83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
08.04.13 р. Справа № 905/1643/13-г
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - Шурубура Є.С. - довіреність від 01.01.2013р.,
від відповідача - не явився.
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче
підприємство «Укрграфіт» м. Запоріжжя
до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Крматорськ
про стягнення 10851,00грн. 3%річних, інфляційних
06.03.2013р. позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 10851,00грн., з яких: 9858,00рн. - 3% річних, які нараховані за період з 18.04.2012р. по 01.03.2013р., 993,00грн. - індекс інфляції, нарахований за період з грудня 2012р. по січень 2013р. на суму, примусове стягнення якої не завершено.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. по справі № 5006/14/98/2012, яким встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.
В підтвердження позовних вимог надав рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. по справі № 5006/14/98/2012, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2013р. залишено без змін, копію наказу від 16.01.2013р. про примусове виконання рішення суду, заяву про відкриття виконавчого провадження.
Представник відповідача на виклик суду не явився, про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать підписи на повідомленнях про вручення поштового відправлення і надісланий відповідачем відзив на позов.
Відповідач заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України розповсюджується на грошові зобов»язання, а не на інші, які стосуються виконання рішення в цілому, при цьому обгрунтовує своє заперечення ухвалою ВСУ від 11.02.2009р.
Оцінивши всі документи, надані сторонами, суд вважає можливим вирішити спір без явки представника відповідача за достатністю наданих позивачем матеріалів для вирішення спору по суті на підставі ст. 75 ГПК України.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
Предметом спору по справі є стягнення з відповідача нарахованих позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України ( далі по тексту - ЦК України ) інфляційних витрат та річних процентів на суму боргу, яка стягнута за рішенням господарського суду і до наступного часу не сплачена.
Господарським судом встановлені наступні факти:
- рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. по справі № 5006/14/98/2012, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2013р., з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Укрграфіт»
2
стягнено основний борг в сумі 387604 грн. 17 коп., інфляцію в сумі 23070 грн. 35 грн. за період з грудня 2010р. по березень 2012р. та три проценти річних в сумі 15705 грн. 30 коп. За період з 06.12.2010р. по 17.04.2012р., всього заборгованість в сумі 426379 грн. 82 коп., судовий збір в сумі 8527 грн. 60 коп.;
- 16 січня 2013р. стягувачу виданий наказ про примусове виконання рішення суду;
- господарський суд ухвалою від 11.02.2013р. задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про відстрочку виконання рішення суду частково та ухвалив відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2012р. по справі № 5006/14/98/2012 до 09 липня 2013р. Ухвала господарського суду про відстрочку виконання рішення набрало законної сили після винесення апеляційною інстанцією постанови від 19.03.2013р., якою ухвала господарського суду залишилась без зміни.
Господарський суд при вирішенні спору по суті враховує наступне:
Інфляційні та річні - є не мірою відповідальності (не неустойка, не санкція), а платою за користування чужими грошовими коштами.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують права кредитора на звернення з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. N1/384-07).
Позов заявлений про стягнення 9858,00рн. 3% річних, нарахованих за період з 18.04.2012р. по 01.03.2013р. та 993,00грн. індексу інфляції за період з грудня 2012р. по січень 2013р., нарахованих на суму грошових коштів, примусове стягнення яких ще не завершене.
Тобто нараховані суми в заявленому позові за період з кінця строку нарахування сум інфляційних і річних за рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. по справі № 5006/14/98/2012 (в якому вказаний строк 06.12.2010р. по 17.04.2012р.), з 18.04.2012р. по звернення з позовом до господарського суду - до 01.03.2013р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. по справі № 5006/14/98/2012 встановлений факт порушення відповідачем грошового зобов'язання перед кредитором. Цим рішенням вже встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем суми заборгованості в розмірі 387604,17грн. та факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, за тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з частиною другою ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Правовою підставою позову визначені положення ст. 625 ЦК України, яка не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.
Таким чином, відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Після прийняття судом рішення про стягнення коштів і до винесення ухвали господарського суду про відстрочку виконання рішення, яке вступило в законну дію 11.02.2013р., грошове зобов'язання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.
3
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 N 13/210/10 та від 12.09.2011 N 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 11/109);
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Враховуюче вищезазначене, господарський суд вважає законним вимоги позивача щодо нарахування інфляційних витрат і річних процентів у відповідності з ст.625 Цивільного кодексу України за період прострочення, з 18.04.2012р. по 01.03.2013р.і задовольняє їх в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі сплаченому позивачем.
На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,85,81-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Укрграфіт» м. Запоріжжя про стягнення 9858,00рн. 3% річних, нарахованих за період з 18.04.2012р. по 01.03.2013р. та 993,00грн. за період з грудня 2012р. по січень 2013р. з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ в повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Укрграфіт» м. Запоріжжя 9858,00рн. 3% річних за період з 18.04.2012р. по 01.03.2013р. та 993,00грн. за період з грудня 2012р. по січень 2013р., судовий збір в сумі 1720,50грн.
Суддя: С.Ю.Гринько
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 08.04.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.
Суддя Гринько С.Ю.