1203/5755/2012
2а/434/19/13
09 квітня 2013 р. Артемівський районний суд м. Луганська у складі
головуючого - судді Зоріка М. В.
при секретарі - Чечельницькій К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці незаконним, стягнення недоплачених коштів та проведення перерахунку по щомісячній оплаті, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який в подальшому уточнив, у якому вказав, що з березня 1967 р. по 10.01.1987 р. він працював суддею Жовтневого районного суду м. Луганська, а також Суддею Артемівського районного суду м. Луганська. З 10.01.1994 р. по 01.03.2002р. позивач працював суддею апеляційного суду Луганської області. Загальний стаж на посаді позивача складає більш ніж 30 років. Позивач зазначає, що при виході на пенсію йому було призначене довічне грошове утримання 90% заробітку судді, що працює на відповідній посаді. Крім того позивач зазначив, що до передачі його особистої пенсійної справи до пенсійного фонду апеляційний суд Луганської області систематично йому проводив перерахунок пенсії, однак після цього перерахунок перестав проводитись.
24.02.2012 року позивач звернувся до пенсійного фонду України у Артемівському районі м. Луганська з листом про перерахунок, однак йому було відмовлено.
Позивач вважав таку відмову незаконною, просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії незаконними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання, виходячи з розміру 90% від заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді у розмірі 16054,40 грн., згідно довідки, наданої апеляційним судом Луганської області № 38 від 09.02.2012 р. починаючи з 05.01.2012 року, допустити постанову суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій підтримав уточнені позовні вимоги, просив позов задовольнити, розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, у яких зазначив, що на підставі довідки апеляційного суду Луганської області № 154 від 02.07.2008 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівська винагорода дорівнює 6916,84 грн. згідно цієї довідки позивачу розраховано щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 6463,39 грн.
Крім того зазначив, що органи ПФУ не призначають та не поводять перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці. Пенсійне забезпечення суддів регулюється статтею 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», норми щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , в разі зміни заробітної плати працюючих суддів за цією статтею відсутні. Також представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд здійснити йому перерахунок пенсії з 05.01.2012 року, а з заявою до суду він звернувся 04.07.2012 року, тобто позивачем не пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, маючи стаж роботи понад 20 років.
Як суддя у відставці він отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке виплачується йому відповідачем за рахунок коштів Державного бюджету України.
24.02.2012 року позивач звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська щодо перерахунку пенсії, відповідно до довідки Апеляційного суду Луганської області заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці. (а. с. 6)
Листом управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська від 07.03.2012 р. №121/Т-12 ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Свою відмову управління обґрунтовує тим, що пенсійне забезпечення суддів у відставці регулюється ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», зазначаючи, що норми щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в разі зміни заробітної плати працюючих суддів за цією статтею відсутні. Зазначає, що органи Пенсійного фонду України здійснюють лише призначення і виплату довічного щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотка заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 11 перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів»(розділ XIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набуття чинності цим Законам.
Згідно довідки Апеляційного суду Луганської області від 09.02.2012 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що видана на ім'я позивача ОСОБА_1, суддівська винагорода склала за січень 2012 року 16054,40 грн., в тому числі оклад 9442,00 грн., надбавка за вислугу років 70% - 6609,40 грн.
Відмова в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання є незаконною, оскільки Пенсійний фонд України не маює законодавчих повноважень, а вони є тільки виконавчими органами і не мають повноважень скасовувати, звужувати та надавати тлумачення діючим законодавчим актам. Відмову у перерахуванні і виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід визнати неправомірною, оскільки вона суперечить ст. ст. 22, 126 Конституції України, рішенню Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Положеннями ст. 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів»- (чинного на час призначення щомісячного довічного грошового утримання) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Після втрати, зазначеного Закону, чинності на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.10 № 2453 аналогічні положення були передбачені ч. 3 ст. 138 цього Закону, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
З 01.10.11 положення наведеної частини ст. 138 Закону № 2453 викладені в іншій редакції, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до статті 8 КАС України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до рішення Конституційного Суд України від 22.09.05р. № 5-рп/2005, конституційні права свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.
Невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004). Положеннями п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.05 № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Також Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.
Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів», від 07.07.2010 року № 2453-УІ. В рішенні Конституційного Суду України від 14.12.11 №18-рп/2011 також зауважено, що виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Відмінністю щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є лише те, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що був чинний на час призначення позивачу довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то підлягає застосуванню частина 3 ст. 138 Закону № 2543 (діюча з 01.01.2012 року), а отже дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку на підставі наданої довідки Апеляційного суду Луганської області є противоправним, оскільки порушують його права та інтереси.
Проте позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З наведених підстав дії УПФУ в Артемівському районі м. Луганська є протиправними.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 24, 41, 46, 126, 130 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2007 від 18.06. 2007 року, № 6-рп/2007 року від 22.05.2008 року, ст. 43 Закону України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року, ст. ст. 47, 138, ч. II Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів»від 7 липня 2010 року, ч. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», ст. ст. 5, 6, 71, 160, 161-163 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Артемівському районі м. Луганська від 07.03.2012 року в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, виходячи з суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, незаконною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Артемівському районі м. Луганська провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 5 січня 2012 року виходячи із суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі довідки Апеляційного суду Луганської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за січень 2012 року від 09.02.2012р. № 38, з урахуванням раніше проведених виплат але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 107, 30 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя: М.В.Зорік