01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.
тел. 230-31-77
про повернення позовної заяви
"16" лютого 2009 р. № 02-03/286/19
Суддя Карпечкін Т.П. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом
Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ
До
Приватного виробничого підприємства «Сіріус», м. Київ
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 01-20 від 09.02.2009р. Київської обласної спілки споживчих товариств до Приватного виробничого підприємства «Сіріус» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вказана позовна заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).
Як вбачається з позовної заяви № 01-20 від 09.02.2009р. позивачем не вказано ціну позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Позивач просить витребувати майно з чужого незаконного володіння, а саме нежиле приміщення, загальна вартість якого згідно договору купівлі-продажу від 12.07.2007р. (реєстраційний номер 4627) становить 42000,00 грн.
Згідно з п.п. “а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 грн. до 25500грн.).
Пунктом 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50, встановлено, що з позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсними договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, про виділення частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи із вартості майна або його частки.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки платіжним дорученням № 11 від 06.02.2009р. позивачем до Державного бюджету України сплачено 256,00 грн. державного мита.
Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07.
Таким чином, платіжне доручення № 11 від 06.02.2009р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Враховуючи викладене та керуючись п. 4, ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Карпечкін Т.П.