"01" квітня 2013 р. м. Київ К-30676/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2009
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009
у справі №2а-12431/09
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"
до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську,
2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області,
за участю прокуратури Луганської області, -
про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009, задоволено позовні вимоги: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2008 року у сумі 13 881 674,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем як платником податку на додану вартість були подані податкові декларації з ПДВ за квітень 2008 року, згідно якої сума, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 13 881 674,00 грн.
Згідно довідки податкового органу від 21.07.2008 року № 685/ 23-00186513 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2008 року, підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 9231313 грн.
Крім того, перевіркою не встановлено порушень у визначенні податкового кредиту за березень та квітень 2008 року, основних показників податкової декларації з ПДВ за квітень 2008 року та достовірність нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2008 року.
Також, у зазначеній довідці зазначено, що позивачем надано платіжні доручення, які підтверджують фактичну сплату постачальникам у вартості товару ПДВ. Неможливість підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ в розмірі 4650361,00 грн., пов'язано з неотриманням відповідей на запити щодо підтвердження податкового кредиту березня 2008 року по основних постачальникам з питань правовідносин з ВАТ «Стахановський завод феросплавів».
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно з пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
В пп. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пп. 7.7.6 п.7.7. ст. 7 вказаного Закону, орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем виконало всі умови, що передбачені для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зазначене право позивача підтверджене проведеною податковим органом перевіркою та складеною на її підставі довідкою.
Однак, порушення відповідачем-1 наведених вище вимог норм законодавства призвело до ненадходження на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2008 року у сумі 13 881 674,00 грн.
Слід зазначити, що посилання податкового органу про неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основним постачальникам, суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», нормами якого право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого продавця товарів (послуг).
Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль