02 квітня 2013 року м. Київ К/9991/7223/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
провівши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року, -
У липні 2010 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі УПФ) про визнання дій неправомірними і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
В позові зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалід 2 групи, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.
Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки з 2009 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, з 1 грудня 2009 року.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і відмовити у позові.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50,54 Закону № 796-ХІІ.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік», із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.
Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.
Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.
Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обгрунтованим.
Окрім того, статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини сторін, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом №2195-ІV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, висновок судів щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у 2009 році відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується осіб, які мають право на пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону № 796, є непереконливим.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених правових норм.
За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відхилити, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.