Справа № 1423/12545/2012
іменем України
04 грудня 2012 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді -Тішко Д.А., при секретарі - Стрельцові М.М., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представників третіх осіб Шиян Тетяни Олександрівни, Матвєєвої Надії Євгенівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зносу, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральний-1", Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, -
встановив:
В травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3, який в подальшому уточнила та просила усунути перешкоди у здійсненні нею права власності квартирою 6 в будинку АДРЕСА_1 шляхом зносу сараю літ. З, що знаходиться на подвір'ї зазначеного будинку. При цьому посилалася на те, що зазначений сарай знаходиться в користуванні відповідача, є самовільно збудованим, порушує норми ДБН та СНІП, не дає можливості для обслуговування зовнішньої стіни квартири позивача. (а.с. 21-24)
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, пояснили, що з 2003 року ОСОБА_1 є власницею квартири поряд з якою на відстані 30-50 см знаходиться сарай під літ. З, що унеможливлює ремонт та утеплення зовнішньої стіни квартири, призводить до замокання, плісняви, а також появи в квартирі щурів. Зазначений сарай є самовільно зведеним, на обліку в органах комунальної власності не перебуває, у зв'язку з цим їй було роз'яснено, що вирішення питання його зносу можливо лише в судовому порядку.
Відповідач та його представник вимоги позову не визнали, пояснили, що сарай літ. З знаходиться у нього в оренді починаючи з 2007 року та використовується в якості складу, при цьому його власником є територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, тому він є неналежним відповідачем та жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо вирішення спору поклалася на розсуд суду, при цьому в судовому засіданні пояснила, що на підставі документів, які є в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_3 не є власником спірного сараю, а тому не може бути відповідачем у цій справі. Крім того, зазначила, що позивач неодноразово зверталася з відповідними заявами та скаргами щодо зносу сараю, при цьому на момент звернень у Адміністрації Центрального району не було відомостей, що він знаходиться в комунальній власності, у зв'язку з чим позивачу було роз'яснено її право на звернення до суду з відповідним позовом.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області вимоги позову не визнала, в судовому засіданні пояснила, що спірний сарай не можна вважати самочинно побудованим, так як його було збудовано в період до 1991 року і на нього не розповсюджуються чинні будівельні норми, крім того, він знаходиться у комунальній власності та на земельній ділянці, що також належить територіальній громаді, у зв'язку з чим вимоги позивача про знесення не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ТОВ «Центральний-1»до судового засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи було повідомлено належним чином, просив розглядати позов без своєї участі. (а.с. 42)
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши доводи позову та матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 376, 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення перешкод у здійснені права користування своїм майном, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованих споруд при суттєвому порушенні при здійснені самочинного будівництва належних йому прав. Згідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, самочинно зведена забудова підлягає знесенню, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання за забудовником права власності на таку забудову та або якщо така забудова порушує права інших осіб.
ОСОБА_1 є власником квартири 6 в одноповерховому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 31,9 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності на житло, що було видано Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради 04 травня 2006 року відповідно до розпорядження від 25 квітня 2006 року № 1135-р. (а.с. 7) Право власності на квартиру зареєстровано в КП «ММБТІ», номер запису 17392 в книзі 99 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 травня 2006 року № 10700142. (а.с. 8)
На території спільного подвір'я домоволодіння по АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення, що відповідно до відомостей зазначених в технічному паспорту КП «ММБТІ»є сараєм під літ. «З». (а.с. 25) Зазначене нежитлове приміщення площею 21,6 кв.м. в якості складу було передано Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_3 на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 10 грудня 2007 року строком на 1 рік. (а.с. 44-47) На момент розгляду зазначене нежитлове приміщення знаходиться у фактичному користуванні відповідача без належних правових підстав.
Відповідно до відповідей Адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13 жовтня 2011 р. № 688-2, 15 березня 2012 року № Т17/o, листа КП «ММБТІ»від 03 жовтня 2011 року згідно даних технічної інвентаризації станом на 2009 рік будівля сарай-літ «З»на земельній ділянці відсутня, при цьому вона фактично існує та примикає до квартири позивача. (а.с. 9-11, 14) В ході перевірки 26 грудня 2011 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області встановлено, що ОСОБА_3 жодних будівельних робіт не виконував та їх здійснення не розпочинав, що вбачається з листа від 7/14-2254-11н від 27 грудня 2011 року. (а.с. 13)
Проте, відповідно до листа Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 26 червня 2012 року №Л-1382-1/ц-04 сараї, що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 належать до комунальної власності територіальної громади міста на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської ради народних депутатів від 09 березня 1992 року №62. При цьому, мешканці двору не мають права на приватизацію цих сараїв, а мають право лише користуватися ними. Аварійні занедбані сараї підлягають знесенню відповідно до доручення санітарно-епідеміологічної станції та управління Держтехногенбезпеки. (а.с. 33)
На підставі вищезазначених відповідей вбачається, що власником спірного сараю є територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, а відповідач ОСОБА_3 здійснює лише фактичне користування ним. При цьому, судом не встановлено фактів здійснення самовільного будівництва з боку відповідача.
У зв'язку з цим суд вважає, що належним відповідачем у цій справі є власник спірного майна, але, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного у ст. 11 та правил встановлених ст. 33 ЦПК України, суд не може замінити неналежного відповідача без відповідного клопотання позивача, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати сплачені позивачем при зверненні до суду та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зносу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.А. Тішко