Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
16.02.2009
Справа №2-9/411-2009
За позовом суб'єкта підприємницької діяльності Мельникова Євгенія Олександровича, м. Ялта
До відповідача Закритого акціонерного товариства "Юніор Стар", м. Ялта
Про стягнення 128 293,30 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Лисакова А.А. - ю/к., дор. пост. від 25.01.2009р.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 128293,30 грн. заборгованості, у тому числі неустойки у розмірі 91260грн. за порушення виконання договірного зобов'язання по передачі майна і приміщення в суборенду; 3% річних від суми неустойки у розмірі 4334,85грн. за порушення грошового зобов'язання по сплаті неустойки за період з квітня 2007р. по жовтень 2008р.; суми інфляції у розмірі 32698,45грн. за порушення грошового зобов'язання по сплаті неустойки за період з квітня 2007р. по жовтень 2008р.
Заявою від 06 лютого 2009р. позивач у порядку ст. 22 ГПК України подав заяву, якою змінив свої позовні вимоги, а саме: відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 4334,85грн. та інфляції в сумі 32698,45грн. за порушення грошового зобов'язання; і у зв'язку з тим, що при підготовці позовної заяви в його прохальній частині була допущена помилка при вказівці розміру неустойки, підлягаючих стягненню з відповідача, позивач просить стягнути неустойку у розмірі 165202,22грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 вересня 2006р. між позивачем і відповідачем був поміщений договір суборенди нежилого приміщення, оснащеного офісними меблями і торговим устаткуванням.
Згідно п. п. 1.1, 4.3. названого договору відповідач зобов'язаний був протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору передати в суборенду позивачеві нежиле приміщення, площею 91 кв.м., розташоване за адресою м. Ялта, вул. Гоголя, 24, оснащене офісними меблями, торговим устаткування, кондиціонерами і тепловими завісами, повний перелік майна приведений в додатку до договору.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання по передачі позивачеві приміщення і майна, позивачем в адресу відповідача 15.09.2006р. було направлено лист з проханням повідомити про причини затримки передачі приміщення і майна.
Листом від 15.09.2006р. відповідач повідомив, що він не має можливості передати приміщення і майно, у зв'язку із знаходженням цього майна у третьої особи - ЗАТ «Торговий дім «Массандра», і запропонував внести зміни до названого договору від 01.09.2006р. у частині зміни відповідальності за порушення названого зобов'язання, а саме збільшити розмір неустойки.
15.09.2006р. сторони договору суборенди від 01.09.2006р. підписали угоду, якою були внесені ряд змін в названий договір, зокрема внесені наступні зміни в пункт 4.5. названого договору: «4.5. У разі неналежного виконання договірних зобов'язань, а саме затримки передачі або повернення Приміщення і (або) Майна більш ніж на 15 календарних днів, винна сторона виплачує інший неустойку у розмірі 15% від загальної вартості Приміщення і Майна.»
Проте, відповідачем зобов'язання по передачі майна і приміщення виконані так і не були.
Лист позивача від 05 лютого 2008р. про необхідність виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.09.2006р. залишилося без відповіді.
Листом від 15.03.2007р. позивач зажадав від відповідача розірвання договору суборенди від 01.09.2006р. і сплату передбаченої договором неустойки.
31.03.2007р. сторони підписали угоду про розірвання договору суборенди нежилого приміщення, оснащеного офісними меблями і торговим устаткуванням від 01.09.2006р.
Посилаючись на положення ст. 611 ЦК України, ст. 231 ГК України, п. 4.5. договори суборенди від 01.09.2006р. (у редакції додаткової угоди від 15.09.2006р.) позивач просить стягнути неустойку за порушення виконання договірного зобов'язання по передачі майна і приміщення в суборенду за договором від 01.09.2006р. у розмірі у розмірі 15% від загальної вартості приміщення і майна.
Загальна вартість приміщення і майна, підмета передачі відповідачем позивачеві за договором від 01.09.2006р. складає 1101348,16грн., згідно додатку № 1 до договору суборенди від 01.09.2006р., і угоді від 15.09.2006р.
Таким чином, з урахуванням п. 4.5. договори суборенди від 01.09.2006р. у редакції угоди від 15.09.2006р., сума неустойки, що підлягає виплаті відповідачем позивачеві, складає 165202,22грн. (15 % від 1101348,16грн.).
23 липня 2008р. позивач письмово витребував у відповідача сплатити йому неустойку у розмірі 165202,22грн. Проте названий лист позивача залишився без відповіді.
Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов вих. №137 від 29.01.2009р. пояснив, що не було його провини в невиконанні їм зобов'язання по передачі позивачеві в суборенду приміщення, оснащеного офісними меблями, торговим устаткуванням, кондиціонерами, тепловими завісами.
Відповідач указує, що підмет передачі позивачеві майно знаходилося у той час у іншої особи - ЗАТ «Торговий дім «Массандра», яке протизаконно утримувало у себе перераховане майно, внаслідок чого відповідач не виконав свого зобов'язання, передбаченого п. 4.3. договору від 01.09.2006р.
Посилаючись на положення ст. 614 ГК України відповідач рахує, він не повинен нести перед позивачем відповідальність за невиконання зобов'язання по передачі в суборенду приміщення і майна, оскільки відповідач не був винен перед позивачем в його невиконанні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, на підставах, викладених у відзиву на позов.
Позивач, заперечуючи на відзив відповідача, указує, що наявність провини відповідача в порушенні їм свого договірного зобов'язання по передачі приміщення і майна підтверджується тим, що відповідач, уклавши з позивачем договір суборенди 01.09.2006р. добровільно узяв на себе перед позивачем зобов'язання по передачі приміщення і майна, отже, він повинен нести відповідальність за невиконання прийнятих зобов'язань.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його поштову та юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Від позивача надійшов лист від 11.02.2009р., у якому він просить розглянути справу у його відсутність.
Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
01 вересня 2006р. між позивачем і відповідачем був поміщений договір суборенди нежилого приміщення, оснащеного офісними меблями і торговим устаткуванням.
Відповідно до умов названого договору від 01.09.2006р. (п. 1.1., 4.3.) відповідач зобов'язаний був протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору передати позивачеві в суборенду нежиле приміщення, площею 91 кв.м., розташоване за адресою м. Ялта, вул. Гоголя, 24, оснащене офісними меблями, торговим устаткування, кондиціонерами і тепловими завісами. Повний перелік майна, яке повинен був передати відповідач позивачеві разом з нежилим приміщенням в суборенду, приведений в додатку до названого договору.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав у встановлений термін свого зобов'язання по передачі позивачеві приміщення і майна, позивач 15.09.2006р. надіслав відповідачеві лист з проханням повідомити про причини затримки передачі приміщення і майна.
Листом від 15.09.2006р. відповідач повідомив позивача, що він не має можливості передати приміщення і майно, у зв'язку із знаходженням цього майна у третьої особи - ЗАТ «Торговий дім «Массандра». Одночасно відповідач, на підтвердження своїх намірів по виконання договірних обов'язків, запропонував внести зміну в названий договір суборенди від 01.09.2006р. у частині зміни відповідальності за порушення зобов'язання по передачі приміщення і (або) майна, а саме збільшити розмір неустойки.
15.09.2006р. сторони договору суборенди від 01.09.2006р. підписали угоду, якою були внесені ряд змін в названий договір, зокрема внесені наступні зміни в пункт 4.5. названого договору: «4.5. У разі неналежного виконання договірних зобов'язань, а саме затримки передачі або повернення Приміщення і (або) Майна більш ніж на 15 календарних днів, винна сторона виплачує інший неустойку у розмірі 15% від загальної вартості Приміщення і Майна.»
Названа угода набула чинності 15.09.2006р. - з моменту його підписання сторонами, згідно п.2 угоди.
У зв'язку з тим, що відповідачем зобов'язання по передачі майна і приміщення виконані не були, позивач листом від 05.02.2007р. знов зажадав від відповідача виконання їм своїх зобов'язань за договором по передачі приміщення і майна.
Оскільки відповідач так і не виконав своїх зобов'язань за договором суборенди по передачі приміщення і майна, позивач листом від 15.03.2007р. зажадав від відповідача розірвання договору суборенди від 01.09.2006р. і сплату передбаченої договором неустойки.
31.03.2007р. сторони підписали угоду про розірвання договору суборенди нежилого приміщення, оснащеного офісними меблями і торговим устаткуванням від 01.09.2006р.
Листом від 23 липня 2008р. позивач зажадав у відповідача сплатити йому неустойку у розмірі 165202,22грн. Проте названий лист позивача залишився без відповіді. Факт одержання листа відповідачем не заперечувався.
Несплата відповідачем неустойки, передбаченої договором суборенди від 01.09.2006р. і угодою до нього від 15.09.2006р. у добровільному порядку, примусила позивача поводитися з позовом до суду для примусового стягнення неустойки.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування.
Способи захисту цивільних прав і інтересів містяться в ст. 16 ГК України. При цьому, згідно п. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення (невиконанні або неналежного виконання) зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 20 ГК України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій. Розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором, зокрема, в процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в процентному відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання. (ст. 231 ГК України).
Приміщення і майно так і не були передані відповідачем позивачеві аж до розірвання договору суборенди, що відбувся 31 березня 2007р. що підтверджує і відповідач.
Таким чином, відповідачем було порушено (не виконано) зобов'язання за договором суборенди від 01.09.2006р.
Пунктом 4.5. договору суборенди від 01.09.2006р. (у редакції додаткової угоди від 15.09.2006г.) за прострочення Орендодавцем (відповідачем) передачі майна і приміщення більш ніж на 15 календарних днів передбачена сплата неустойки у розмірі 15% від загальної вартості приміщення і майна.
Пунктом 4.3. договору суборенди від 01.09.2006р. був встановлений триденний термін для передачі відповідачем позивачеві приміщення і майна в суборенду.
Вартість майна, підмета передачі відповідачем позивачеві за договором від 01.09.2006р. складає 80360,30грн., згідно додатку № 1 до договору суборенди від 01.09.2006р.
Вартість приміщення, підмета передачі відповідачем позивачеві за договором від 01.09.2006р. складає 1020987,86грн, згідно угоді від 15.09.2006р.
Загальна вартість приміщення і майна, підмета передачі відповідачем позивачеві за договором від 01.09.2006р. складає 1101348,16грн.
Таким чином, з урахуванням п. 4.5. договору суборенди від 01.09.2006р. у редакції угоди від 15.09.2006р., сума неустойки, що підлягає сплаті відповідачем позивачеві, складає 165202,22грн. (15 % від 1101348,16грн.).
Згідно ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність тривалістю в один рік.
Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладення угоди у письмовій формі.
Угодою від 15.09.2006р. сторони доповнили договір суборенди від 01.09.2006р. новим пунктом 5.7., яким був збільшений термін позовної давності до трьох років на вимоги про стягнення неустойки, передбаченої договором суборенди від 01.09.2006р.
Таким чином, що позивачем не був пропущений термін позовної давності для поводження з вимогою про стягнення неустойки.
Не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про відсутність з його боку провини в невиконанні їм свого зобов'язання по передачі в суборенду приміщення і майна, у зв'язку з тим, що майно знаходилося у іншої особи - ЗАТ «Торговий дім «Массандра», і воно протизаконно утримувало назване майно. Посилаючись на положення ст. 614 ЦК України відповідач вважає, що він не повинен нести перед позивачем відповідальність (сплачувати неустойку) за невиконання зобов'язання по передачі в суборенду приміщення і майна .
Згідно ст. 614 ЦК України особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його провини (наміру або необережності).
Наявність провини відповідача в порушенні їм свого договірного зобов'язання підтверджується наступним.
При укладенні договору суборенди 01.09.2006р. відповідач знав, що майно, підмет передачі позивачеві, знаходиться у іншої особи. Договором суборенди від 01.09.2006р. (п. 4.3.) був передбачений триденний термін на передачу відповідачем позивачеві приміщення і устаткування. Отже, в перебігу трьох днів з моменту його підписання, відповідач зобов'язаний був повернути своє майно, підмет передачі позивачеві за договором від 01.09.2006р., або не укладати з позивачем договір суборенди, і не брати на себе, передбачені договором зобов'язання. Проте, відповідач уклав з позивачем договір суборенди 01.09.2006р. і добровільно узяв на себе перед позивачем зобов'язання по передачі приміщення і майна, отже, отже, він повинен нести відповідальність за невиконання даного зобов'язання.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 165202,22грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи..
Позивач заявою від 06 лютого 2009р. відмовився від позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 4334,85грн. та інфляції в сумі 32698,45грн.
Таким чином, у частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4334,85грн. та інфляції в сумі 32698,45грн. провадження по справі підлягає припиненню відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що в цій частині позову позивач відмовився від позивних вимог.
Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем таких суду не представлено.
Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 16.02.2009р. зі згодою відповідача були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 19.02.2009 р.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, п.4 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити часткове.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Юніор Стар" (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 24, ЗКПО 23438118 р/р 260079345, у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) на користь суб'єкта підприємницької діяльності Мельникова Євгенія Олександровича (98000, м. Ялта, вул. Садова 52, кв. 41) неустойки у розмірі 165202,22грн., 1652,02 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
3. В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4334,85грн. та інфляції в сумі 32698,45грн. провадження по справі припинити відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.