Справа №: 22-ц/191/441/13Головуючий суду першої інстанції: Захарова К.П.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"03" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосії у складі:
головуючого суддіПритуленко О.В.,
суддівКустової І.В., Моісеєнко Т.І.,
при секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Державної казначейської служби України в м. Керчі про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 лютого 2013 року,
У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в м. Керчі про відшкодування шкоди.
У позові зазначив, що рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 липня 2007 року на його користь з ОСОБА_7 стягнута компенсація моральної шкоди, спричинена злочином, в розмірі 100000 грн. Виконавчий лист, виданий на виконання вказаного рішення, був пред'явлений ним до виконання, проте 9 квітня 2012 року повернутий без виконання через неплатоспроможність боржника.
З урахуванням викладеного, на підставі ст. 1207 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з держави в особі Управління Державної казначейської служби України в м. Керчі 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 5 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не прийнявши до уваги основний закону України - Конституцію України (ст. 64), а також міжнародні акти та директиви. При цьому, способи та порядок відшкодування збитків, на думку апелянта, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».
В запереченнях на апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Керчі АР Крим та прокуратура м. Керчі, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просять апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності позивача на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду спору закон, який встановлює умови та порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок злочину відсутній, в зв'язку з чим немає правових підстав для задоволення позову.
Суд правильно по суті вирішив спір.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, злочинними діями ОСОБА_7 позивачу була спричинена моральна шкода, компенсація якої стягнена на його користь в розмірі 100000 грн. рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 липня 2001 року. (а.с.4).
З постанови державного виконавця Керченського міського управління юстиції від 30 березня 2012 року про повернення виконавчого документу стягувачу вбачається, що за боржником не зареєстроване будь-яке майно; боржник не проживає за місцем реєстрації (а.с. 8).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 керувався положенням ст. 1207 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1207 ЦК України, введеного в дію з 1 січня 2004 року, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Однак, частиною 2 ст. 1207 ЦК України передбачено, що умови і порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.
На час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку, спеціального законодавства для визначення умов та порядку відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок злочину в Україні не прийнято.
Слід також зазначити, що положення ст.1207 ЦК України застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набуття чинності цим Кодексом, або до тих прав і обов'язків, які виникли до набуття чинності або продовжують існувати після набуття ним чинності.
Вчинення злочину стосовно позивача сталося 02 лютого 1999 року. Відповідно до чинного на той час законодавства - ст.440, 440-1 ЦК УРСР в редакції 1963 року - шкода підлягала відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду; відповідальність держави у такому випадку не передбачалася.
Посилання апелянта на те, що суд при розгляді справи не застосував положення ст.64 Конституції України не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення, оскільки у даному випадку не йдеться про обмеження прав позивача, передбачених Конституцією України.
Неспроможним є також посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про виконавче провадження», оскільки вказаний Закон не регулює подібні за змістом цивільні відносини.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить правових для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Кустова І.В. Моісеєнко Т.І.