02 квітня 2013 року м. Київ К/9991/16380/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання рішення протиправним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року,-
У березні 2008 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання рішення протиправним.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2008 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху, а наступною ухвалою цього ж суду від 29 жовтня 2008 року, повернуто.
Оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу, повернуто.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Повертаючи ОСОБА_4 апеляційну скаргу апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що скарга не відповідає вимогам закону, у наданий строк недоліки не усунуті.
Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до апеляційної скарги.
Так, за приписами частини 1, 3 і 6 цієї норми апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.
До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційним судом встановлено, що позивач не дотримався зазначених вимог закону, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув.
За таких обставин, враховуючи вимоги частини 5 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції спірного періоду), суд визнав апеляційну скаргу неподаною і повернув.
Висновки апеляційного суду відповідають дійсним обставинам справи і нормам процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.