2/754/1707/13
Справа № 754/2003/13- ц
Іменем України
12.04.2013 м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Лондкевич Т.А., за участю прокурора Одуденко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеною позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, з підстав ухилення від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, в якій просить позбавити відповідача батьківський прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3. В зв'язку з тим, що спільне життя з ОСОБА_2 не склалося, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано 03 липня 2006 року. Відповідач проживає окремо, жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, з донькою не спілкується та повністю ігнорує її інтереси.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково зазначивши, що відповідач останній раз бачив свою доньку в грудні 2010 року. По теперішній час ОСОБА_2 фактично самоусунувся від участі у вихованні доньки. Неодноразові звернення до батька із проханням відвідати дитину були ним проігноровані.
Представник третьої особи вважала позов таким, що підлягає задоволенню. Свою позицію обґрунтувала тим, що відповідно до висновку органу опіки та піклування, ОСОБА_2 не цікавиться інтересами дитини ОСОБА_3, не бере участь у вихованні, матеріально не допомагає. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не звертався до органу опіки та піклування із заявами щодо усунення перешкод у спілкуванні із дитиною це дає підстави вважати, що відповідач самоусунувся від участі у вихованні дитини, тому позбавлення відповідача батьківських прав не буде суперечити інтересам дитини.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, зважаючи на висновок органу опіки та піклування, забезпечення дитини належними умовами для життя та розвитку, вважала, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки ОСОБА_3 не буде суперечити інтересам дитини.
Представник позивача надав суду нотаріально засвідчену заяву від відповідача ОСОБА_2 про згоду на позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та слухання справи без його участі, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 16).
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.06.2010 року, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №881 (а.с. 37).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2012 року, яке набрало законної сили 30.11.2012 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 7, 8).
В вказаному шлюбі народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, видане відділом Деснянського РУЮ у м. Києві від 14 грудня 2010 року, актовий запис № 3680 (а.с. 6).
Згідно з актом обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 від 25.12.2012 року, умови проживання дитини є задовільними. Трьохкімнатна квартира № 40, в якій проживає дитина з матір'ю, знаходиться на сьомому поверсі дев'ятиповерхового багатоквартирного будинкуАДРЕСА_1 облаштована всіма зручностями, чиста та охайна, облаштована всіма необхідними меблями. Дитина має власну кімнату, яка повністю облаштована, відповідно до потреб дитини (а.с. 10).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав №255/41/6/103 від 25.01.2013 року, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 є можливим, в зв'язку із його ухиленням від виховання та утримання дитини (а.с. 11).
Відповідач проживає окремо від позивачки та її доньки, не приймає участі в утриманні та вихованні дитини, не цікавиться життям доньки та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків (а.с. 18).
Відповідно характеристик по місцю проживання позивача № 5 від 08.01.2013 року, виданої начальником ЖРЕО №412 та характеристики з місця роботи, виданої директором ТОВ «СП Фасад» від 27.12.2012 року позивачка ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 12, 13, 14, 15).
Позивачем у судовому засіданні надано докази, у спосіб та в порядку передбаченому законом, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
При цьому судом встановлено, що відповідачу не перешкоджали належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.
Дослідивши матеріали справи з письмовими доказами, заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно із ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно п. 16 Постанови Пленума Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно п. 17 Постанови Пленума Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із підстав, передбачених п.2, 4, 5 ч.1 ст. 164 СК особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки в разі досягнення ними повноліття.
Відповідно п. 18 Постанови Пленума Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При прийнятті рішення суд також керується внутрішнім переконанням, яке склалося під час судового розгляду, що спілкування відповідача з дитиною буде негативно впливати на її розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 210, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, батьківських прав стосовно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 суму сплаченого судового збору в розмірі 114,70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Петріщева І.В.
/підпис/:
Копія вірно: