25 листопада2008 року м.Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого:Барбари В.П.,
суддів:Берднік І.С., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.І, Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,
Шицького І.Б., Щотки С.О.,
розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 01.04.2008 року у справі за позовом спеціалізованого санаторію-профілакторію “Польот” до закритого акціонерного товариства “Туристично-оздоровчий комплекс “Польот”, Фонду державного майна України, закритого акціонерного товариства “Арма” та Управління державної реєстрації юридичних і фізичних осіб Сімферопольської міської ради про визнання недійсним установчого договору та наказу, скасування державної реєстрації та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства “Туристично-оздоровчий комплекс “Польот” до спеціалізованого санаторію-профілакторію “Польот”, Федерального державного унітарного підприємства “ЛП ім. М.М. Громова”; треті особи - Фонд державного майна України, Федеральне агентство по управлінню федеральним майном Російської Федерації та Федеральне агентство по промисловості Російської Федерації про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
У грудні 2003 року спеціалізований санаторій-профілакторій “Польот” Федерального державного унітарного підприємства “ЛП ім. М.М. Громова” (далі ССП “Польот”) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до ЗАТ “Туристично-оздоровчий комплекс “Польот” (далі ЗАТ “ТОК “Польот”), Фонду державного майна України та ЗАТ “Арма” про визнання недійсними установчого договору та Статуту від 15.10.2002 року ЗАТ “Туристично-оздоровчий комплекс “Польот”.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що Фонд державного майна України не мав правових підстав для внесення в статутний фонд ЗАТ “Туристично-оздоровчий комплекс “Польот” майна, власником якого є ССП “Польот”.
Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на відповідність установчих документів ЗАТ “ТОК “Польот” з передачею майна ФДМУ до статутного фонду товариства вимогам законодавства.
У жовтні 2003 року ЗАТ “ТОК “Польот” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до спеціалізованого санаторію-профілакторію “Польот”; треті особи - Фонд державного майна України, Федеральне агентство по управлінню федеральним майном Російської Федерації та Федеральне агентство по промисловості Російської Федерації про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов обгрунтований незаконним користуванням ССП “Польот” майном, переданим до статутного фонду ФДМ України, що знаходиться у його власності.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.01.2004 року справи об'єднано в одне провадження.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду АР Крим від 09.08.2007 року в задоволенні позову ССП “Польот” до ЗАТ “ТОК “Польот”, ФДМ України, ТОВ “Арма” та Управління державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб Сімферопольської міської ради відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов ЗАТ “ТОК “Польот” задоволено. Витребувано майно, розташоване за адресою смт Новий Світ, вул. Л. Голіцина 1 з незаконного володіння ССП “Польот” Федерального державного унітарного підприємства “ЛІІ ім. М.М. Громова” на користь ЗАТ “ТОК “Польот”. Рішення суду обгрунтовано тим, що право власності на спірне майно за Російською Федерацією відповідно до Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 22.06.1993 року не визнано, протоколу між органами, уповноваженими розпоряджатись державним майном не підписано, тому ЗАТ “ТОК “Політ” є власником спірного майна відповідно до ст.115 ЦК України, ст.140 ГК України та ст.12 Закону України “Про господарські товариства”.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ССП “Польот” задоволено частково. Визнано недійсним п.4 Установчого договору про створення та діяльність ЗАТ “ТОК “Польот” в частині сплати Фондом Державного майна країни вартості акцій шляхом внесення будівель та споруд ССП “Польот” на загальну суму 347900 грн., що становить 49% статутного фонду ЗАТ “ТОК “Польот” та п.6.3 Статуту ЗАТ “ТОК “Польот”. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постанова обгрунтована тим, що Фонд державного майна України, всупереч положень Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності в односторонньому порядку розпорядився спірним майном.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2008 року скасовано рішення господарського суду АР Крим від 09.08.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року у справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
30.10.2008 Верховним Судом України порушено провадження за касаційним поданням Генерального прокурора України у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2008 року. В обгрунтування подання зроблено посилання на невідповідність постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.
Скасовуючи судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд касаційний суд послався на ст.9 Конституції України, відповідно до якої міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Відносини власності на об'єкти соціального призначення, розташовані на території України та Росії регулюються угодою про взаємне визнання прав і врегулювання відносин власності від 15.01.1993 року, яку ратифіковано Верховною Радою України 22.06.1993 року (далі - Угода).
Уповноваженими врегульовувати питання власності на об'єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування є Фонд державного майна України, який зобов'язаний врегулювати ці питання з відповідним органом Російської Федерації, тому згідно зі ст. 12 ГПК України даний спір господарським судам непідвідомчий.
З таким погодитись не можна з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що відповідно до Наказу “ 1791 від 10.10.2002 року “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Туристично-оздоровчий комплекс “Польот”, 15.10.2002 року ФДМУ та ЗАТ “Арма” уклали установчий договір і затвердили Статут ЗАТ “ТОК “Польот”.
Пунктом 4 засновники визначили, що ФДМУ до статутного фонду створеного товариства вносить будівлі і споруди Спеціалізованого санаторію-профілакторію “Польот” на загальну суму 3479000 грн., що становить 49% статутного фонду ЗАТ “ТОК “Польот”.
Статтею 1 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991 року № 1540 (далі - Закон № 1540), встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Угодою між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 22.06.1993 року. регулюються відносини власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України і Російської Федерації, що були у віданні органів управління іншої сторони.
За ст.ст. 4, 7 Угоди Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони, та можуть створювати за спільним рішенням органів, уповноважених розпоряджатися державним майном, підприємства з дольовою та спільною формою власності, в тому числі на базі підприємств, організацій і установ колишнього союзного підпорядкування та їх структурних підрозділів, які розташовані на територіях Сторін.
Порядок заснування та діяльності вказаних підприємств регулюється законодавством Сторони, на території якої вони створюються, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.
Правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, згідно зі ст. 11, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються Протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
Таким чином, право власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР, може бути визнано за Російською Федерацією на підставі Протоколів, укладених між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном обох країн.
Постановою Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 року встановлено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.
Статтями 1, 3 Постанови Верховної Ради України “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
До законодавчого визначення правонаступників цього майна Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та здійснює виконання функцій про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності за угодами між Україною і Російською Федерацією та Україною і Республікою Білорусь, відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.10.1994 року № 217/94-ВР.
Отже, уповноваженими органами, що здійснюють державну політику у сфері приватизації державного майна та врегульовує питання власності з боку України на об'єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташованих на її території є Фонд державного майна України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 року № 316 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території АР Крим” майно ССП “Польот” включено до переліку розташованих на території АР Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належить до сфери управління Міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної влади.
При цьому Кабінет Міністрів зазначив, що об'єкти, відповідно до ст.4 Угоди між Російською Федерацією і Україною про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 15.01.1993 року, можуть бути віднесені до власності Російської Федерації (зокрема майно ССП “Польот”).
Судами встановлено, що Сторони за Угодою Протокол між ФДМУ і Уповноваженим органом Російської Федерації про визнання за російською Федерацією права власності на об'єкти, що передані до статутного фонду ЗАТ “ТОК “Польот”, станом на 2002 рік не підписували.
Господарський суд прийшов до обгрунтованого і законного висновку, що спірне майно є загальнодержавною власністю України, правом розпоряджатися цим майном уповноважений ФДМУ, який в межах своїх повноважень, визначених законодавством, передав спірне майно до статутного фонду Товариства.
Оскільки спір стосується майнових прав ЗАТ “ТОК “Польот” який не регулюється угодою, висновок касаційного суду щодо його непідсудності господарським судам не відповідає вимогам ст.12 ГПК України.
За таких обставин незаконні постанови апеляційного та касаційного судів підлягають скасуванню, а законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції України і ст.ст. 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст.111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 11117- 11121ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 01.04.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 рокускасувати.
Рішення господарського суду АР Крим від 09.08.2007 року - залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.П. Барбара Судді: І.С. Берднік
В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
І.Б. Шицький
С.О. Щотка