10.04.2013 Справа № 363/237/13-ц
ІМ”ЯМ УКРАЇНИ
10 квітня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Войнаренко Л.Ф.
при секретарі Терновій Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м.Вишгороді справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування,
Позивачі в лютому 2013 року звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування.
Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що 1 серпня 2012 року померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок за вищевказаною адресою. В 2008 році ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно онучкам- Вірич ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Позивачі в передбачений ст..1270 ЦК України строк звернулись до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Окрім позивачів, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернувся її син - ОСОБА_3, який є батьком позивачів. Позивачі вважають, що відповідач має бути усунений від права на спадкування за своєю матір»ю, оскільки через похилий вік та слабкий стан здоров»я ОСОБА_4 потребувала постійного лікування та догляду, особливо протягом останнього року життя. В січні 2012 року ОСОБА_4 перенесла перший інсульт і тяжку хворобу, була в безпорадному стані, самостійно не пересувалася, потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Про її тяжкий стан до дня смерті та про факт її смерті відповідач був обізнаний, проте жодного разу не надав будь-якої допомоги ОСОБА_4, участі в похованні матері не брав. Впродовж всього життя спадкодавця зазнавала душевних страждань у зв»язку з такою поведінкою відповідача, сподівалась на нормальне ставлення до себе свого сина \відповідача, але останній продовжував ігнорувати потреби матері, фактично викресливши її з свого життя, не бажав із нею спілкуватись тощо.
У зв»язку із тривалим ухиленням відповідача від надання допомоги спадкодавці, позивачі були вимушені самостійно піклуватись про неї, надавати їй додаткову допомогу, пов»язану з хворобою, для чого позивачі запозичували грошові кошти на ліки, засоби гігієни та достатнє харчування для бабусі, заощаджували на власних потребах в харчуванні одязі. Протягом останніх 8 місяців до смерті спадкодавці у серпні 2012 року позивачі знаходились біля неї постійно, оскільки вона потребувала сторонньої допомоги через важку хворобу, догляду та матеріального забезпечення.
Просять усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 1 серпня 2012 року.
В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали та просять задовільнити.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.
Судом встановлено,що 1 серпня 2012 року померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 \а.с.12\.
Після її смерті відкрилась спадщина.
12 жовтня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 \а.с.13\
З пояснень сторін вбачається, що вони в передбачений ст..1270 ЦК України строк звернулись до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Окрім позивачів, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернувся її син - ОСОБА_3, який є батьком позивачів.
З медичних документів \а.с.14-16\ вбачається, що через похилий вік та слабкий стан здоров»я ОСОБА_4 потребувала постійного лікування та догляду, особливо протягом останнього року життя.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 суду пояснили, що в січні 2012 року ОСОБА_4 перенесла перший інсульт і тяжку хворобу, була в безпорадному стані, самостійно не пересувалася, потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Про її тяжкий стан до дня смерті та про факт її смерті ОСОБА_3 був обізнаний, проте жодного разу не надав будь-якої допомоги ОСОБА_4, не бажав спілкуватись з матір»ю, участі в її похованніі не брав. Протягом останніх 8 місяців до смерті спадкодавці у серпні 2012 року позивачі знаходились біля неї постійно, оскільки вона потребувала сторонньої допомоги через важку хворобу, догляду та матеріального забезпечення.
Відповідно до акту депутата Вишгородської міської ради від 13 лютого 2013 року ОСОБА_14 жодної участі в догляді за матір»ю та в її похованні не приймав, навіть на її похорон не з»явився.
Відповідач ОСОБА_3 суду підтвердив, що він знав про безпомічний стан своєї матері, її не провідував, матеріальної та будь-якої допомоги їй не надавав.
В відповідності до ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов»язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно ст.. 203 СК України дочка, син , крім сплати аліментів зобов»язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено,що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був в безпорадному стані.
Частина 6 цієї статті вказує, що положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов»язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Таким чином, незважаючи на обов»язок сина на утримання своєї хворої матері, яка перебувала в безпорадному стані, відповідач ОСОБА_3 не тільки не надав будь-якої допомоги в її утриманні, не провідував її, ухилився від надання допомоги, а за таких обставин, позовні вимоги позивачів є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.11,60,208,209,213 ЦПК України, ст.ст.16,1224,1261 ЦК України, ст..ст.202,203 СК України, суд
Позов задовільнити.
Усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 1 серпня 2012 року.
На рішення суду може бути протягом десяти днів подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя Л.Ф.Войнаренко