Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 квітня 2013 р. Справа №805/2987/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10-55
Донецькій окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хохленкова О. В.
за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
за участю представника відповідача: Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про скасування наказу № 54 від 04.02.2013 р. та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Донецький МЦЗ) про скасування наказу № 54 від 04.02.2013 року та зобов'язання вчинити дії по скасуванню запису в його трудовій книжці від 29.01.2013 року про припинення виплати допомоги по безробіттю.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначив наступне. Відповідачем було складено акт № 308д від 19.12.2012 р. Згідно висновків вказаного акту, у результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_3 в період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, здійснював громадську діяльність в Донецькому міському громадському формуванні по охороні громадського порядку «Захист» з 27.08.2001 р. по 30.11.2012 р. без нарахування та отримання заробітної плати. 04.02.2013 р. відповідачем був складений Наказ № 54, в якому зобов'язано начальника відділу по розслідуванню страхових випадків направити позивачеві лист щодо повернення незаконно отриманої допомоги за період з 30.05.2012 р. по 28.01.2013 р. у розмірі 19568,65 грн., у зв'язку з поданням недостовірних даних до Донецького міського центру зайнятості, відповідно до ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення». Позивач вважає, що висновки акту № 308д від 19.12.2012 року та наказу № 54 від 04.02.2013 р. суперечать один одному. Просив суд скасувати наказ Донецького міського центру зайнятості № 54 від 04.02.2013 р., зобов'язати Донецький міський центр зайнятості вчинити дії по скасуванню запису в трудовій книжці від 29.01.2013 р. про припинення виплати допомоги по безробіттю.
Представник позивача в судове засідання з'явився. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення в яких вказав, що позивач, здійснюючи громадську діяльність в Донецькому міському громадському формуванні по охороні громадського порядку «Захист» з 27.08.2001 року по 30.11.2012 року, належав до зайнятого населення. Ця обставина підтверджується тим, що він був звільнений за статтею КЗпП України, який в свою чергу регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - фізична особа ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач - Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень.
Правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до наказу № 1/к від 27.08.2001 року ОСОБА_3 призначено головою Донецького міського громадського формування з охорони громадського порядку «ЗАХИСТ» з 27.08.2001 р. (а.с. 13).
Згідно з даними трудової книжки позивача, він поряд з цим, працював на оплачуваних посадах на різних підприємствах та установах (а.с.10-12).
Відповідно до запису № 29 в трудовий книжці позивача він 30.12.2011 року був звільнений з посади завідувача сектору міграційної служби в Донецькій області Державного комітету України у правах національностей та міграції у зв'язку з ліквідацією установи за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.12 об.)
Наказом № НТ 120530 від 30.05.2012 року позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 32).
30.05.2012 р. Донецьким міським центром зайнятості зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_3, з якого вбачається, що позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 12, 40).
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття" виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, в тому числі контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Донецьким міським центром зайнятості 19.12.2012 р. було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатами якого складено акт № 308д. Відповідно до цього акту встановлено, що громадянин ОСОБА_3 в період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, здійснював громадську діяльність в Донецькому міському громадському формуванні по охороні громадського порядку «Захист» з 27.08.2001 р. по 30.11.2012 р. без нарахування та отримання заробітної плати (а.с. 7).
Відповідно до наказу № 2/к від 30.11.2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади головуючого Донецького міського громадського формування з охорони громадського порядку «ЗАХИСТ» за заявою ОСОБА_3 (а.с. 14).
Наказом № НТ 130129 від 29.01.2013 року позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п.8 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 32-33).
28.01.2013 року Донецьким міським центром зайнятості зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_3, з якого вбачається, що позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п.8 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 12ё40).
Відповідно до наказу № 54 від 04.02.2013 р. було зобов'язано начальника відділу по розслідуванню страхових випадків ОСОБА_4 направити громадянину ОСОБА_3 лист щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 30.05.2012 р. по 28.01.2013 р. у розмірі 19568,65 грн. (а.с. 9).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення"від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Положеннями п.п. 5 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).
Але відповідно до акту № 308д. відповідач самостійно зазначив, що громадянин ОСОБА_3 з 27.08.2001 р. по 30.11.2012 р., здійснював громадську діяльність в Донецькому міському громадському формуванні по охороні громадського порядку «Захист» без нарахування та отримання заробітної плати.
В судовому засіданні представник відповідача також не заперечував того факту, що позивач, здійснюючи громадську діяльність в Донецькому міському громадському формуванні по охороні громадського порядку «Захист» з 27.08.2001 року по 30.11.2012 року, не отримував за це ніякої винагороди.
Тобто, вимоги Положення п.п. 5 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" не можуть бути застосовані до позивача, тому, що факт отримання доходу від здійснення громадської діяльності не був доказаний відповідачем та той факт що позивач не отримував ніякої винагороди від своєї громадської діяльності не заперечується самим відповідачем.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки ніяких доказів факту отримання позивачем будь-якої грошової винагороди за свою громадську діяльність відповідачем суду не надано, та не отримання позивачем цієї грошової нагороди за громадську діяльність відповідачем не заперечується, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст..94 КАС України, сума судового збору підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.ст. 2-11, 14, 17, 18, 24, 71, 72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 про скасування наказу № 54 від 04.02.2013 р. та зобов'язання вчинити дії по скасуванню запису від 29.01.2013 року в трудовій книжці про припинення виплати допомоги по безробіттю, задовольнити повністю.
Скасувати наказ Донецького міського центру зайнятості № 54 від 04.02.2013 року.
Зобов'язати Донецький міський центр зайнятості вчинити дії по скасуванню запису від 29.01.2013 року в трудовій книжці ОСОБА_3 про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до п.п.8 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 195 (сто дев'яносто п'ять) гривень 69 копійок.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 09 квітня 2013 року в присутності представників сторін.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 12 квітня 2013 року.
Суддя Хохленков О.В.