15 березня 2013 року м. Київ К-16862/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області про стягнення підвищення пенсії,
У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2007 року не підвищував пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просив стягнути.
Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року позов задоволено: зобов'язано підвищити пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 21 вересня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено в частині виключення з мотивувальної частини вказівки на конкретну суму надбавки до пенсії, що підлягає стягненню - 121,80 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального суду, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на державну соціальну підтримку відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частково задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача щодо грошового розміру державної соціальної підтримки порушені та підлягають поновленню з дня звернення до суду з позовною заявою.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року державна соціальна підтримка дітей війни підлягала виплаті, а вихідним критерієм її обчислення виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Вирішуючи спір суд першої інстанції з урахуванням змін апеляційного суду прийшов до обґрунтованого висновку про те, що з 21 вересня 2007 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача як дитини війни на соціальний захист.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко