Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/120/13-ц
11 квітня 2013 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Волощука В.В.
секретаря Федорчук О.В.
з участю:
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину,
Позивачка ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача на її користь 10 000.00 грн., - у відшкодування завданої їй моральної (немайнової) шкоди заподіяної відповідачем внаслідок вчинення відносно її майна злочину та стягнути з останнього понесені судові витрати при зверненні до суду.
У судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі надавши пояснення суду про те, що відповідач 29.09.2012 року викрав у неї її власну бензопилу, марки «Алтай» бувшу у використанні, вартістю 570.00 грн. Зазначену бензопилу їй було повернуто працівниками міліції Олевського РВ УМВС 17.10.2012 року про, що вона надала розписку про отримання вказаної бензопили. Внаслідок викрадення її бензопили вона зазнала моральних страждань, оскільки відповідач не вибачився перед нею за те, що вчинив і вона від цього страждає. Розмір завданих моральних збитків вона визначила в 10 000.00 грн., так як такий розмір суми завданих моральних збитків їй порекомендував юрист, який оформляв її позовну заяву і з таким розміром вона згодна. Письмових доказів відносно перенесених моральних страждань вона не має, так як до медичних установ за допомогою щодо стану свого здоров'я не зверталася.
Відповідач ОСОБА_2, у судовому засіданні, з участю його представника - адвоката ОСОБА_3, заявлений до нього позов не визнав та надав суду пояснення про те, що дійсно він 29.09.2012 року викрав у позивачки її власну бензопилу, марки «Алтай» бувшу у використанні, вартістю 570.00 грн., але через працівників Олевського РВ УМВС повернув викрадене. Він є студентом першого курсу ПТУ № 10 м.Олевськ і отримує відповідну стипендію в розмірі 270 грн. Так вважає, що своїми протиправними діями завдав моральної шкоди позивачці, однак не в такому розмірі, який зазначено позивачкою.
Як встановлено у судовому засіданні 29 вересня 2012 року, об 22 годині 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_2, з метою таємного викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, знаходячись у будинку № 42, який розташований по вул.Чапаєва в м.Олевську Житомирської області та належить ОСОБА_1, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з приміщення веранди зазначеного будинку, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: бензопилу, марки «Алтай» бувшу у використанні, вартістю 570.00 грн., заподіявши при цьому ОСОБА_1, матеріальних збитків на вищевказану суму.
Своїми умисними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка) ОСОБА_2, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України.
Вироком Олевського районного суду Житомирської області від 30.01.2013 року відповідача ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні зазначеного злочину, призначено кримінальне покарання, але оскільки особа винного на час вчинення злочину є неповнолітньою то на підставі ч.1, ч.2 п.3 ст.105 КК України ОСОБА_2, вказаним вироком суду було звільнено від призначеного покарання із застосуванням до нього примусового заходу виховного характеру у виді передачі ОСОБА_2, під нагляд батька ОСОБА_4, строком на 1(один) рік.
Так відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, слідує, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Статтею ст.28 КПК України передбачено, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Суд вважає, що в результаті злочинних дій відповідача, якими було завдано шкоди внаслідок викрадення майна позивачки, останній було заподіяно моральної (немайнової) шкоди, яка полягала в перенесенні психічних страждань у зв'язку із викраденням майна ОСОБА_1, та які (дії) знаходяться в причинному зв'язку з наслідками зазначеними вище.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 22, 23, 1167, 1177, 1179 ЦК України, зокрема статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування .
Так внаслідок злочинної діяльності відповідача, позивачці заподіяно моральної шкоди, яка перенесла, душевні страждання, в зв'язку з викраденням її майна.
За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.3 постанови ПВС України від 31.03.1995 року № 4, (із змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р., №5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», з якої слідує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі діяльністю інших осіб.
Крім того ч.1 ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
А тому суд вважає, що саме відповідач ОСОБА_2, і повинен відшкодувати позивачці завдану їй його протиправними діями моральну (немайнову) шкоду, так як відповідач має вік, який на день вчинення злочину становив 16 років і 8-м місяці, має особистий заробіток (отримує стипендію в розмірі 270 грн.) і на день розгляду справи йому виповнилося 17-ть років.
Враховуючи характер моральної шкоди, обсяг страждань, яких зазнала позивачка, внаслідок викрадення її майна, стан її здоров'я, вік позивачки, тяжкість вимушених змін у її життєвих і господарських стосунках, її доведеність позивачкою, а також те, що позивачці було повернуто її майно працівниками міліції, яке останніми було вилучено у відповідача у тому стані, в якому відповідач його викрав, суд вважає, що ОСОБА_1, спричинена моральна /немайнова/ шкода, яка підлягає стягненню з відповідача, однак в значно меншому розмірі враховуючи її співрозмірність.
Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, яка підлягає до стягнення, суд також враховує і матеріальне становище відповідача, його вік та те, що позивачка у судовому засіданні не обґрунтувала, що саме такий розмір завданої їй моральної (немайнової) шкоди, яку вона просить суд стягнути з відповідача повинно бути стягнуто із останнього, не довела і не надала доказів із чого вона виходила визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, яку просить стягнути із ОСОБА_2, на свою користь, вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1, відносно стягнення моральної (немайнової) шкоди є доведеними на суму 200.00 грн., яку і слід стягнути з відповідача.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ч.1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3,10,11,15,57-61,88,212-215 ЦПК України, ст. ст.22, 23,1168, 1177,1179 ЦК України, п.3 постанови ПВС України від 31.03.1995 року № 4, (із змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р., №5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.
Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт та ідентифікаційний код відсутні, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН № НОМЕР_1, 200 (двісті) грн., 00 коп., заподіяної внаслідок злочину моральної шкоди та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн., 40 коп., понесених витрат щодо оплати судового збору при зверненні до суду, а всього на загальну суму 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн., 40 коп.
В решті позову ОСОБА_1, до ОСОБА_2, відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. А особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_5