Справа № 443/1855/2012
№ провадження 2/196/68/2013
08 січня 2013 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ритова В.І.
при секретарі Бережній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача,
ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживача.
В обгрунтування своїх вимог пояснила, що 14 грудня 2011 року вона уклала з приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - Відповідач) договір № 10540 на постачання вікон та дверей з металопластику.
В цей же день нею було передано Відповідачу згідно договору 4200 грн. Строк виконання договору зазначено - до двадцяти одного календарного дня з моменту оплати, тобто до 05.01.2012 року.
Проте, Відповідач умови договору не виконала, у зв"язку з чим 07.02.2012 року вона звернулась із заявою до Царичанського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про притягнення ОСОБА_2 до передбаченої законом відповідальності.
В ході проведеної працівниками міліції перевірки ОСОБА_2 підтвердила факт отримання нею грошових коштів, але пояснила затримку із виконанням договору несприятливими погодними умовами. Проте, незважаючи на її неодноразові звернення до Відповідача, вона до теперішнього часу ні вікон, ні грошових коштів так і не отримала.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов"язань за договором, або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Таким чином, Відповідач повинна їй повернути 4200 грн. за невиконані нею роботи.
Згідно цієї ж статті у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
З 05 січня по 25 жовтня 2012 року минуло 295 днів. За кожен день прострочення Відповідач їй повинна сплатити 3% від суми 4200 грн., що складає 126 грн. 295 днів помножити на 126 грн. = 37130 грн.
Таким чином, загальна сума, яку Відповідач повинна їй сплатити складає 4200 грн. + 37130 грн., а всього 41370 грн.
Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вона звільнена від сплати судового збору.
Посилаючись на норми ст.ст. 118-120, 130 ЦПК України та ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач просила у позовній заяві стягнути з відповідача на її користь 4200 грн. за невиконані роботи, пеню у розмірі 37130 грн., а всього 41370 грн.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги не визнали.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши всі інші надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2012 року засуджено ОСОБА_3 (сина відповідачки) за ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України і в третім епізоді вироку зазначено, що він 14 грудня 2011 року умисно, повторно, з метою маскування своєї злочинної діяльності від імені своєї матері - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 уклав договір про поставку вікон і дверей із металопластика з ОСОБА_1, яка передала йому 4 200 грн. і ці гроші використав на власний розсуд.
Позивачу в ході судового засідання в підготовчій частині було роз'яснено право у відповідності із ст. 33 ЦПК України замінити неналежного відповідача належним, тобто ОСОБА_3, якого визнано винним у спричиненні шкоди ОСОБА_1, але вона категорично відмовилась заявляти клопотання про заміну відповідача, вважаючи, що саме ОСОБА_2 винна у спричиненні їй шкоди, оскільки підприємцем є саме вона.
Заміна неналежного відповідача належним та залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача може мати місце лише за клопотанням позивача відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Оскільки такого клопотання від позивачки не надійшло, а вона навпаки відмовилася звертатися з позовом до ОСОБА_3, вважаючи, що належним відповідачем має бути ОСОБА_2, суд вважає, що у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з подачею апеляції до районного суду, а особами, які не брали участі у судовому засіданні, - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.
Головуючий: В.І.РИТОВ