Справа: № 22-а-7181/08 Головуючий у І інстанції -Копитова О.С.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
08 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддівГлущенко Я.Ю. та Зайцева М.П., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника позивача Соколова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 20 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду м. Києва від 20 червня 2007 року позов задоволено, а саме: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №000038430/0 від 26.03.07 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 337,06 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 67,41 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.Судове рішення умотивоване порушенням податковим органом приписів податкового законодавства, що відобразилось в незастосуванні до спірних правовідносин положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що не відповідає обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову керувався нормами Закону України «Про податок на додану вартість» врахувавши при цьому, що позивач зареєстрований платником ПДВ.
З таким висновком не можливо не погодитьсь, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи в вересні-жовтні2006 року працівниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимогподаткового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.03 року по 30.06.06 року.
В ході перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого відбулося заниження податоку на прибуток в розмірі 337,06 грн., що відобразилося в акт від 20.10.06 року № 694/23-10/16293211.
На підставі акта перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження, 26.03.07 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000384310/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 974,38 грн., з яких 559,45 грн. - основний платіж та 414,93 грн. - штрафні санкції.
Позивач просив визнати його нечинним в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 404,47 грн., з яких 337,06 грн. - основний платіж, 67,41 грн. - штрафні санкції.
Також встановлено, що виникненню спірних правовідносин передувало укладення 17.01.06 року між ПП АО „Автоінвестстрой" та АКБ „Трансбанк" договору купівлі-продажу № 17-01/06 КС, відповідно до якого АКБ „Трансбанк" придбав автомобіль RenaultKongooExpressionзагальною вартістю 80894,00 грн., в тому числі ПДВ - 13482,33 грн. В експлуатацію автомобіль введено 13.02.06 року на підставі акту приймання-передачі №4, загальною балансовою вартістю 88044,16 грн. (в тому числі ПДВ - 13482,33 грн.) та віднесено до II групи основних фондів. З другого кварталу 2006 року позивач в податковому обліку почав нараховувати амортизацію на вказаний автомобіль за ставкою 10%. Амортизаційні нарахування здійснювались на загальну вартість автомобіля з урахуванням податку на додану вартість.
Як вірно встановлено судом та відображено в акті перевірки, сплачена позивачем продавцю в складі ціни автомобіля сума податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду не включалась.
Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 ст. 4цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Приписами пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону встановлено, що під терміном амортизація слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
До основних фондів відносяться - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них(пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону).
Обмеження щодо включення витрат платника податків до валових встановлюються п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" , зокрема пп. 5.5.3 встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Статею 5 Закону визначено, що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".
Одночасно, відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5цьогоЗакону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
З врахуванням того, що приписи положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України „Про податок на додану вартість" припускають неоднозначне, множинне трактування прав та обов'язків платників податків щодо формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та відповідно включення до складу балансової вартості суми сплаченого при придбанні автомобіля податку на додану вартість та нарахування амортизації, що свідчить про наявність конфлікту інтересівта враховуючи положення пп. 4.1.1 п.4.1. ст. 4 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виніс рішення на користь платника та не знаходить підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 20 червня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді:
Справа: № 22-а-7181/08 Головуючий у І інстанції -Копитова О.С.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
(вступна та резолютивна частини)
08 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддівГлущенко Я.Ю. та Зайцева М.П., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника позивача Соколова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 20 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 20 червня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді: