10.04.2013 року
Справа № 212/2-3782/11
10.04.2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
Головуючого судді Борисюк І.Е.,
При секретарі Жовтун М. А.,
За участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та поділ спільного сумісного майна, -
До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності та поділ спільного сумісного майна.
Позов мотивовано тим, що позивач з 01.06.1997 року перебувала в шлюбі з відповідачем. Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці (справа № 2-3863/10) від 23.07.2010 року шлюб між подружжям було розірвано. Від шлюбу з відповідачем у позивача народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Одружившись, сім'я поселилась в будинку, 2/5 частини якого належить відповідачу та який розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27. Загальна площа будинку складає 85,7 м.кв. З 08.07.1997 року позивач була зареєстрована в даному будинку. В квітні 2010 року позивач разом із донькою вимушена була залишити будинок, в якому вони спільно з відповідачем проживали з 1997 року. Однак, і на даний час позивач разом із донькою прописана в будинку відповідача. Відповідач не визнає позивача як співвласника будинку та відмовляється визнати зазначений будинок та земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя, а тому вона вимушена згідно ст.ст. 60 - 63 СК України звернутися до суду з позовом про визнання права спільної сумісної власності. У період шлюбу істотно збільшилась вартість будинку внаслідок трудових та грошових затрат, адже за спільні кошти ними було проведено значні ремонтно-відновлювальні роботи та добудовано будинок в якому вони спільно проживали, проведено комунікації, а саме: у 2002 році було зроблене централізоване водопостачання, на що було витрачено 1500,00 грн.; у 2006 році були встановлені нові вікна - металопластикові, на що було витрачено 3000,00 грн.; у 2006 році були придбані та встановлені внутрішні міжкімнатні двері в кількості три одиниці на суму 1 800,00 грн., а також вхідні двохстворчаті двері вартістю 2500,00 грн.; у 2006 році здійснено підключення до телефонної мережі, на що витрачено 1000,00 грн.; у 2007 році було зроблено внутрішній ремонт будинку, в тому числі здійснено поклейку шпалер та влаштування лінолеуму, на що було витрачено 1 000,00 грн.; замінені електричні розетки, вимикачі освітлення та електролічильник, на що було витрачено 750,00 грн. У 2009 році до будинку було здійснено прибудову площею 12 м.кв., в якій було розміщено кухню, ванну кімнату та туалет, на що було витрачено 3 000,00 грн. Побудовано ґанок, на що було витрачено 1 000,00 грн. В цьому ж році було здійснено капітальний ремонт даху, включаючи заміну дерев'яного каркасу, влаштування гідроізоляції, утеплення даху та встановлення жолобів водовідведення та монтаж європокрівлі, на що було витрачено 30 000,00 грн. Окрім того, позивач щорічно обробляла земельну ділянку площею 0,04 га, на якій розташований будинок, вела присадибне господарство, вирощувала багаторічні насадження, квіти тощо. Таким чином за час шлюбу будинок істотно збільшився у своїй цінності внаслідок трудових та грошових затрат позивача та відповідача. Якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Відповідно спірний будинок має бути визнаний спільною власністю подружжя з визнанням за позивачем права власності на 1/5 частки будинку та земельної ділянки. Окрім того, за час шлюбу подружжям було придбане наступне майно: меблі для кухні вартістю 1700,00грн.; холодильник вартістю 800,00 грн.; мікрохвильова піч вартістю 600,00 грн.; меблі для дитячої кімнати вартістю 1800,00 грн.; диван вартістю 700, 00 грн. та 1200,00 грн.; меблі у гостинну кімнату вартістю 2000,00 грн.; меблі у вітальню вартістю 1100,00 грн.; три люстри на загальну суму 600,00 грн.; комп'ютер (включаючи системний блок, монітор, колонки, принтер) вартістю 2600,00 грн.; комп'ютерний стіл вартістю 700,00 грн.; пральна машина-автомат LG (2006 року випуску) вартістю 1700,00 грн.; газова кухонна плита вартістю 700, 00 грн.; цифрова фотокамера вартістю 2500,00 грн.; радіостанція вартістю 2000,00 грн.; карнизи, штори загальною вартістю 2100,00 грн. Загальна вартість вказаного майна складає 22 800,0 грн. Все перелічене майно залишилось у будинку відповідача, він цим майном користується та відмовляється його ділити в натурі. Позивач вважає за можливе присудити їй грошову компенсацію належної їй частки у вказаному майні в сумі 11400,00 грн., а відповідачу залишити зазначене вище майно.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про визнання 2/5 частини будинку, що розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4; проведення поділу спільного сумісного майна в наступному порядку: визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину будику, що розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27 та на 1/5 частину земельної ділянки за цією ж адресою та стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача грошову компенсацію ? частки майна, придбаного у шлюбі в сумі 11 400, 00 гривень, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину будику, що розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27 та на 1/5 частину земельної ділянки за цією ж адресою та на майно: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; мікрохвильову піч, вартістю 600, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; диван, вартістю 1200, 00 гривень; меблі у гостинну кімнату, вартістю 2 000, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень; три люстри, загальною вартістю 600, 00 гривень; комп'ютер (включно - системний блок, монітор, колонки, принтер), вартістю 2 600, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень; пральну машину-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газову кухонну плиту, вартістю 700, 00 гривень; цифрову відеокамеру, вартістю 2 500, 00 гривень; радіостанцію, вартістю 2 000, 00 гривень; карнизи, штори, вартістю 2 100, 00 гривень, а всього на суму 22 800, 00 гривень. Також, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати, в тому числі й витрати на правову допомогу.
В ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги після ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи на спірний об'єкт нерухомого майна. Позивач просила суд визнати 3/5 частини будинку, що розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4; провести поділ спільного сумісного майна в наступному порядку: визнати за ОСОБА_3 право власності на 1,5/5 (30/100) частину будику, що розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27 та на 1/5 частину земельної ділянки за цією ж адресою та стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача грошову компенсацію ? частки майна, придбаного у шлюбі в сумі 11 400, 00 гривень, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1,5/5 (30/100) частину будику, що розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27 та на 1/5 частину земельної ділянки за цією ж адресою та на майно: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; мікрохвильову піч, вартістю 600, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; диван, вартістю 1200, 00 гривень; меблі у гостинну кімнату, вартістю 2 000, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень; три люстри, загальною вартістю 600, 00 гривень; комп'ютер (включно - системний блок, монітор, колонки, принтер), вартістю 2 600, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень; пральну машину-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газову кухонну плиту, вартістю 700, 00 гривень; цифрову відеокамеру, вартістю 2 500, 00 гривень; радіостанцію, вартістю 2 000, 00 гривень; карнизи, штори, вартістю 2 100, 00 гривень, а всього на суму 22 800, 00 гривень. Також, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати, в тому числі й витрати на правову допомогу.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 24.01.2013 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання права власності по 1/5 частині земельної ділянки, що знаходиться в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що майно, а саме: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень; пральна машина-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газова кухонна плита, вартістю 700, 00 гривень; радіостанція, вартістю 2 000, 00 гривень, дійсно є спільною сумісною власністю подружжя і відповідач погоджується компенсувати вартість ? частки даного майна позивачу. Щодо вимог в частині решти майна і його поділу, то представник відповідача позовні вимоги не визнала. Зазначила, що наявність майна, а саме: мікрохвильової печі, вартістю 600, 00 гривень; дивану, вартістю 1 200, 00 гривень; меблів у гостинну кімнату, вартістю 2 000, 00 гривень; трьох люстр, загальною вартістю 600, 00 гривень; комп'ютера, вартістю 2 600, 00 гривень; цифрової відеокамери, вартістю 2 500, 00 гривень; карнизів та штор, вартістю 2 100, 00 гривень і його придбання подружжям позивачем не підтверджено і заперечується відповідачем. В частині позовних вимог про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя і його поділу представник відповідача просила відмовити суд в задоволенні таких вимог, оскільки спірний будинок є особистою приватною власністю відповідача, оскільки був подарований йому його бабусею до шлюбу із позивачем.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про одруження серії І-АМ № 004567, виданого Вінницьким міським відділом РАГС 01.06.1997 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано 01.06.1997 року, запис № 953. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_4. (а.с. 8)
Від шлюбу подружжя має дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АМ № 071759, виданим Відділом РАГС Вінницької міської ради вінницької області 08.10.1998 року. (а.с. 9)
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-АМ № 064069, виданого Відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 26.10.2010 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 06.08.2010 року, актовий запис № 916. (а.с. 10)
Відповідно до акту від 02.11.2010 року, складеного працівниками МКП «ЖЕК № 3», позивач із дочкою - ОСОБА_5 фактично проживають з квітня місяця 2010 року за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 13)
В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_7, яка є матір'ю позивача. Свідок зазначила, що після одруження із відповідачем позивач пішла жити до нього. Будинок відповідачу залишила його бабуся. Батько позивача дав на ремонт даху будинку 30 000, 00 гривень. Приблизно в 2000 році в спірному будинку були розпочаті ремонтні роботи: поміняно двері, вікна, проведено воду, здійснено добудову. Свідок зазначила, що вона була проти того, щоб чоловік давав гроші зятю на ремонт.
Згідно ч. 1 ст. 63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Тому, при оцінці показань свідка судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідком. Також, судом прийнято до уваги перебування позивача і свідка в родинних відносинах, а тому суд оцінює покази свідка критично.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Згідно договору дарування від 22.04.1992 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № І-800, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_4 3/5 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27. Даний договір було зареєстровано у ВООБТІ 19.08.1994 року за реєстровим № 15499. (а.с. 48-50)
В судовому засіданні було оглянуто і досліджено матеріали інвентаризаційної справи № 16001 на об'єкт нерухомого майна, розташований в м. Вінниці по вул. Вишенька, 27. З даної інвентаризаційної справи вбачається, що ОСОБА_4 належить на праві власності 3/5 частини житлового будинку № 27 по вул. Вишенька в м. Вінниці на підставі договору дарування від 22.04.1992 року. Дане майно у власність відповідач набув до шлюбу з позивачем. (а.інв.спр. 50-51)
Згідно ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Твердження позивача та її представника про те, що за час шлюбу будинок збільшився у своїй цінності внаслідок трудових та грошових затрат подружжя, жодними належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України, не підтверджується. Судом звернуто увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 55 СК країни дружина і чоловік зобов'язані дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Згідно ч. 1 ст. 59 СК України той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним.
Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що 3/5 частини житлового будинку № 27 по вул. Вишенька в м. Вінниці є особистою приватною власністю ОСОБА_4.
В судовому засіданні сторонами по справі було визнано, що майно, а саме: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень; пральна машина-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газова кухонна плита, вартістю 700, 00 гривень; радіостанція, вартістю 2 000, 00 гривень, дійсно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуто за час перебування у шлюбі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Оскільки дана обставина була визнана сторонами по справі, тому відповідно до положення ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
В ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження те, що майно, а саме: мікрохвильова піч, вартістю 600, 00 гривень; диван, вартістю 1 200, 00 гривень; меблі у гостинну кімнату, вартістю 2 000, 00 гривень; три люстри, загальною вартістю 600, 00 гривень; комп'ютер (включно - системний блок, монітор, колонки, принтер), вартістю 2 600, 00 гривень; цифрова відеокамера, вартістю 2 500, 00 гривень; карнизи, штори, вартістю 2 100, 00 гривень є спільною сумісною власністю подружжя. Суду не надано позивачем належних доказів придбання в період шлюбу даного майна і взагалі його наявність, враховуючи заперечення даного твердження представником відповідача.
Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що об'єктом спільної сумісної власності подружжя є лише наступне майно, а саме: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1100, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень; пральна машина-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газова кухонна плита, вартістю 700, 00 гривень; радіостанція, вартістю 2 000, 00 гривень, всього на суму 11 200, 00 гривень.
За правилами ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ч. 1 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Також, згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В судомову засіданні представник відповідача визнала позовні вимоги в частині компенсації вартості ? частки майна в сумі 5 600, 00 гривень.
Так судом встановлено, що об'єктом спільної сумісної власності подружжя є наступне майно: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень; пральна машина-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газова кухонна плита, вартістю 700, 00 гривень; радіостанція, вартістю 2 000, 00 гривень, загальною вартістю 11 200, 00 гривень. Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦК України та ч. 1 ст. 70 СК України, суд прийшов до висновку, що сторонам належить по ? частці в даному майні, оскільки між подружжям іншої домовленості про поділ майна не досягнуто і шлюбний договір не укладався.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Вдповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Оскільки позивач вимагає матеріальної компенсації вартості її частки в спільній частковій власності від відповідача, а представник відповідача визнала позовні вимоги в даній частині в сумі 5 600, 00 гривень і таке визнання вимог не суперечить інтересам особи, яку вона представляє, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації ? частки майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя в сумі 5 600, 00 гривень. Щодо стягнення грошової компенсації з відповідача на користь позивача в частині 5 800, 00 гривень, враховуючи вище викладене, то суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнання права.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що майно, а саме: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень; пральна машина-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газова кухонна плита, вартістю 700, 00 гривень; радіостанція, вартістю 2 000, 00 гривень, всього на суму 11 200, 00 гривень є спільною сумісною власністю подружжя. Майно, а саме: мікрохвильова піч, вартістю 600, 00 гривень; диван, вартістю 1 200, 00 гривень; меблі у гостинну кімнату, вартістю 2 000, 00 гривень; три люстри, загальною вартістю 600, 00 гривень; комп'ютер (включно - системний блок, монітор, колонки, принтер), вартістю 2 600, 00 гривень; цифрова відеокамера, вартістю 2 500, 00 гривень; карнизи, штори, вартістю 2 100, 00 гривень, всього на суму 11 600, 00 гривень не є спільною сумісною власністю подружжя.
Також, суд приходить до висновку про наступний поділ майна подружжя, що є їх спільною сумісною власністю: визнати за ОСОБА_4 право власності на: меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень; холодильник, вартістю 800, 00 гривень; меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень; диван, вартістю 700, 00 гривень; меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень; комп'ютерний стіл, вартістю 700,00 гривень; пральну машину-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень; газову кухонну плиту, вартістю 700, 00 гривень; радіостанцію, вартістю 2 000, 00 гривень, на загальну суму 11 200, 00 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію ? частки вище зазначеного майна в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог, враховуючи вище викладені обставини та наявні в матеріалах справи докази - відмовити, оскільки такі вимоги є недоведеними та необґрунтованими.
Згідно ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, пов'язані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 39, 78 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 2, 81 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2, 34 %). Витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки не підтверджені документально, як того вимагає положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 355, ч. 1 ст. 361, ч. 1 та ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 1-ч. 3 ст. 372 ЦК України, ч. 4 ст. 55, ч. 1 ст. 59, п. 1 ч. 1 ст. 57, ст. 60, ч. 1 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ст. 63, ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 58-60, ч. 1 ст. 61, ст. 63, ч. 1 ст. 88, ч. 5 ст. 174, ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Поділити спільне сумісне майно подружжя.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на:
- меблі кухонні, вартістю 1 700, 00 гривень;
- холодильник, вартістю 800, 00 гривень;
- меблі для дитячої кімнати, вартістю 1 800, 00 гривень;
- диван, вартістю 700, 00 гривень;
- меблі у вітальню, вартістю 1 100, 00 гривень;
- комп'ютерний стіл, вартістю 700, 00 гривень;
- пральну машину-автомат LG (2006 року випуску), вартістю 1700, 00 гривень;
- газову кухонну плиту, вартістю 700, 00 гривень;
- радіостанцію, вартістю 2 000, 00 гривень,
на загальну суму 11 200, 00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію ? частки майна в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 39, 78 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 2, 81 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: