Ухвала
Іменем України
"04" вересня 2012 р.справа № 2а-9431/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є. Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р. у справі № 2а-9431/10/0470 (головуючий в першій інстанції Букіна Л.Є.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Дніпропетровської митниці,
третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (правонаступник - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області),
про визнання протиправними дій та скасування рішення про визначення митної вартості товарів,
встановив:
У липні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Дніпропетровської митниці (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (правонаступник - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області), в якому просив:
- визнати дії відповідача, що полягають у відмові позивачу у митному оформленні товарів у зв'язку з непогодженням із розміром митної вартості товару, визначеної позивачем у вантажно-митній декларації ВМД № 110000013/2010/502264 від 25.02.2010р., а також Декларації митної вартості товару від 22 лютого 2010р. неправомірними;
- визнати нечинним та скасувати Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110000015/2010/150279/2 від 23.02.2010р.;
- повернути з Державного бюджету на розрахунковий рахунок позивача надмірно сплачені кошти у сумі 11 378, 99 гривень;
- стягнути з Державного бюджету на користь позивача документально підтверджений розмір судових витрат, в розмірі 113,79 гривень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р. в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, позивач зазначає, що суд помилково зазначив, що позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої ним митної вартості та не надав до митниці всіх необхідних документів у встановлений строк. Дане твердження спростовується тим, що в матеріалах справи наявна заява позивача №10/П від 04.03.2010р. стосовно додатково наданих ним на вимогу митного органу документів та підтвердження визначеної ним суми митної вартості товару. Відповідач листом № 17 - 18 - 2/2/3318 від 17 травня 2010 р. повідомив позивача про те, що в зв'язку з виявленими невідповідностями у додатково наданих позивачем документах, у митниці відсутні підстави для перегляду раніше рішення про визначення митної вартості товарів № 110000015/2010/150279/2 від 23.02.2010 р., тому воно залишається чинним.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позову.
Позивач та представник третьої особи, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення реляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару («бамбукові опори», виробництва HUAIJI JUANMING GARDENING SUPPLY LTD, Китай, в кількості 46 000 шт., вагою 23 000 кг., на підставі зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2010 № 01/10, укладеного між Позивачем та нерезидентом - фірмою Mohini Murti UN Limited.
Митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 22.02.2010 року № 110000015/2010/502064, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 180 094, 60 грн. (22 540, 00 дол. США), вагою 23 000 кг.
Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Згідно приписів статті 265 МК України митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:
- перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;
- консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та п вплив на вартість товару;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Під час перевірки наданих для митного контролю й митного оформлення \ документів для підтвердження заявленої митної вартості у митного органу виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні, оскільки відповідно до розділу 3 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.12.2007 № 66 - Д п.4.1.3. «Клиент оплачивает согласованные платежи, подлежащие оплате за оказанные услугу по перевозке груза морским транспортом (фрахт) и сопутствующие расходы, связанные с такой перевозкой не позже чем через три банковских дня с момента выставления Экспедитором счета».
Згідно до рахунку - фактури від 16.02.2010 № UO - 311988 позивач повинен сплатити ТОВ «Юні - Оріент Шиппінг Ейджесі» за транспортні послуги 81 192, 64 грн. не пізніше 19.02.2010.
Позивачем надано до митного органу сертифікат якості від виробника HUAIJI JUANMING GARDENING SUPPLY LTD та Пакувальний лист від 11.01.2010 PL914. Зазначені документи не містять підпису.
Відповідно до п. 12 ПКМУ № 1766 документи, що подаються декларантом, які стосуються вартісних та якісних характеристик товару, повинні містити реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки.
Позивачем надано до митниці документ від 11.01.2010 № 027510309 на іноземній мові (китайська).
Відповідно до ст. 77 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.
Відповідно заяви від 04.03.2010 № 10/П Позивачем надано до митного органу зазначені додаткові документи.
За результатами розгляду додаткових документів встановлено таке.
Позивачем надано калькуляцію від 26.02.2010 без зазначення вартісних значень складових витрат. Значений документ, у порушення п. 12 ПКМУ № 1766, не містить підпису відповідних посадових осіб, яка його видала.
Висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 24.02.2010 № ГО - 298, який не містить посилання на незалежні джерела інформації або інформацію зовнішньоторговельних організацій про митну вартість товару та сировини, а зроблений лише на підставі контракту від 11.01.2010 № 1/10, інвойсів № № В10 та В11 від 11.01.2010, прайс - листів виробника товару HUAIJI JUHMING GARDENIHG SUPPLY LTD.
У зазначеному висновку, виданому ТПП зазначено: «Мета експертизи»: визначити ринкову вартість товару - «бамбукових опор», що надійшли відповідно до Контракту від 11.01.2010 № 1/10, визначено ринкову вартість зазначеного товару, в адміністративному позові Позивач просить визначити недійсним рішення про визначення митної вартості товару.
Тому, Висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 24.02.2010 № ГО-298 не може бути врахований при визначенні митної вартості зазначеного товару, оскільки визначено ринкову вартість товару, яка не може бути митною вартістю.
У графі «Деталі платежу» Платіжного доручення від 29.01.2010 № 01/01 зазначено - сплата за дріт оцинковану - 2 679, 30 дол. США та передплата за бамбукові опори -16 321, 00 дол. США, кількість товару не зазначена.
Відповідно до умов Розділу 4 «Умови оплати» Контракту від 11.01.2010 № 01/01 -«Порядок сплати за товар здійснюється на підставі наданого Продавцем інвойсу шляхом 100% переплати».
Згідно Інвойсу від 11.01.2010 № В 10 загальна вартість сплата за товар -«бамбукові опори» у кількості 46 000 шт. складає 12 604,00 дол. США.
Позивачем при здійсненні митного оформлення товару (22.02.2010 року) не надано до митного органу банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, чим порушено п. 8 ПКМУ № 1766. Зазначене не спростовувалось представником позивача у судовому засіданні.
Отже, виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні. Тому, посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару на підставі п. 7, 8, 11 ПКМУ від 20.12.06 № 1766:
- банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку - фактури;
- інвойс від фірми - виробника; калькуляція фірми виробника;
- висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Додаткові документи надати в термін 10 днів (п. 13 ПКМУ від 20.12.2006 № 1766)».
Позивач ознайомлений з цим записом 23.02.2010 під підпис та власноруч вчинив запис: «З переліком додаткових документів ознайомлений. Консультація з ВКМВ проведена. Додаткові документи надати неможливо в 10 - денний термін».
Таким чином, позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої ним митної вартості та не надав до митниці всіх необхідних документів у встановлений строк.
Пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Згідно ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу.
Митний орган відповідно до ст. 265 МК України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Кодексу.
Визначення митної вартості здійснюється відповідно до статей 259-273 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1766.
Неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах наданих Позивачем та інформація, наявна у митного органу про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено унеможливили застосування методу 1 згідно з положеннями ст. 267 МК України.
Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Недостатність документів для підтвердження митної вартості заявленого товару унеможливило застосування методу 1.
Статтею 267 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Визначення митної вартості здійснювалось відповідно до статей 259 - 273 МК України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.
Статтею 268 МК України передбачено, що, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС Держмитслужби України про продаж ідентичних товарів. Однак, відсутність інформації в ЄАІС Держмитслужби України унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 269 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - (метод 3) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
ЄАІС Держмитслужби України не містила інформації необхідної для застосування методу 3.
Методи 4 та 5 (на основі віднімання та додавання вартості) (ст. ст. 271, 272 МК України) також неможливо було застосувати, оскільки вирахування та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи.
Оскільки митна вартість товару не могла бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 267 - 272 МК України, було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості відповідно ст. 273 МК України, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
З урахуванням наданих для визначення митної вартості товару документів, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, Дніпропетровською митницею, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 23.02.2010 № 110000015/2010/150289/2.
Відповідно до Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за № 968/14235 (далі - Порядок №667), посадовою особою спеціалізованого підрозділу митниці митну вартість визначено у розмірі визначено у розмірі 0,98 доларів США за 1 кг, на підставі наявних у митниці відомостей (бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України) із застосуванням методу 6 відповідно до ст. 273 МК України.
При застосуванні шостого методу визначення митної вартості товару митний орган використав інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ), витяг з якої долучено до матеріалів справи.
Відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 № 74, при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товару, митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», про продаж подібних або аналогічних товарів.
Застосований митницею шостий (резервний) метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до вищезазначеного Порядку, посадовою особою Дніпропетровської митниці оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 25.02.2010 № 110000015/0/000341, в якій зазначено про необхідність додати документи для підтвердження митної вартості товару на підставі п.11 ПКМУ №1766 від 20.12.2006р.
Таким чином, Картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, відповідно до норм статті 264 МК України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію
уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом.
У разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Механізм реалізації положень статті 264 МК України встановлено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.08 за № 259/14950.
Товар випущений у вільний обіг 25.02.2010 року під гарантійні зобов'язання позивача.
Відповідно заяви від 04.03.2010 № 10/П позивачем надано до митного органу зазначені додаткові документи. За результатами розгляду додаткових документів встановлено таке.
Позивачем надано калькуляцію від 26.02.2010 без зазначення вартісних значень складових витрат. Також, зазначений документ, у порушення п. 12 ПКМУ № 1766, не містить підпису відповідних посадових осіб, яка його видала.
Згідно інвойсу від 11.01.2010 № В10 та даних декларації загальна вартість сплати за товар - «бамбукові опори» у кількості 46 000 шт. складає 12 604, 00 дол. США.
У графі «Деталі платежу» Платіжного доручення від 29.01.2010 № 01/01 зазначено - сплата за дріт оцинковану - 2 679, 30 дол. США та передплата за бамбукові опори - 16 321,00 дол. США, кількість товару не зазначена. Таким чином, неможливо ідентифікувати оплату товару з цією поставкою.
Згідно із пунктом 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 № 230. Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.
Листом від 17.05.2010 року №17-18-2/2/3318 Дніпропетровська митниця повідомила про відсутність підстав для перегляду рішення про визначення митної вартості товару від 23.02.2010 року № 110000015/2010/150289/2, і залишило це рішення без змін.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості від 23.02.2010 року № 110000015/2010/150289/2, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 25.02.2010 № 110000015/0/000341 прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами, обгрунтовано та з урахування усіх обставин, тому сплачені платежі не підлягають поверненню з Державного бюджету України надмірно.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р. у справі № 2а-9431/10/0470 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун