"01" листопада 2011 р. справа № 2а-1539/10/0812
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участі секретаря судового засідання: Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення коштів на оздоровлення, -
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до УПСЗН Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради в відповідно до якого просила суд визнати неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення, стягнути з відповідача суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у розмірі 7299,20 грн. за період з 2001 по 2005 роки, 2009 та 2010 роки.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2010 року позовні вимоги були задоволені частково: визнані протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку позивачу як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, щорічної допомоги на оздоровлення за періоди з 2001 по 2005 роки та з 2009 по 2010 рік. Зобов'язано відповідача провести донарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення за період з 2001 по 2005 роки, 2009 та 2010 роки відповідно до ст. 48 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту -Закон №796), виходячи з трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус громадянки евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, 2 категорії та перебуває на обліку у відповідача. Згідно довідки відповідача виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проводились відповідно до Постанов Кабінету міністрів України №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796 (в редакції від 20.06.1996 року) передбачена щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи -п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам -чотири мінімальні заробітної плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; 3 категорії та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей -три мінімальні заробітні плати.
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.
Відповідно до ст. 71 Закону №796 дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Конституційний суд України в своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зазначав, що закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Також Конституційний Суд України в рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В 2010 році змін та доповнень до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилось та не приймалося. Тому ст. 48 Закону №796 діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону №796 і у 2010 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року №562.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги за 2001-2005 та 2009 роки суд першої інстанції керувався положеннями ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте положення цієї норми не можна застосовувати доданих правовідносин, оскільки вони стосуються лише сум пенсії, не одержаних своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, проте допомога на оздоровлення не відноситься до пенсійних виплат.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду в частині задоволення позовних вимог за 2001-2005 та 2009 роки скасуванню, а зазначені вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради -задовольнити частково.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за 2001-2005 та 2009 роки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за 2001-2005 та 2009 роки залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2010 року залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 21 листопада 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов