83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.03.13 р. Справа № 905/861/13-г
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осадчої А.М.
за участю помічника судді Смелянцевої К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Державної акціонерної компанії «Донбасвуглеавтоматика» м.Донецьк
до відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля» м.Селидове Донецької області
про стягнення 124406,12грн. (з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 20.03.2013р.),
за участю представників сторін:
від позивача: Данилкіна П.М. за довіреністю №01-16 від 23.01.2013р.,
від відповідача: Тимофєєв Є.В. за довіреністю №1/105 від 17.01.2013р.
04.02.2013року Державна акціонерна компанія «Донбасвуглеавтоматика» м.Донецьк (далі - ДАК «Донбасвуглеавтоматика») звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Селидіввугілля» м.Селидове Донецької області (далі - ДП «Селидіввугілля») з вимогами про стягнення 132847,13грн., у тому числі: основної заборгованості у розмірі 105257,03грн., 3%річних в сумі 8538,58грн., інфляційних витрат в сумі 19051,52грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №36-Т від 21.04.2009року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в на загальну суму 105930,19грн., сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 673,16грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт на суму 105257,03грн. не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою від 07.02.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ДАК «Донбасвуглеавтоматика» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/861/13-г.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №36-Т від 21.04.2009року, додатку №1 до договору, актів приймання виконаних підрядних робіт грудень 2009р., січень 2010р. та за лютий 2009р., актів звірки розрахунків, банківської виписки, Свідоцтва про державну реєстрацію ДАК «Донбасвуглеавтоматика», Довідки АБ №214068 з ЄДРПОУ на позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 15, 16, 525, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
19.02.2013р. позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що граничний строк оплати позивачем визначено з огляду на підписання актів в останній день місяця, в якому було виконано та прийнято роботи; пояснив, що 673,16грн. - сума на яку сторонами проведено взаємозалік, зараховано в рахунок погашення заборгованості за актом за лютий 2009року; зазначив, що проектно-кошторисна документація до договору виражена у додатку №1 «Послуги з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби по шахті «1/3 Новогродівка» та договірних цінах. До письмових пояснень позивачем додані копії додаткової угоди №1, договірних цін до договору та розрахунків витрат позивача за договором.
У письмових поясненнях від 04.03.2012р. позивач зазначив, що докази проведення між сторонами взаємозаліку на суму 673,16грн. на підприємстві відсутні. Крім того, позивач стверджує, що надані ним копії договірних цін та додаток №1 складені та підписані сторонами до спірного договору, з огляду на тотожність найменувань об'єктів, робіт та їх вартості відомостям, що вказані в актах, які містять відповідне посилання на договір.
04.03.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 124 531,83грн., у тому числі: основну заборгованість в сумі 105257,03грн., 3%річних в сумі 8538,58грн., інфляційні витрати в сумі 10736,22грн.
28.03.2013року позивач подав заяву від 20.03.2013р. про зменшення позовних вимог, яку обґрунтовує тим, що при друкування акту №19-07 було допущено технічну помилку, а саме, невірно вказано період виконання робіт - «за лютий 2009року» замість «за лютий 2010р», внаслідок чого, позивачем невірно визначений період нарахування 3%річних за вказаним актом. Враховуючи зазначене, просить суд стягнути з відповідача 124406,12грн., у тому числі: основну заборгованість в сумі 105257,03грн., 3%річних в сумі 8412,87грн., інфляційні витрати в сумі 10736,22грн.
Відповідно до ст.22 ГПК України позивач, серед іншого, вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
На підставі ст.22 ГПК України суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.03.2013р.
У письмових пояснення поданих до суду 28.03.2013р. позивач зазначив, що оскільки в актах не проставлено дату їх підписання, з огляду на період виконання робіт датою підписання актів позивач вважає останній день місяця.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості в сумі 105257,03грн. за спірним договором. Водночас, зазначив, що не згоден із вимогами про стягнення індексу інфляції та 3%річних, оскільки акти приймання виконаних підрядних робіт не містять точної дати їх підписання, у зв'язку з чим, не можливо визначити з якої дати починається перебіг строку оплати Замовником наданих Виконавцем послуг.
28.03.2013р. відповідач подав письмові пояснення, відповідно до яких навів перелік актів, за якими в бухгалтерському обліку підприємства відображена заборгованість, при цьому, зазначив, що оплата заявленої до стягнення суми відповідачем не здійснювалась, надав реєстри отриманих податкових накладних.
У судовому засіданні 28.03.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.03.2013р.
Представник ДП «Селидіввугілля» у судовому засіданні 28.03.2013року підтримав відзив на позовну заяву, подав письмові пояснення, в яких підтвердив факт проведення взаємозаліку на суму 673,19грн., зазначивши, що письмові докази проведення взаємозаліку на підприємстві відсутні.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
21.04.2009р. між ДАК «Донбасвуглеавтоматика» (Виконавець) та ДП «Селидіввугілля» (Замовник) укладено договір №36-Т, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання надання послуг з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби по ш. «1/3 Новогродівка» ДП «Селидіввугілля» (арк. справи 7-8).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.
У розділі 9 договору сторони встановили термін дії договору - з дати його укладання до 31.12.2009року.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 10.12.2009року строк дії договору продовжено до 31.03.2010року (арк.справи 39).
За виконання послуг з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби, передбачених договором Замовник сплачує Виконавцю 286177,92грн. з ПДВ (пункт 18 договору).
Зміст та обсяг з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби визначаються прикладеною до договору кошторисною документацією та додатком №1, що складає невід'ємну частину даного договору (пункт 3 договору).
У письмових поясненнях від 19.02.2013р. позивач зазначив, що проектно-кошторисна документація до договору виражена у додатку №1 «Послуги з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби по шахті «1/3 Новогродівка» та договірних цінах.
В матеріалах справи містяться копії Додатку №1 «Послуги з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби по ш. «1/3 Новогродівка» та договірних цін.
Суд зазначає, що вищевказані документи не містять посилання на спірний договір, однак, враховуючи той факт, що зазначена в них назва робіт відповідає предмету договору, приймаючи до уваги твердження позивача з цього приводу та відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що вказані документи складені та підписані відповідно до умов спірного договору.
При цьому, Додаток №1 «Послуги з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби по ш. «1/3 Новогродівка» містить детальний перелік послуг, що надаються Замовником, а договірні ціни розрахунок вартості вказаних послуг.
Про закінчення виконання послуг з оцінки технічного стану стаціонарного обладнання і продовження його терміну служби, Виконавець повідомляє Замовника не пізніше 3-х днів, після чого сторони складають двосторонній акт про приймання послуг (протокол контрольний випробувань (п.17 договору).
На виконання зазначеного договору ДАК «Донбасвуглеавтоматика» та ДП «Селидіввугілля» підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за грудень 2009р., січень 2010р. та лютий 2010р. на загальну суму 105 930,19грн.
При цьому, згідно письмових пояснень позивача при друкування в акті №19-07 за лютий 2010р. було допущено технічну помилку, а саме, невірно вказано період виконання робіт - «за лютий 2009року» замість «за лютий 2010р», що підтверджується податковою накладною №20, яка була складена відповідно до зазначеного акту, а також тим, що спірний договір укладений пізніше - у квітні 2009р. Відповідачем у письмових поясненнях від 28.03.2013р. даний факт також підтверджується. Крім того, податкова накладна прийнята відповідачем до податкового обліку у лютому 2010р.
Суд приймає до уваги пояснення позивача, у зв'язку з чим, вважає, що акт №19-07 підписаний сторонами за лютий 2010року.
Вищеперелічені акти приймання виконаних будівельних робіт містять посилання на договір №36-Т від 21.04.2009року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.
Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.
Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.
Слід також зазначити, що акти не містять точної дати їх підписання, у зв'язку з чим, суд вважає, датою підписання актів останній день відповідного місяця, за який складені акти.
Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт є належним та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №36-Т від 21.04.2009року.
За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до пункту 20 договору оплата за виконані послуги здійснюється протягом 120 календарних днів, з дня оформлення акту виконаних послуг шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця.
З огляду на дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (останній день відповідного місяця), згідно з пунктом 20 договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт за актами за грудень 2009року до 30.04.2010р., за актами за січень 2010року до 31.05.2010року, за актами за лютий 2010року до 28.06.2010р.
Згідно з позовною заявою 30.10.2009р. та 31.12.2009року між сторонами було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 673,16грн., проте, в матеріалах справи відсутні докази проведення вказаної дії.
Відповідач у письмових поясненнях від 28.03.2013р. підтвердив факт проведення взаємозаліку на суму 673,16грн., пояснивши, що докази його проведення відсутні.
У письмових поясненнях від 04.03.2013р. позивач зазначив, що 673,16грн. зараховані позивачем в рахунок оплати заборгованості за актом №19-07 за лютий 2009р. з урахуванням виникнення періоду заборгованості.
Проте, враховуючи пояснення позивача стосовного помилки в акті №19-07, який фактично підписаний сторонами у лютому 2010року, сума взаємозаліку має бути зарахована позивачем в рахунок оплати заборгованості за актами, що підписані сторонами у грудні 2009року, з огляду на період виникнення заборгованості.
Оплату вартості виконаних робіт на суму 105 257,03 відповідач у встановлені в договорі строки не здійснив.
В матеріалах справи містяться копії актів звірки взаємних розрахунків сторін станом на 06.04.2012року та 31.10.2012року, відповідно до яких заборгованість ДП «Селидіввугілля» перед ДАК «Донбасвуглеавтоматика» за спірним договором складає 105 257,03грн.
Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості виконаних робіт на суму 105 257,03грн., факт наявності заборгованості у вказаному розмірі відповідачем визнається, про що зазначено ним у відзиві на позовну заяву.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №36-Т від 21.04.2009року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 105 257,03грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 105 257,03грн. Відповідно ДП «Селидіввугілля» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому договором порядку.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що дії відповідача з визнання позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 105 257,03грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.
Крім того, з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 20.03.2013р. позивач просить стягнути з відповідача 3%річних за період з 01.05.2010р. по 01.01.2013р. в сумі 8412,87грн. та інфляційні витрати за період з липня 2010р. по грудень 2012р. в сумі 10736,22грн., у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.
Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 10736,22грн., такими що підлягають задоволенню.
Водночас, здійснений позивачем розрахунок 3%річних суд вважає невірним з огляду на зарахування суми взаємозаліку частково в рахунок оплати за актом №19-07 за лютий 2010року та частково в рахунок оплати за актами за грудень 2009року. При цьому, будь-якого обґрунтування здійснення зарахування суми 673,16грн. таким чином позивач не навів. Як вже зазначалось, з огляду на період виникнення заборгованості зазначена сума має бути врахована в рахунок оплати актів за грудень 2009р.
Відповідно до власного розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розмір 3%річних, який є арифметично вірним складає всього 8410,38грн., у тому числі:
- за актами за грудень 2009р. на суму 93064,89грн. за період з 01.05.2010р. по 01.01.02013р. - 7473,24грн.,
- за актами за січень 2010р. на суму 7482,42грн. за період з 01.06.2010р. по 01.01.2013р. - 581,78грн.;
- за актом за лютий 2010р. на суму 4709,72грн. за період з 29.06.2010. по 01.01.2013р. - 355,36грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3%річних підлягають задоволенню частково на суму 8410,38грн., в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
Враховуючи зменшення позивачем суми позовних вимог, судовий збір у розмірі 168,82грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Державної акціонерної компанії «Донбасвуглеавтоматика» м.Донецьк до Державного підприємства «Селидіввугілля» м.Селидове Донецької області про стягнення 124406,12грн. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» м.Селидове Донецької області (85400, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, ідентифікаційний код 33426253) на користь Державної акціонерної компанії «Донбасвуглеавтоматика» м.Донецьк (83045, м.Донецьк, вул.Імені Професорів Богославських, 5-А, ідентифікаційний код 00180410) 124 403,63грн., у тому числі: заборгованість в сумі 105257,03грн., інфляційні витрати в сумі 10 736,22грн., 3%річних в сумі 8410,38грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2488,07грн.
Повернути Державній акціонерній компанії «Донбасвуглеавтоматика» м.Донецьк (83045, м.Донецьк, вул. Імені Професорів Богославських, 5-А, ідентифікаційний код 00180410) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 168,82грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 28.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 02.04.2013року.
Суддя Осадча А.М.