"19" березня 2013 р. м. Київ К-24214/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, треті особи: Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_5 про визнання рішення протиправним і його скасування, за касаційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_5 -ОСОБА_6 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року,-
У травні 2009 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, треті особи: Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_5 про визнання рішення протиправним і його скасування.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим № 41/9 від 24 лютого 2009 року затверджено висновок міжвідомчої комісії № 226/18 від 5 лютого 2009 року про технічний стан закінчених будівництвом самовільно зведених будівель в будинку АДРЕСА_1, а також ОСОБА_5 дозволено оформити і зареєструвати їх у встановленому законом порядку.
Рішення відповідача позивач вважає протиправним і таким, що порушує її права, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просила про задоволення позову.
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення відповідача відповідає вимогам закону.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим № 41/9 від 24 лютого 2009 року.
У касаційній скарзі представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях позивач вважаючи, що суд апеляційної інстанції встановив дійсні обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що рішення відповідача не ґрунтується на законі.
Як убачається з матеріалів справи, 21 листопада 2008 року ОСОБА_5 зверталася до Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим із заявою та просила визначити технічний стан самовільно зведених будівель в будинку АДРЕСА_1 (далі спірна будівля). Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим № 41/9 від 24 лютого 2009 року (далі спірне рішення) затверджено висновок міжвідомчої комісії про технічний стан спірної будівлі та дозволено ОСОБА_5 оформити і зареєструвати її.
Регулювання правових та організаційних основ планування, забудови та іншого використання територій населених пунктів визначає Закон України №1699 від 20 квітня 2000 року «Про планування і забудову територій»(далі Закон №1699 - в редакції спірного періоду).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1699 фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
За приписами частини 1 і 12 статті 29 Закону №1699 дозвіл на виконання будівельних робіт -це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до частини 1 і 2 статті 376 ЦК України (в редакції спірного періоду) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил
Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що рішення відповідача, яким затверджено висновок міжвідомчої комісії і надано третій особі дозвіл на оформлення і реєстрацію спірної будівлі прийняте поза межами повноважень суб'єкта владних повноважень і не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 3 статті 10 Закону України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні»- (далі Закон №280/97-ВР - в редакції спірного періоду) представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету -частина 1 статті 51 Закону №280/97-ВР.
Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради визначені статтею 52 Закону №280/97-ВР, відповідно до якої виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Згідно зі статтею 40 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вирішені відповідачем питання затвердження висновку і надання дозволу на оформлення і реєстрацію самочинного будівництва прийняті поза межами повноважень суб'єкта владних повноважень і не відповідають вимогам закону.
За таких обставин суд підставно задовольнив позов.
Рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_5 -ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.