"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/17396/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Сумського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок пенсії,
У лютому 2007 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що йому призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яку неодноразово було перераховано, проте її розмір не відповідає встановленому законом.
Просив зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням премій та надбавок, за рахунок яких збільшилося грошове утримання військовослужбовців після його звільнення, зокрема:
- з 01 вересня 1999 року - 40 % надбавки грошового забезпечення, встановленої Указом Президента України від 14 липня 1999 року № 847 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» та постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року № 1695 «Про порядок нарахування та виплати щомісячної надбавки за службу у Збройних Силах України»;
- з 01 січня 2003 року -100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»;
- з 01 травня 2003 року - 90% надбавки, встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»;
- з 01 березня 2001 року - 33,3% премії згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та наказу Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75.
Також у лютому 2007 року позивач звернувся з позовною заявою про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01 липня 2000 року по 01 жовтня 2003 року, посилаючись на те, що з 01 липня 2000 року у зв'язку з підвищенням розміру посадового окладу відповідач не перерахував надбавку на особливі умови служби, чим порушив його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2006 року позовні заяви об'єднані в одне провадження.
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року, позов задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати та виплатити недораховану пенсію з урахуванням підвищеного посадового окладу при розрахунку надбавки за особливі умови служби та виплатити 308,16 грн..
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 1988 року ОСОБА_4 звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 46 Положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами Збройних Сил СРСР (за віком) й призначено пенсію за вислугу років.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
У зв'язку з тим що надбавки і премії, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, вони приймалися в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження.
Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачем нормативно-правових актів, які встановлюють надбавки та премії до грошового забезпечення військовослужбовців.
Зміни, які відбулися у законодавстві щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців не мали зворотної дії в часі, і пенсія позивача не підлягала перерахунку за попередній період.
З 01 січня 2005 року пенсію позивача перераховано відповідно до частини 2 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», якою встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, в редакції чинній на час розгляду справи, було встановлено, що адміністратив ний позов може бути подано в межах строку звер нення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими зако нами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, сво бод та інте ресів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встанов лено інше, обчи слюється з дня, коли особа дізналася або повинна була діз натися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна чені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни. Пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поваж ною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, вста новленому цим Кодексом (частина друга).
Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята).
У суді першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало свої заперечення на позов та заявило клопотання про відмову у задоволені позову у зв'язку, зокрема, з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних на те причин.
Приймаючи рішення про захист порушених прав позивача в частині вимог щодо перерахунку та виплати недорахованої пенсії з урахуванням підвищеного посадового окладу при розрахунку надбавки за особливі умови служби районний суд помилково виходив з того, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо 22 вересня 2006 року, після отримання листа та довідки з Сумського обласного військового комісаріату.
Разом з тим, виплата пенсійного забезпечення проводилися щомісячно, тому ОСОБА_4 повинен був дізнатися про порушення прав після отримання коштів у відповідному місяці.
Суд апеляційної інстанції не виправив зазначену правову помилку, внаслідок чого залишився не з'ясованим початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, в редакції чинній на час розгляду справи, й застосування наслідків, визначених статтею 100 Кодексу.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд в частині позовних вимог.
Щодо відмови у задоволенні вимог про перерахунок пенсії з урахуванням надбавок і премій, запроваджених нормативно-правовими актами після звільнення позивача, то в цій частині судові рішення є законними та обґрунтованими і не оскаржуються сторонами.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.
Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року в частині, що стосується позовних вимог про перерахунок пенсії з 01 липня 2000 року по 01 жовтня 2003 року з урахуванням підвищеного посадового окладу при розрахунку надбавки за особливі умови служби скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко