Справа № 1603/634/12
Номер провадження 22-ц/786/1507/2013
Головуючий у 1-й інстанції Завора І.М.
Доповідач Чічіль В. А.
11 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Вельбівської сільської ради
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Вельбівської територіальної громади про визнання договору дійсним та визнання права власності,-
У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що придбав у Вельбівської сільської ради за договором купівлі-продажу від 27 жовтня 2011 року приміщення колишньої котельні по вул. Леніна, 189 в с. Вельбівка, Гадяцького району, Полтавської області.
На дану котельню відсутні правовстановлюючі документи, тому позивач не може оформити права власності та розпоряджатись будівлею.
Просив визнати зазначений договір купівлі-продажу таким, що відбувся та визнати за ним право власності на приміщення колишньої котельні.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та Вельбівської сільської ради приміщення колишньої котельні, розташованого по АДРЕСА_1, таким, що відбувся.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначене приміщення.
У апеляційній скарзі рішення місцевого суду оскаржено прокурором Гадяцького району, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просять зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2011 року, на підтвердження укладення якого ОСОБА_1 надав до суду квитанцію про сплату ним Вельбівській сільській раді 11 990,00 грн. за приміщення колишньої котельні по АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідачем зазначені обставини не заперечувались.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що фактично договір купівлі-продажу спірного майна відбувся, крім того, відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого суду, вважає їх невірними з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Статтею 657 ЦК України (у редакції від 16 жовтня 2011 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України (у редакції від 16 жовтня 2011 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна, питання визнання дійсним щодо якого вирішувалось у даній справі, у письмовій формі між сторонами не укладався та, відповідно, нотаріального посвідчення і державної реєстрації цього договору не проводилось.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недоодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Разом з тим, момент вчинення договору купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме, з огляду на зміст положень ст. ст. 210, 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.
Ураховуючи зазначені положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення колишньої котельні, у судовому порядку не допускається.
Крім того, сторони стверджували, що при укладенні спірного договору відбулось відчуження на користь ОСОБА_1 нежитлового приміщення, як безхазяйного майна, проте у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження того, що приміщення колишньої котельні передавалось у комунальну власність територіальної громади, на підставі чого відповідач мав право відчужувати дану будівлю.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна не ґрунтуються на законодавстві, а тому відсутні правові підстави для задоволення похідної вимоги стосовно визнання за позивачем права власності на спірну будівлю.
За таких обставин, при ухваленні рішення у справі судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Вельбівської сільської ради задовольнити.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року скасувати, ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вельбівської територіальної громади про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: Чічіль В.А.
Судді: Антонов В.М.
Хіль Л.М.
З оригіналом згідно:
суддя Чічіль В.А.