"26" серпня 2011 р. справа № 2а-2215/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Суховарова А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради та ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2011 року у справі № 2а-2215/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради (далі -Управління), в якому просив визнати неправомірними дії Управління щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за період 2007-2010 років; зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплати грошової щорічної допомоги на оздоровлення за період 2007-2010 років.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління щодо невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період з 21.08.2010 року по 21.02.2011 року відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 21.08.2010 року по 21.02.2011 року, з урахуванням проведених виплат за цей період; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами підтверджено, що позивач -ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від наслідків катастрофи на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом II групи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №395501 від 11.10.2004 року, яка посвідчує, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 6, 7).
Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення інвалідам II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була зупинена на 2007 рік.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зупинення дії ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнане таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
У 2008 році згідно підпункту 11 п. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була викладена в редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Підпункт 11 п. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»був визнаний неконституційним згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом першої інстанції, щорічна допомога на оздоровлення за 2008р. була виплачена позивачу у січні 2008 року у розмірі 120 грн.
На час виплати допомоги позивачу у січні 2008 року дія ст. 48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була зупинена.
Виходячи з пріоритетності дії закону того, який прийнятий пізніше, та відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі і в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України, відповідач при нарахуванні позивачу допомоги на оздоровлення повинен був застосовувати положення діючого на той період Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Враховуючи вищенаведене дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не можна визнати неправомірними, тому підстав для задоволення позовних вимог за 2008 рік немає.
У 2009 -2010 роках дія ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призупинена не була.
Таким чином, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та у 2009 - 2010 роках сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 -2010 роки у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону.
Однак, 30 липня 2010 року набрали чинності зміни до КАС України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач дізнався у травні 2010 року після виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 21.02.2011 року, тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Між тим, позивачем у справі необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду.
Отже, судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги за період з 21.08.2010 року по 21.02.2011 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду - скасуванню.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради та ОСОБА_1 -задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2011 року у справі № 2а-2215/11 -скасувати та позовні вимоги залишити без розгляду.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: А.В. Суховаров