11 листопада 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді - доповідача - Олендера І.Я.,
суддів - Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Бацику О.Р.,
за участю осіб:
від позивача- не явився,
від особи в інтересах якої подано позов- Турчинський Р.А. - представник,
від відповідачів- Валага О.О. - представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу
за апеляційною скаргою - Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»
напостанову Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2007 року по справі № 33/55-А
за адміністративним позовомВолинського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області
до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»,
простягнення 3 867 гривень 50 копійок, -
В жовтні 2007 року позивач Волинський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області звернувся в суд з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», в якому просив стягнути з останнього 3 867 грн. 50 коп. адміністративно-господарських санкцій за порушення природоохоронного законодавства.
Постановою від 15 листопада 2007 року Господарського суду Львівської області позовні вимоги були задоволені та стягнуто з відповідача 3867 грн. 50 коп.
В обґрунтування зазначеної постанови суд покликається на те, що відповідно до Акту перевірки виконання природоохоронного законодавства Ківецівською дистанцією захисних лісонасаджень Львівської залізниці від 03 листопада 2006 року було виявлено факт порушення такого, а саме виявлено в смузі відчуження залізниці по напрямках Ковель-Камінь-Каширський перегону ст.Сошично - ст.Нуйно (права і ліва сторона) рубки дерев не на призначених для цього ділянках, без лісорубного квитка, що здійснені в осінньо-зимовий період 2005-2006 років і по день перевірки, внаслідок чого зрубано 72 дерева загальним запасом 22,09 м.куб. таксовою вартістю 392,25 коп., та оскільки відповідачем не представлено обґрунтованих заперечень проти спростування вказаного вище Акту перевірки, то згідно «Правил відпуску деревини на пні в лісах України» затверджених постановою КМ України від 29.07.1999 року № 1378 з відповідачу визначено розмір майнових стягнень 3867 грн. 50 коп., що підлягає стягненню з нього.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», представник в якого в поданій апеляційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини та не врахував, що згідно поданих доказів відповідачем виконано вимоги природоохоронного законодавства, а саме після виявлення незаконної рубки, яку виявити до 03.10.2006 року було неможливо, оскільки відповідальна особа, яка здійснювала нагляд померла, відповідач звернувся до правоохоронних органів про факт самовільної рубки дерев, у відповідь на які надійшли постанови про відмову в порушені кримінальних справ, що вказує на відсутність порушення зі сторони працівників залізниці та на безпідставність тверджень про неналежне здійснення заходів по охороні і збереженню лісу працівниками залізниці.
Представник відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування її мотивів покликалась на обставини, які в ній викладені, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Позивач - Волинський природоохоронний прокурор в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у його відсутності.
Представник особи в інтересах якої подано позов Державної екологічної інспекції у Волинській області в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, в обґрунтування своїх доводів покликався на обставини, викладені у запереченні на апеляційну скаргу. Вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представника особи в інтересах якої подано позов на заперечення проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Приймаючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідно до Акту перевірки виконання природоохоронного законодавства Ківецівською дистанцією захисних лісонасаджень Львівської залізниці від 03 листопада 2006 року було виявлено факт порушення такого, а саме виявлено в смузі відчуження залізниці по напрямках Ковель-Камінь-Каширський перегону ст.Сошично - ст.Нуйно (права і ліва сторона) рубки дерев не на призначених для цього ділянках, без лісорубного квитка, що здійснені в осінньо-зимовий період 2005-2006 років і по день перевірки, внаслідок чого зрубано 72 дерева загальним запасом 22,09 м.куб. таксовою вартістю 392,25 коп., та оскільки відповідачем не представлено обґрунтованих заперечень проти спростування вказаного вище Акту перевірки, то згідно «Правил відпуску деревини на пні в лісах України» затверджених постановою КМ України від 29.07.1999 року № 1378 з відповідачу визначено розмір майнових стягнень 3867 грн. 50 коп., та оскільки відповідачем не представлено обґрунтованих заперечень проти спростування вказаного вище Акту перевірки, то згідно «Правил відпуску деревини на пні в лісах України» затверджених постановою КМ України від 29.07.1999 року № 1378 з відповідачу визначено розмір майнових стягнень 3867 грн. 50 коп., що підлягає стягненню.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а також має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав.
В процесі апеляційного розгляду встановлено, що дійсно працівниками Державної екологічної інспекції у Волинській області (на той час Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області) було проведено перевірку відповідача за результатами якої складено Акт перевірки виконання природоохоронного законодавства Ківецівською дистанцією захисних лісонасаджень Львівської залізниці від 03 листопада 2006 року, в якому було зазначено про порушення природоохоронного законодавства, а саме виявлено в смузі відчуження залізниці по напрямках Ковель-Камінь-Каширський перегону ст.Сошично - ст.Нуйно (права і ліва сторона) рубки дерев не на призначених для цього ділянках, без лісорубного квитка, що здійснені в осінньо-зимовий період 2005-2006 років і по день перевірки, внаслідок чого зрубано 72 дерева загальним запасом 22,09 м.куб. таксовою вартістю 392,25 коп. Згідно цього ж акту позивачу приписано вжити заходів до ліквідації захаращеності лісів від порубкових залишків (а.с.10-11).
При цьому 03.11.2006 року складено також Протокол порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України Ківецівською дистанцією захисних лісонасаджень Львівської залізниці (а.с.20), згідно якого та розрахунку доданого до нього визначено розмір майнового стягнення (а.с.18-19), і лише 07.06.2007 року на адресу відповідача надіслано претензію про сплату такого.
Судом першої інстанції не враховано, що стягнення вказаного розміру майнового стягнення, яке в розумінні вимог природоохоронного законодавства та ст.238 ГК України є адміністративно-господарською санкцією можливо лише в судовому порядку.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання в даному випадку Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Оскільки, порушення здійснення господарської діяльності у вигляді порушення природоохоронного законодавства було виявлено 03.11.2006 року, а позов подано позивачем до суду 09.10.2007 р., то в даному випадку слід зробити висновок про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій у зв'язку зі спливом строку, на протязі якого вони можуть бути застосовані.
Крім того судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які подав відповідач, та необґрунтовано надано перевагу доказам поданим стороною позивача.
Так, суд першої інстанції не врахував того, що начальником відокремленого підрозділу Ківерцівська дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» у відповідності до Положення «Про відомчу охорону дистанцій захисних лісонасаджень» затверджених наказом Укрзалізниці від 27.03.1997 року № 64-Ц, та на підставі наказу № 54 від 03.10.2006 року, комісійно з працівниками вказаного підрозділу, було виявлено самовільну рубку дерев захисних лісонасаджень в кількості 72 шт., осіб лісопорушників не встановлено, про що було складено відповідні комісійні акти від 27-28 жовтня 2006 року та 30 жовтня 2006 року, відомість розрахунку збитків, завданих самовільною рубкою захисних лісонасаджень на перегоні Сошично-Нуйно, оскільки вказану дільницю обслуговував майстер лісу, який на час перевірки помер.
На підставі вказаних вище комісійних актів (до часу складення Акту яким суд першої інстанції мотивував постанову) були направлені відповідні письмові звернення до правоохоронних органів про факт самовільної рубки дерев у відповідь на які надійшли постанови про відмову в порушені кримінальних справ.
Колегія суддів вважає з огляду на вказане, що відповідачем було своєчасно складено акт про лісопорушення та проведено комплекс заходів по виявленню порушників та притягнення їх до відповідальності.
Судом першої інстанції також не враховано, що згідно п.1 ст.98 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення Лісового законодавства несуть особи винні у незаконному вирубуванні і пошкоджені дерев і чагарників, однак позивачем не було доведено факту вчинення самовільної рубки дерев саме працівниками відповідача, а так само не доведено факту неналежного здійснення заходів по охороні і збереженню лісу працівниками залізниці.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що можливе проведення стягнення з відповідача суми 3867 грн. 50 коп., як адміністративно-господарської санкції за порушення природоохоронного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, мало місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» - задовольнити.
Постанову Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2007 року по справі № 33/55-А за адміністративним позовом Волинського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», про стягнення 3 867 гривень 50 копійок - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: О.Б.Заверуха
Д.М.Старунський