Справа № 2-1345/11
іменем України
17 грудня 2012 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді -Тішко Д.А., при секретарі -Стрельцові М.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району м. Миколаєва про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на частину житлового будинку, витребування майна, скасування рішення, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", -
встановив:
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала до ОСОБА_4, Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району м. Миколаєва в останній редакції якого просила визнати недійсним договір купівлі-продажу 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 21.02.1997р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в частині купівлі-продажу із зазначеної частки в житловому будинку літ. А кімнати 2-1 площею 6,40 кв.м,, кухні 2-5 площею 10,10 кв м., ганку №1, 1/2 частини сараю літ. В, 1/3 водогінної колонки №2, 1/3 частини воріт №4, 1/3 частини замощення 1, з моменту його укладення, визнати за ОСОБА_3 право власності на вищезазначену частину житлового будинку, витребувати її у ОСОБА_6 та зобов'язати повернути позивачу. Крім того, просила зобов'язати Адміністрацію Центрального району м. Миколаєва скасувати рішення №90 від 19.07.1996р., яким надано дозвіл ОСОБА_5 на переобладнання літньої кухні літ. Б.
Позивач до судового засідання не з'явилася, але направила до суду представника, який вимоги позову підтримала та пояснила, що договір договір купівлі-продажу 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 21.02.1997р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягає визнанню частково недійсним через те, що продавцю належала лише одна кімната площею 8,5 кв.м., яка ним була придбана у позивача відповідно до договору купівлі-продажу 07.07.1978 р. між Позивачем та ОСОБА_5. Інші об'єкти домоволодіння він не мав права відчужувати. Крім того, зазначала, що у зв'язку з цим підлягає скасуванню рішення №90 від 19.07.1996р., яким надано дозвіл ОСОБА_5 на переобладнання літньої кухні літ. Б.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, заперечень проти задоволення позову не надали.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 вимоги позову підтримала, та пояснила суду, що є власником 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, при цьому відповідач незаконно володіє та користується 2/5 частинами цього житлового будинку без належних правових підстав.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»до судового засідання не з'явився, просив слухати справу без їх участі.
Ухвалою суду за згодою представника позивача, справу розглянуто за відсутності відповідача в порядку заочного провадження, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, вивчивши матеріали інвентаризаційної справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
11.03.1960 р. ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_8 у власність житловий будинок АДРЕСА_1 (зараз - АДРЕСА_1) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Державною нотаріальною конторою Варварівського району, про що внесено запис у реєстр за №414. Вказаний житловий будинок складався з двох кімнат, одного кам'яного сараю та вбиральні. За договором купівлі-продажу від 11.03.1960 р. загальна площа земельної ділянки становила 573 кв.м.
12.08.1960 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб Миколаївським райбюро РАЦС Миколаївської області, актовий запис № 73.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської Ради депутатів трудящих № 185/16 від 17.02.1962 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на будівництво нового будинку замість старого літ. А-1, який після закінчення будівництва необхідно було знести.
22.03.1966 р. ОСОБА_7 подарував своєму батьку ОСОБА_9 24/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке складалося з житлового будинку площею 41,7 кв.м., двох сараїв, вбиральні та водопровідної колонки на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 При цьому відповідно до п. 2 Договору в користування обдарованому перейшла частина житлового будинку літ. А-1, яка складалася з кімнати 1-6 площею 8,5 кв.м. та кухня 1-5.
Рішенням народного суду Центрального району м. Миколаєва від 12.02.1974 р. було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, визнано за ОСОБА_3 право власності на 40/100 домоволодіння по АДРЕСА_1, а у власності ОСОБА_7 -залишено 36/100 домоволодіння.
Рішенням народного суду Центрального району м. Миколаєва від 27.11.1974 р. проведено реальний поділ домоволодіння АДРЕСА_1, згідно якого виділено ОСОБА_3 в житловому будинку літ. А-1 кімнату 1-1 площею 6,90 кв.м., кухню 1-5 площею 9,80 кв.м., житлову кімнату 1-6 площею 8,50 кв.м., ганок №1, 1/2 частину сараю літ. В, 1/3 водогінної колонки №2, 1/3 частини воріт №4, 1/3 частини замощення 1, що складало 40/100 часток у домоволодінні. Іншу частину домоволодіння, що складає 60/100 часток виділено разом ОСОБА_7 та ОСОБА_9. Крім того, було визначено порядок користування земельною ділянкою. Так, ОСОБА_3 виділено в користування земельну ділянку загальною площею 199 кв.м., в тому числі під будівлями 51 кв.м. та садом 148 кв.м.; ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виділено у користування земельну ділянку загальною площею 275 кв.м., в тому числі під будівлями 77 кв.м., під садом 190 кв.м. Земельну ділянку розміром 152 кв.м. залишено в загальному користуванні.
07.07.1978 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу 2/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 із загальною площею будинку 41,7 кв.м., який було посвідчено нотаріусом Третьої Миколаївської Державної нотаріальної контори, про що внесено запис в реєстр за №1051.
21.02.1997 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 придбала у власність 2/5 частини домоволодіння із відповідною частиною господарських споруд та будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що було посвідчено нотаріусом Четвертої Миколаївської Державної нотаріальної контори ОСОБА_11 та зареєстровано за №1-229.
На підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.04.2007р. у справі №2-3-169/2007 за третьою особою -ОСОБА_2 було визнано право власності на 3/5 частин жилого будинку АДРЕСА_1 із відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель внаслідок спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_7
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту договору від 07.07.1978 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_5 саме 2/5 частин житлового будинку площею 8,5 кв.м. При цьому весь житловий будинок на той час мав загальну площу 41,7 кв.м. Зазначена частина будинку належала продавцю на підставі рішення народного суду Центрального району м Миколаєва від 12.02.1974 р. Жодних застережень в цьому договорі щодо відчуження лише частини нерухомості, яка належала позивачу у вигляді однієї кімнати договір не містить. Крім того, відповідно до рішення суду від 12.02.1974 р. було здійснено реальний розподіл житлового будинку та позивачу було виділено в натурі та визначена його ідеальна частка яка склала 40/100 усього житлового будинку.
Твердження позивача, що з 27.11.1975 р. право спільної часткової власності у неї припинилось та вона набула право приватної власності на частину домоволодіння є помилковим та спростовується матеріалами інвентаризаційної справи на спірний будинок, з якої вбачається, що виділи в окремі об'єкти нерухомості співвласники не здійснювали, а право спільної часткової власності існує до теперішнього часу,
Пояснення представника позивача, що 23.11.1976 р. ММБТІ видало довідку №2061 на зареєстроване за Позивачем нерухоме майно, в якій зазначено повна характеристика 2/5 домоволодіння, та вказано, що «за заявою власника, відчужується приміщення літ. 1-6 в будинку літ. А житловою площею 8,50 кв.м.»не відповідає дійсності, бо із матеріалів інвентаризаційної справи вбачається наступний текст: «за заявою власника, відчужується приміщення в літ. А житловою площею 8,50 кв.м., ідеальна частка якого складає 2/5».
При укладенні договору купівлі-продажу, ММБТІ правомірно видало ОСОБА_5 довідку- характеристику №6694 від 06.08.1996р., в якій зазначили, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 (2/5 часток), ОСОБА_7 (30/100 часток), ОСОБА_9 (30/100 часток). Тобто, ОСОБА_12 мав право на відчуження саме ідеальної частки в будинку, а не конкретної кімнати розміром 8,50 кв.м.
Доводи позивача, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 21.02.1997р. є підробленим та ніколи не укладався спростовуються наявністю його засвідченої копії в матеріалах інвентаризаційної справи. Таким чином, 21.02.1997р. ОСОБА_12 правомірно відчужено ОСОБА_4 2/5 частин будинку та господарських будівель і споруд, які йому належали, у зв'язку з чим право власності позивача жодним чином при цьому не порушено.
Відповідно до ч. 4 ст. 113 ЦК УРСР кожний учасник спільної часткової власності має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.
Згідно ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. На підставі ч. 1 ст. 226 ЦК УРСР жилий будинок (або частина його), що є особистою власністю громадянина або подружжя, яке проживає спільно, і їх неповнолітніх дітей, може бути предметом договору купівлі-продажу з додержанням статей 101 і 102 цього Кодексу.
У зв'язку з зазначеним у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договіру купівлі-продажу 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 21.02.1997 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в частині купівлі-продажу із зазначеної частки в житловому будинку літ. А кімнати 2-1 площею 6,40 кв.м,, кухні 2-5 площею 10,10 кв м., ганку №1, 1/2 частини сараю літ. В, 1/3 водогінної колонки №2, 1/3 частини воріт №4, 1/3 частини замощення 1, з моменту його укладення, визнання за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку літ. А, господарських та побутових споруд і будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме кімнату 2-1 площею 6,40 кв.м., кухню 2-5 площею 10,10 кв.м., ганок №1,1/2 частину сараю літ. В, 1/3 водогінної колонки №2, 1/3 частини воріт №4, 1/3 частини замощення 1, витребування у ОСОБА_6 зазначеної частини житлового будинку та зобов'язання повернути позивачу слід відмовити за безпідставністю.
Щодо позовних вимог про незаконність надання ОСОБА_5 дозволу на оформлення переобладнання літню кухню літ. Б, що йому не належить на праві власності, а належав на праві власності покійному ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.1960р., посвідченого Державною нотаріальною конторою Варварівського району, про що внесено запис у реєстр за №414 то судом встановлене наступне.
Рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів м. Миколаєва №90 від 19.07.1996 р. «Про оформлення самовільного будівництва»було оформлено ОСОБА_5 1/2 частину літньої кухні «Б»по АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення Народного суду Центрального району м. Миколаєва від 27.11.1974 року в 40/100 частин домоволодіння, які були виділені ОСОБА_3, зокрема увійшли 1/2 частина сараю літ. Б.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших доказів, які підтверджують незаконність винесення рішення виконавчого комітету №90 від 19.07.1996 р. позивачем не надано. У зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Адміністрації Центрального району м. Миколаєва скасувати рішення №90 від 19.07.1996р. слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати сплачені позивачем при подачі позову та стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району м. Миколаєва про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на частину житлового будинку, витребування майна, скасування рішення - відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.А. Тішко