91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.02.09 Справа № 7/29пн.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпостач", м. Лутугино Луганської області
до Акціонерного комерційного банку "Форум" в особі Луганської філії, м. Луганськ
про визнання зобов'язань такими що не підлягають виконанню
Суддя Т. Л. Калашник
в присутності представників:
від позивача -Слєпцова І.В., керівник;
від позивача -Соболєвська О.О., довіреність № 34 від 16.02.09;
від позивача -Жежеря С.О., довіреність № 31 від 12.02.09;
від відповідача -Слєсарєва Н.І., довіреність № 9156 від 28.12.05.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу визнати зобов'язання позивача зі сплати процентів за кредитним договором №0238/0809-KL від 04.07.08 року таким, що не підлягає виконанню за весь час прострочення кредитора, а саме з 19.01.09 року до моменту надання відповідачем позивачу 5000 доларів США.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 334/8.5.6 від 12.02.09, посилаючись зокрема на те, що банк не допускав порушення зобов'язання по видачі решти кредиту. Відповідно до умов кредитного договору, невиконання позичальником зобов'язань по сплаті процентів та інших зобов'язань є умовами, при настанні яких кредитування припиняється. Позивач допустив порушення вказаних зобов'язань. Крім того, відповідач посилається на невірно обраний відповідачем спосіб захисту свого права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що між сторонами у справі укладений кредитний договір №0238/0809-KL від 04.07.08, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати позивачу кредитні кошти у формі кредитної лінії для придбання ГСМ, будівельних матеріалів та інших загальновиробничих потреб у сумі 100000 доларів США. За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов'язання надавати позивачу кредитні кошти за письмовими заявками позивача. Та, на думку позивача, оскільки строк договором не було врегульовано, то слід застосувати ст. 530 ЦК України. На час звернення до суду, згідно заявок позивача, відповідачем було надано кредитні кошти на загальну суму 95000 доларів США. За листом № 8 від 19.01.09 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо надання решти кредитної суми у розмірі 5000 доларів США. Вказану вимогу позивач залишив без відповіді та задоволення. Таким чином позивач вважає, що відповідачем порушено умови кредитного договору та з посиланням на ст. 613 ЦК України звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 334/8.5.6 від 12.02.09.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.
За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім випадків, визначених у цій статті. Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори, про приватизацію державного житлового фонду; спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Даний спір між позивачем і відповідачем не підпадає під жодну з перелічених підстав, а відтак підлягає розгляду господарським судом.
Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову -матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:
- визнання права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;
- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 13.07.04 у справі № 10/732 та від 14.12.04 у справі № 6/11. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.
Предмет позову, а саме вимога визнати зобов'язання позивача зі сплати процентів за кредитним договором №0238/0809-KL від 04.07.08 року таким, що не підлягає виконанню за весь час прострочення кредитора, а саме з 19.01.09 року до моменту надання відповідачем позивачу 5000 доларів США, це вимога, яка не відповідає встановленим законом або договором способам захисту порушеного права чи інтересу.
За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 41, 12, 21, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення -20.02.09.
Суддя Т. Л. Калашник