Справа № 1609/9735/12
Номер провадження 22-ц/786/1329/2013
Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л.
Доповідач Кривчун Т. О.
11 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.,
суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.
при секретарі - Філоненко О.В.,
за участю: відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2013 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська житлова компанія» (далі -ТОВ «УЖК») до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська житлова компанія» задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з самовільно зайнятої кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Не погодившись із рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначають, що суд безпідставно відкинув докази відповідача щодо відсутності законних підстав у позивача на управління об»єктом нерухомого майна (будівлею гуртожитку по АДРЕСА_1, що належить до державної власності.
Вказують, що судом першої інстанції не досліджено обставин отримання ДКЖЕП «Будівельник» в оперативне управління зазначеного об»єкту нерухомого майна, оскільки не було проведено реєстрації права власності.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що ордери на кімнати 47,48 були отримані її чоловіком, ОСОБА_1 як працівником Управління «Полтавацивільбуд» Об»єднання «Полтавапромбуд» і передані адміністрації Управління житлово-комунального господарства Полтавського виробничого будівельно-монтажного об»єднання «Полтавабуд» (далі-УЖКГ), яке діяло як юридична особа до 1997 року та на балансі якої обліковувалося нерухоме майно-гуртожиток по АДРЕСА_1. Правонаступником УЖКГ стало Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник», в Статуті якого зазначено, що майно підприємства є державною власністю.
Вказує, що місцевим судом не було критично оцінено надані позивачем докази щодо законності отримання від ДКЖЕП «Будівельник» в управління об»єкту нерухомого майна- гуртожитку по АДРЕСА_1, зокрема, Акт прийняття-передачі об»єкта.
Вважає також, що рішенням суду порушено права неповнолітньої дитини, оскільки Службу у справах дітей виконкому Київської районної в м. Полтаві ради було залучено до участі у справі не в якості спеціального представника неповнолітнього ОСОБА_6, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «УЖК» прохали скаргу відхилити, а рішення суду від 25.02.2013 року залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Зазначають, що, на підставі Акта приймання-передачі основних засобів від 11.04.2011 року ТОВ «УЖК» є управителем гуртожитку по АДРЕСА_1, який було передано в управління Компанії на підставі договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд від 11.04.2011 року, згідно з яким управителю надано право звертатися з позовами про виселення із самовільно зайнятих житлових приміщень, зняття з реєстраційного обліку та ін..
Вказують, що договір, укладений між ДК ЖЕП «Будівельник» та ТОВ «УЖК» є строковим, після закінчення терміну його дії гуртожиток підлягає поверненню замовнику. Окрім того, Господарським судом Полтавської області по справі про визнання банкрутом ДК ЖЕП «Будівельник» прийнято ухвалу, згідно з якою вказаний гуртожиток підлягає прийняттю до комунальної власності територіальної громади Полтавської міської ради, а, отже, у позивача відсутні будь-які майнові права на даний гуртожиток, однак, як управитель та балансоутримувач він має право на звернення до суду з позовом про виселення відповідачів у зв»язку з відсутністю належним чином оформленого рішення про надання їм кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку, відсутності ордеру на займане ними житлове приміщення та відсутністю реєстрації за цією адресою, у той час, як в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 зареєстрована інша особа - ОСОБА_7.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 доводи апеляційних скарг підтримали та прохали їх задовольнити.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані та постійно проживають у НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.6,19-20,109-113).
Будівля по АДРЕСА_1 має статус гуртожитку для малосімейних, є державною власністю та знаходилася на балансі Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» (а.с.62,131-132).
Рішенням Полтавської міської ради від 11 вересня 2007 року «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста житлових будинків Житлово-експлуатаційному підприємству «Будівельник» надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави 12-ти гуртожитків житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», у тому числі і гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.29).
Рішенням Полтавської міської ради від 06 липня 2010 року затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Полтави, до переліку таких гуртожитків згідно Додатку увійшов також і гуртожиток по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ДК ЖЕП «Будівельник» (а.с.96-99).
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа за заявою Полтавського ОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ДК ЖЕП «Будівельник» про визнання банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19 липня 2012 року зобов'язано Полтавську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Полтави без додаткових умов об'єкти житлового фонду у м. Полтава, у тому числі і гуртожиток по АДРЕСА_1 (а.с.30-33).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 року призначено ліквідатором по справі про банкрутство ДК ЖЕП «Будівельник» ОСОБА_8 та визначено щодо здійснення ліквідатором ліквідації підприємства-банкрута (а.с.134-135).
Установлено, що на даний час гуртожиток по АДРЕСА_1, до комунальної власності міста Полтави не передано.
Згідно Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд від 01 квітня 2011 року, Додатку № 1 до даного договору (Перелік об»єктів, які передаються в управління ТОВ «Управлінська житлова компанія») та Акту приймання-передачі основних засобів від 11 квітня 2011 року ДК ЖЕП «Будівельник» передав ТОВ «Управлінська житлова компанія» в управління та на баланс гуртожиток для малосімейних по АДРЕСА_1. (а.с.5,46-48).
Статтею 127 ЖК України визначено поняття гуртожитків, де передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Згідно з положеннями Глави 4 ЖК України, єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку (ст.129 ЖК, п. 10 Розділу II Примірного положення про гуртожитки).
Згідно розділу ІІ Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
При одержанні ордера пред'являються паспорти всіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.
Таким чином, єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Як установлено місцевим судом та визнається відповідачами, останні, окрім кімнати НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1 фактично проживають та користуються також і кімнатою НОМЕР_1 даного гуртожитку.
З урахуванням наведених норм права Договір на ремонт та заселення гуртожитку від 02.11.1998 року №11-ш/11 між ДК ЖЕП «Будівельник» та ОСОБА_1 (а.с.44) не є підставою для вселення сім»ї відповідача у кімнату НОМЕР_1 гуртожитку, а тому висновок місцевого суду про те, що наявність даного договору свідчить про виникнення між сторонами цього договору цивільно-правових відносин, які не тягнуть за собою виникнення права користування жилим приміщенням, є вірним.
З матеріалів справи також убачається, що ордер №90 на право заселення кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1 було видано 17.09.2001 року ОСОБА_7, який з 26.09.2001 року зареєстрований за вказаною адресою (а.с.7,11-12,14).
Згідно п. 44 Примірного положення про гуртожитки громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ордер на жиле приміщення в кімнаті НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 відповідачам не видавався, жиле приміщення в зазначеній кімнаті ними було зайнято самоправно, а тому відповідачі підлягають виселенню із зазначеної кімнати без надання їм іншого житлового приміщення.
Доводи апеляційних скарг щодо відсутності у позивача законних підстав на управління об»єктом нерухомого майна - будівлею гуртожитку по АДРЕСА_1, що належить до державної власності і т. ін. не заслуговують на увагу, з огляду на те, що ТОВ «Управлінська житлова компанія», як зазначено вище, наділена повноваженнями щодо управління та утримання вказаного гуртожитку, які передані їй ДК ЖЕП «Будівельник», є балансоутримувачем цієї будівлі, що підтверджується наявними у справі доказами і такі повноваження позивача відповідають його статутній діяльності.
Відповідно до пдп. 15 п.8 Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд від 11.04.2011 року Управитель зобов»язаний звертатися до суду з позовами про виселення із самовільно зайнятих приміщень, зняття з реєстраційного обліку, визнаня втративши ми право користування житловими приміщеннями тощо.
Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за їх недоведеністю та відсутність порушення прав позивачки.
При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від м. Полтави від 25 лютого 2013 року року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун
СУДДІ /підпис/ П.М. Карнаух
/підпис/ О.В. Чумак
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області: Т.О. Кривчун