.12.2005 р. та 27.11.2006 р., відповідач вважає що позивачем не подано належних доказів що свідчать про початок перебігу строку позовної давності а також щодо поважності причини його пропуску.
В попередніх судових засіданнях представник відповідача та ліквідатор підтримали подані ними заперечення щодо позову.
Крім зазначеного вище, судовою колегією під час розгляду справи встановлено наступне.
Рішенням арбітражного суду Хмельницької області від 24.12.1999 р. у справі № 10/535-Н позов ВАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» до Старокостянтинівської райдержадміністрації та регіонального відділення Фонду держмайна України у Хмельницькій області задоволено, визнано недійсним установчий договір про створення ВАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» від 18.04.19996 р., нову редакцію статуту позивача, який зареєстрований Старокостянтинівською райдержадміністрацією № 353 від 12.08.1997 р., скасовано державну реєстрацію позивача і обов»язок по скасуванні покладено на Старокостянтинівську райдержадміністрацію. Також, зобов»язано ВАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» та регіональне відділення Фонду держмайна України у Хмельницькій області здійснити ліквідацію товариства у встановленому Законом порядку.
Постановою голови арбітражного суду Хмельницької області від 29.03.2000р. та постановою Вищого арбітражного суду України від 10.08.2000 р. вказане рішення в порядку нагляду та касаційного оскарження залишено без змін а скарги та протести прокурорів без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2001 р. протест заступника генерального прокурора України задоволено, рішення арбітражного суду від 24.12.1999 р. скасовано і позов залишено без розгляду.
У відповідності до протоколу № 08 розширеного засідання спостережної ради та правління ВАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» від 20.08.2001 р. вирішено створити ЗАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» шляхом внесення до його статутного фонду 5000000 грн.
Згідно акту передачі майна до статутного фонду товариства № 1 від 21.08.2001 р., відповідачем передано активів згідно додатку № 1 у кількості 177 одиниць балансовою вартістю 5560526 грн.
Належить зазначити, що відповідачем не виконано ухвалу господарського суду від 05.10.2006 р. та не подано належних доказів створення (призначення голови, членів, повноважень і т.д.) діяльності ліквідаційної комісії на виконання рішення арбітражного суду Хмельницької області від 23.12.1999 р. у справі № 10/535-Н.
У відповідності до реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, надісланої разом із статутом та установчим договором на запит господарському суду, органом державної реєстрації -Старокостянтинівською районною державною адміністрацією, ЗАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» зареєстровано на підставі протоколу № 1 зборів засновників ЗАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» від 21.08.2001 р.
Крім цього, органом державної реєстрації крім статуту закритого акціонерного товариства, установчого договору та реєстраційної картки, як підставу державної реєстрації, надіслано і копію оспорюваного рішення від 20.08.2001 р.
Згідно п. 4.5 установчого договору, засновниками закритого акціонерного товариства є ВАТ “Старокостянтинівський завод СЗМ» із внеском до статутного фонду 97% та ДП “Старокостянтинівський завод СЗМ» із внеском 3%. Згідно п. 4.2 цього ж договору, статутний фонд складає суму 5150712 грн.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.10.2003 р. порушено справу № 2/236-Б про визнання банкрутом “ВАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока», а ухвалою від 22.01.2004 р. затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника на загальну суму 1021680,79 грн., до якою у четверту чергу також внесено грошові вимоги ТзОВ «Старокостянтинівська нафтобаза» м. Старокостянтинів у сумі 59748,58 грн.
Постановою від 25.02.2004 р. відкрито процедуру ліквідації боржника та призначено ліквідатором -арбітражного керуючого Попадюка О.Ф., якого замінено ухвалою від 27.01.2005 р. на арбітражного керуючого Білика В.А.
Станом на 12.10.2005 р. ліквідатором подано ліквідаційний баланс боржника та звіт про проведену роботу згідно яких, вимоги кредиторів четвертої черги, в тому числі і позивача у сумі 59748,58 грн. залишилися не погашеними у зв»язку із недостатністю майна та грошових коштів у боржника.
Ухвалою у цій же справі від 16.10.2006 р. провадження зупинено у зв»язку із судовим розглядом даної справи.
Позивачем до матеріалів справи додано лист Генеральної прокуратури України за вих. № 05/2-7356-05 від 01.08.2005 р., адресований громадянці Ковальчук Н.П., у якому згадується про прийняття оскаржуваного у даній справі рішення розширеного засідання спостережної ради та ліквідаційної комісії.
Згідно листа громадянки Ковальчук Н.П. від 12.09.2005 р., який зареєстрований у канцелярії позивача за вх. № 21 від того ж 12.09.2005 р., позивач отримав копії названого вище листа Генеральної прокуратури України.
Відповідачем не доведено в судовому засіданні згідно ст. 33 ГПК України обставин, які могли б стверджувати, що позивач про оспорюване рішення знав чи мав можливість знати про його існування.
Встановлюючи такий факт, судова колегія також враховує ті обставини, що позивач не є засновником чи учасником різних господарюючих утворень на майні ВАТ “Старокостянтинівський завод СЗМ», а тому не знав і не міг знати про рішення уповноважених на це органів чи їх скликання через засоби масової інформації чи у будь-який інший спосіб.
У відповідності до п.7.2.4 статуту ВАТ “Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока», зареєстрованого Старокостянтинівською районною адміністрацією згідно реєстраційного № 0082 від 01.12.2000 р., до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належать крім інших повноважень, прийняття рішень про створення, реорганізацію ті ліквідацію дочірніх підприємств, філій та представництв, інших юридичних осіб та затвердження їх статутів.
Також, згідно ст.ст. 4, 20 Закону України “Про господарські товариства», в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду (арбітражного суду) - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. У разі визнання товариства банкрутом його ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.
Згідно п.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вбачається із матеріалів справи і зазначених вище обставин, оспорюване рішення прийнято із порушенням вимог Закону України “Про господарські товариства». Якщо припустити, що належним чином була створена і діяла ліквідаційна комісія, то таким рішенням вона перевищила надані зазначеною вище ст. 20 Закону повноваження, і прийняла рішення про передачу майже цілісного майнового комплексу у статутний фонд іншого товариства без правонаступництва. Якщо припустити, що така ліквідаційна комісія створена не була, то таке рішення згідно ст. 4 закону та п. 7.2.4 статуту належало б було прийняти лише загальним зборам акціонерів, як найвищому органу управління підприємством без залучення спостережної ради.
Зважаючи на розмір та кількість переданих до статутного фонду закритого акціонерного товариства активів (балансовою вартістю 5560526 грн. та у кількості 177 найменувань) і співставляючи їх із розміром загальних вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача (1021680,79 грн.) а також із сумою вимог кредитора-позивача (59748,58 грн.), судова колегія приходить до висновку, що у разі відсутності незаконного оспорюваного рішення, яке стало наслідком зміни права власності значних активів відповідача, позивач зміг би задоволити власні вимоги шляхом їх погашення у ліквідаційній процедурі боржника.
За таких обставин, позивачем належним чином обґрунтовано доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів, що стало підставою звернення за їх захистом до суду у відповідності до ст.ст. 1, 21 ГПК України.
У відповідності до ст. 257, ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Беручи до уваги встановлені та зазначені вище обставини, судова колегія вважає, що позивач довідався про порушене право з дати отримання повідомлення від громадянина Ковальчук Н.П. 12.09.2005 р. і для нього з цього часу почав перебігати строк позовної давності. Зважаючи на те, що позов до суду подано 25.10.2005 р., позивачем не пропущений такий строк.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача господарським судом із-за зазначених вище обставин відхиляються також і з урахуванням наступного.
Рішення загальних зборів акціонерів згідно протоколу № 1 від 06.02.2002 р. відповідача, яким затверджено оскаржуване рішення від 20.08.2001 р., прийнято після переміщення активів та державної реєстрації закритого акціонерного товариства. Задоволення позовних вимог та скасування рішення будь-яким чином не пов'язано із ліквідацією (виключення з ЄДРПОУ) станом на дату прийняття рішення господарським судом, закритого акціонерного товариства, і позовна вимога щодо прав на його активи відсутня.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього належить покласти обов»язки по відшкодуванні витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 21, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення розширеного засідання ліквідаційної комісії та спостережної ради ВАТ «Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» від 20.08.2001р.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод сухого знежиреного молока» м. Старокостянтинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівська нафтобаза» м. Старокостянтинів суму 85 (вісімдесят п»ять) грн. витрат по оплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Видати наказ.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді Л.П.Баула В.В.Димбовський