12.02.2013 2/111/117/2013
Справа № 111\163\13-ц
12 лютого 2013 року Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим
в складі головуючого судді: Красікова С.І.
при секретарі: Бураковій Л.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Леніне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна та визнання права власності на частку в спільній сумісній власності,
Позивачка звернулася до Ленінського районного суду АРК з позовом про розподіл спільно нажитого майна з відповідачем.Позовні вимоги мотивує тим,що в період з 03.09.1982 року до 23.08.2012 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в період якого ними був придбаний жилий будинок АДРЕСА_1. Договір купівлі - продажу будинку був оформлений на відповідача.В теперішній час позивач має намір розпорядитися належною їй часткою в спільному майні на власний розсуд.
До судового засідання позивачка не з"явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином,надала заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином , надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги визнає.
Фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось відповідно до ч.2 ст. 197 Цивільного Процесуального Кодексу України .
Всебічно дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом з матеріалів справи встановлено, що з 03.09.1982 року по 23.08.2012 роу сторони перебували в зареєстрованому шлюбі ( а.с. 7).Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 серпня 2012 року шлюбу між сторонами розірвано. В період шлюбу, 19 березня 1992 року сторонами придбаний жилий будинок АДРЕСА_1,що підтверджується копією договору купівлі- продажу будинку, посвідченого секретарем виконавчого комітету Кіровської сільської ради Ленінського району АР Крим та зареєстрованого в єдиному реєстрі прав власності( а.с. 8).Зазначений договір купівлі- продажу оформлений на відповідача.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку ( доходу).
Відповідно до ст. 368 Цивільного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу , є їхньою спільною сумісною власністю.
Судом достовірно встановлено, що спірне майно -жилий будинк АДРЕСА_1 набуто сторонами під час шлюбу і є об'єктом спільної сумісної власності.
Згідно до ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння , користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними .
Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 372 Цивільного Кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 22.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним», яка на сьогоднішній день є чинною, трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу і обчислюються починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.
Отже, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та визнання за нею права власності на ? частку квартири.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 244 гривен 60 копійок( 1% вартості ? частки спірного майна).
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11,15, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 22.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним», ст.ст. 60, 63, 70 Сімейного Кодексу України, суд , ст. 391 Цивільного Кодексу України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Розділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно нажите майно :будинок АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_2 право власності в спільної сумісної власності на 1/2 частку жилого будинку АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 244 гривен 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК протягом десяти днів з дня його проголошення .Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ленінського районного суду
Автономної Республіки Крим С.І.Красіков