"03" квітня 2013 р. м. Київ К-48448/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Управління), Міністерства оборони України, Управління Державного казначейства в Одеській області, Управління праці та соціальної політики населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дії неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,
У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Управління провести перерахунок пенсії з врахуванням підвищення на 150% мінімальної пенсії за віком, а також виплатити одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня за період з 23 грудня 2004 року по 2007 рік.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є учасником бойових дій та відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) має право на виплату надбавки до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком та одноразову грошову допомогу до 5 травня. Однак відповідач всупереч зазначеним нормам законів нараховував і виплачував йому вказані підвищення до пенсії в меншому розмірі.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціальної політики населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області виплатити на користь ОСОБА_2 різницю в розмірі 3295 грн. щорічної допомоги до 9 травня за 2006-2007 роки. Зобов'язано Управління провести перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу як учаснику бойових дій, виходячи із положень статті 15 Закону №2262-XII та виплатити заборгованість з 1 січня 2007 року в розмірі 3943 грн. та зобов'язано Міністерство оборони України виплатити позивачу заборгованість по пенсії з 23 грудня 2004 року по 1 січня 2007 року в розмірі 10381 грн. 50 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано Управління праці та соціальної політики населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області виплатити на користь ОСОБА_2 частину невиплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік відповідно до статті 12 Закону №3551-ХІІ та зобов'язано Управління провести перерахунок та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії з врахуванням статті 15 Закону №2262-XII та статті 12 Закону №3551-ХІІ у період з 23 грудня 2004 року до 1 липня 2006 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши надані письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII та є учасником бойових дій, у зв'язку з чим відповідач виплачує йому підвищення до пенсії, виходячи зі встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 розрахункової величини 19 грн. 91 коп. з наступним поетапним збільшенням її розміру, а з 1 липня 2006 року в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, на підставі Закону №3551-ХІІ він має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня. Управління виплатило йому вказану допомогу за 2006 рік - 250 грн. та за 2007 рік - 280 грн. відповідно до законів України про Державний бюджет України на 2006-2007 роки.
Відповідно до пункту «г» статті 15 Закону №2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах: на 150 процентів мінімальної пенсії за віком - учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге.
Частиною 4 статті 12 Закону №3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року №2939-IV редакцію частини 4 статті 12 Закону №3551-ХІІ викладено в наступній редакції: «учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Згідно з прикінцевими положеннями вказаного Закону дана норма набрала чинності з 1 липня 2006 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 № 3591-ІХ, який набрав чинності 29 квітня 2006 року внесено зміни до статті 15 Закону №2262-XII та викладено її в наступній редакції: «Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом».
Таким чином, право на виплату підвищення до пенсії у розмірі 150% позивач мав до 1 липня 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з 1 липня 2006 року позивачу здійснювалося підвищення до пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з 23 грудня 2004 року по 1 липня 2006 року.
Що стосується виплати одноразової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Комінтернівсього районного суду Одеської області від 8 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціальної політики населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2003-2005 роки відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Комінтернівсього районного суду Одеської області від 8 грудня 2006 року вже було відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-ІV (далі - Закон №3235-ІV) дію частини 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ зупинено та встановлено виплату одноразової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 250 грн.
Закон №3235-ІV, в період з 5 травня по 30 вересня 2006 року, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст.17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ), не визнаний неконституційним. Тобто в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, що мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, що прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 30 Закону №3235-ІV фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статті 30 Закону №3235-ІV.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у 2006 році було виплачено разову грошову допомогу в сумі 250 грн., що відповідає розміру, встановленому Законом №3235-ІV.
З огляду на зазначене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення одноразової грошової допомоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки в цей період вона була виплачена позивачу згідно із Законом №3235-ІV.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V зупинено дію встановлено провести виплату цієї допомоги в 2007 році в розмірі 280 гривень.
Однак рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 1 січня по 9 липня 2007 року для визначення розміру одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій застосуванню підлягала стаття 12 Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а з 9 липня 2007 року її попередня редакція.
З наведеного випливає, що судам для встановлення правових норм, які необхідно було застосовувати для визначення розміру одноразової грошової допомоги позивачу в 2007 році, потрібно було з'ясувати дату здійснення її виплати. Однак судами цього зроблено не було, тому неможливо визначити наявність порушення відповідачем права позивача в цій частині.
З огляду на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для визначення законності та обґрунтованості дій відповідача, рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року в даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 невиплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(
доповідача)
Судді В.І. Ємельянова
В.М. Кочан