"09" квітня 2013 р. м. Київ К-37744/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Штульман І.В. (доповідач),
Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в місті Євпаторія Автономної Республіки (далі - АР) Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни, за касаційною скаргою УПФ України в місті Євпаторія АР Крим на постанову Євпаторійського міського суду АР Крим від 19 жовтня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року, -
встановив:
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до УПФ України в місті Євпаторія АР Крим про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога їй не виплачувалась, просила поновити пропущений строк для звернення до суду, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки і десять місяців 2009 року в розмірі 3597,20грн. та зобов'язати УПФ України в місті Євпаторія АР Крим здійснювати належні нарахування у 2009 році.
Постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 19.10.2009р. у задоволенні заяви про поновлення строку позовної давності ОСОБА_4 відмовлено, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в місті Євпаторія АР Крим здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_4, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розрахунку, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати: за 2008 рік з 29.09.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 01.10.2009р. (з врахуванням отриманої позивачем доплати до пенсії згідно ч.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010р. абзац третій резолютивної частини постанови Євпаторійського міського суду АР Крим від 19.10.2009р. змінено, викладено такий в наступній редакції: «Зобов'язати УПФ України в місті Євпаторія АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з вересня 2008 року по жовтень 2009 року у сумі 1391,20грн.». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі УПФ України в місті Євпаторія АР Крим, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому відповідач з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. і з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2009 році ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
А тому, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
За приписами ч.2 ст.99 КАС України (у редакції чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р., але враховуючи те, що вона звернулася до суду за захистом порушених її прав 29.09.2009р. та не довела поважності причин пропуску нею строку для звернення до суду, то відповідно до приписів ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, на застосуванні яких наполягав відповідач, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачеві у вимогах про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 28.09.2008р. включно.
Однак при цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 по 01.10.2009р., суд першої інстанції не врахував те, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абз.9 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.
Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.
Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене порушення уваги не звернув та допустив його при постановленні свого рішення.
Крім того, апеляційний суд безпідставно обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з УПФ України в місті Євпаторія АР Крим підвищення до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої доплати.
Разом з тим, з огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в місті Євпаторія АР Крим.
Крім того, необхідно звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, не беруться до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст.41, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим - задовольнити частково.
Постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року - скасувати.
Постановити нове рішення по справі, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 29 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за періоди з 29 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: Штульман І.В.
Заїка М.М.
Стародуб О.П.