Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" лютого 2009 р. Справа № 29/61-09
вх. № 1109/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Фомін Р.Б. за довіреністю б/н від 12.02.2009р.; відповідача - Тарасов А.Г. за довіреністю №08-11/3683/2-08 від 25.12.2008р.
розглянувши справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана", м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права власності
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за позивачем право власності на нежитлові будівлі : торгівельний павільйон та пункт охорони автостоянки, які розташовані за адресою: місто Харків, по вулиці Трінклера.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, але відзив на позов та документи витребувані судом не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивачу, на підставі договору на право тимчасового користування землею від 20.12.2001р. № 2652, надана в тимчасове користування строком до 01.10.2011р. для експлуатації та обслуговування земельна ділянка площею 0,1883га, яка знаходиться за адресою : місто Харків, вулиця Трінклера (коло Сумського ринку).
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.01.2002 року №16/02, позивачу належить на праві оренди земельна ділянка площею 0,0264 га, яка знаходиться за адресою : місто Харків, вулиця Трінклера, строком до 01.11.2003року, що надана для проектування та будівництва тимчасових павільйонів та пункту охорони автостоянки.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 14.11.2001 року за номером 2128 позивачу було надано дозвіл на проектування та будівництво відкритої тимчасової автостоянки по вулиці Трінклера (в районі Сумського ринку).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 12.12.2001 року позивачу було надано дозвіл на проектування та будівництво тимчасових павільйонів та пункту охорони автостоянки по вулиці Трінклера.
Судом встановлено, що позивачем за власні кошти було побудовано торгівельний павільйон та пункт охорони автостоянки.
В результаті проведеного будівництва Позивачем було створено новий об'єкт права власності.
За результатами технічної інвентаризації проведеної комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації», відображеної в технічних паспортах від 12.02.09 позивач збудував нежитлові будівлі літ. “А-1» загальною площею 60,3 кв.м., літ. “Б-1» загальною площею 24,3 кв.м. та літ. “В-1» загальною площею 3,5 кв.м., розташовану по вул. Трінклера, 9-а в м. Харкові.
Виходячи з того, що будівництво спірних приміщень проводилось без отримання належного дозволу на початок будівельних робіт та даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, він вважається самочинно збудованим.
Зідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.
Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання
Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Діана" (61003, місто Харків, вулиця Квітки Основ"яненка, 7, Ідентифікаційний номер 19463493) право власності на нежитлові будівлі літ. “А-1» загальною площею 60,3 кв.м., літ. “Б-1» загальною площею 24,3 кв.м. та літ. “В-1» загальною площею 3,5 кв.м., розташовану по вул. Трінклера, 9-а в м. Харкові.
Суддя