11 листопада2008 року м.Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого:Барбари В.П.,
суддів:Берднік І.С., Гуля В.С., Колесника П.І,
Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Вищого господарського суду України від 30.07.2008 року у справі за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” про стягнення 13971720, 98 грн.,
У квітні 2004 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Компанія) звернулася в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” (Товариство) про стягнення 13 971 720, 98 грн. боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ.
Позивач зазначив, що на підставі договору на постачання природного газу від 28 грудня 2001 року № 06/01-802-00000001-65/6 (далі - Договір від 28 грудня 2001 року) протягом січня - грудня 2002 року Компанія передала Товариству 349 066, 068 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 52 017 916, 31 грн. Відповідач розрахувався за переданий природний газ частково в сумі 41 396 255, 31 грн., заборгувавши 10 621 661, 00 грн. На вказану суму позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 743 516, 27 грн. штрафу, 1 484 856, 50 грн. пені, 1 083 103, 07 грн. інфляційних витрат та 385 844, 14 грн. 3 % річних.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що позивачем безпідставно включено в суму основного боргу вартість комерційних втрат поставленого газу, оскільки не є власником природного газу і не може нести майнову відповідальність у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення неустойки.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути 7241106, 94 грн. основного боргу, 1484856, 50 грн. пені, 743516, 27 грн. штрафу, 4979570, 31 грн. інфляційних втрат та 1215001, 43 грн. - 3% річних.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2007 року в частині стягнення 3380554, 06 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем до суду надані платіжні доручення, що свідчать про сплату цих сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду 14.03.2008 року рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 року в частині відмови у позові скасовано та частково задоволено позов. Стягнуто з ВАТ “Харківміськгаз” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” основний борг у розмірі 7241106,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 3752623, 43 грн. та три відсотки річних у розмірі 905804, 88 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2008 року скасовано, рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 року залишено в силі. Постанова обгрунтована відсутністю правових підстав з оплати комерційних втрат газу відповідачем.
16.10.2008 Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 15 листопада 2006 року. В обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального права та різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи постанову апеляційного суду і залишаючи без змін рішення господарського суду, касаційний суд обгрунтував порушенням апеляційним судом норм матеріального права, наслідком якого є незаконне стягнення з відповідача вартості комерційних втрат, пов'язаних з відтоками (притоками) природного газу, не передбачених умовами договору.
З таким погодитись не можна.
Господарськими судами встановлено, що ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (далі - Постачальник) з ВАТ “Харківміськгаз” (далі - Покупець) уклали договір № 06/01-802 від 28.12.2001 року на постачання природного газу.
Касаційний суд не звернув увагу, що за умовами договору Постачальник в 2002 році зобов'язався передати, а Покупець прийняти і оплатити природний газ для потреб населення в обсягах, визначених договором з врахуванням комерційних втрат (п.п.1.1; 2.1).
Апеляційний суд на підставі Протоколу розбіжностей від 28.12.2001 року та актів приймання-передачі природного газу, погоджених і підписаних сторонами та пунктів 2.6-2.10 Тимчасового положення “Про облік відтоків та притоків природного газу”, затвердженого наказом НАК “Нафтогаз України” від 09.08.1999 року № 209, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.1999 року за № 617/3910 прийшов до обгрунтованого і законного висновку про стягнення 7241106, 94 грн. з Покупця, який ставши власником природного газу ухилився від сплати вартості комерційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 178, 179 ЦК УРСР, виконання зобов'язань забезпечується законом або договором у вигляді неустойки (штраф, пеня) яка визначається грошовою сумою, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, визначені п.5.1, Покупець сплачує на користь постачальника суму заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України , що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
За умовами договору сторони узгодили звітним періодом місяць, а здійснення особистих розрахунків до 10 числа наступного за звітним місяцем.
Строк виконання зобов'язання по оплаті природного газу сплинув 10.01.2003 року.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) на підставі ст. 71 ЦК УРСР застосовується скорочений строк давності тривалістю в шість місяців, а ст. 258 ЦК України - один рік.
З урахуванням вимог п.4.5 Прикінцевих положень ГК України, п.6 ст.232 ГК України, п.6.2 Договору та ст.5, 6 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 року № 554, згідно з якою на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня на заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, господарські суди прийшли до правильного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення штрафу і пені.
За приписами ст. 214 ЦК УРСР в редакції від 08.10.1999 року, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Апеляційний суд прийшов до обгрунтованого висновку, що у відповідності з Прикінцевими положеннями Закону України “Про внесення змін до ст.214 ЦК УРСР” від 08.10.1999 року № 1136 цей Закон не поширюється на правовідносини, що випливають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою комунальних послуг і правильно відмовив у стягненні інфляційних і трьох процентів річних за період з 11.01.2003 по 01.01.2004 року.
Оскільки цей Закон, з набранням чинності з 01.01.2004 року Цивільного Кодексу України, втратив чинність, а за ч.2. ст.265 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і трьох процентів річних за весь час прострочення від простроченої суми, тому стягнення апеляційним судом з Покупця інфляційних і трьох процентів річних за період з 01.01.2004 року по 23.04.2007 року є обгрунтованим і законним.
Не звернувши увагу на вимоги закону касаційний суд прийшов до безпідставного висновку щодо неправильного задоволення позову апеляційним судом в частині інфляційних і трьох відсотків річних.
Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції України і ст.ст. 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст.111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.
За таких обставин постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а законна і обгрунтована постанова апеляційного суду - залишенню без змін.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 11117- 11121ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 30.07.2008 року скасувати.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду 14.03.2008 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.П. Барбара Судді: І.С. Берднік
В.С. Гуль
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
І.Б. Шицький