02 квітня 2013 року м. Київ К-36570/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
провівши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, -
У вересні 2008 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області (далі УПФ) про визнання дій неправомірними і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
В позові зазначав, що є учасником аварії на Чорнобильській АС І категорії, інвалід 2 групи, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.
Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2010 року, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, з 20 серпня 2008 року.
Оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року роз'яснено постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2010 року та зазначено, що перерахунок і виплата спірної пенсії, що підлягає сплаті з 20 серпня 2008 року, не може обмежуватись в судовому рішенні кінцевою датою перерахунку.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким обмежити період перерахунку і виплати спірної пенсії позивачу по 31 грудня 2008 року.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є учасником аварії на Чорнобильській АС І категорії, інвалід 2 групи, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статей 50,54 Закону № 796-ХІІ.
Скасовуючи рішення першої інстанції і задовольняючи позов, апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком..
Роз'яснюючи своє рішення, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що виплата спірної пенсії має постійний характер, а тому визначення кінцевого періоду перерахунку таких виплат порушить законні права та інтереси позивача на щомісячне отримання пенсії.
Так, за визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, однією з ознак, що характеризують пенсійні виплати, крім одноразових, є їх періодичність (щомісячна виплата).
Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії, а тому належить до щомісячних виплат.
З огляду на положення статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній категорії справ суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, визнає такі дії незаконними і зобов'язує відповідача провести нарахування та здійснювати виплату належних сум.
При цьому суд не може встановлювати кінцевий строк виплати нарахованої пенсії, оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання пенсії. Крім цього, суд у зазначеній категорії справ не наділений повноваженнями регламентувати порядок діяльності суб'єкта владних повноважень шляхом встановлення кінцевого строку здійснення виплат.
У свою чергу відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень, здійснюючи свої владні управлінські функції, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку виплати пенсій, припинення участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.
Отже, вирішуючи питання про зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати належні платежі, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсій або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх перерахунку і виплати, певним часовим проміжком.
Саме до такого висновку дійшов у своєму рішення апеляційний суд.
Отже, висновок суду щодо нарахування та виплати пенсії позивачу з 20 серпня 2008 року без обмеження кінцевою датою такого перерахунку відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального і процесуального права висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених правових норм.
За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.