Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" лютого 2009 р. Справа № 29/639-08
вх. № 9742/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Замошников О.М. за довіреністю від 01.01.2009р.; відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-комплект", м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права власності
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-комплект" (код ЄДРПОУ 33605499) право власності на нежитлову будівлю літ. "А-3", загальною площею 3102,9кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, Мереф"янське шосе, 9-А.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до рішення ХLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005 року № 247/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів», позивачу було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2000 га по Мереф'янському шосе ріг вул. Аеродромної в м. Харкові для будівництва адміністративної будівлі з торгівельними приміщеннями до 01.12.2007 року, та для подальшої експлуатації до 01.12.20030 року.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, 25.05.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,2000 га, яка знаходиться за адресою: Мереф'янському шосе ріг вул. Аеродромної в м. Харкові. Договір укладений з терміном дії на період будівництва до 01.12.2007 р.
26.11.2007 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Харкова позивачу було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 07/301, згідно якого позивачу було дозволено виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі з торговельними приміщеннями по Мереф'янському шосе ріг вул. Аеродромної в м. Харкові.
Як свідчать матеріали справи, рішенням 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 року № 240/07 «Про продовження строків будівництва (реконструкції) об'єктів» позивачу продовжено строки будівництва адміністративної будівлі з торговельними приміщеннями по Мереф'янському шосе ріг вул. Аеродромної - до 31.10.2010 року. Відповідно позивачу було продовжено дозвіл на виконання будівельних робіт № 07/301 доЗІ.12.2009 року.
Позивачем на протязі 2007 - 2008 року з дотриманням будівельних норм, правил та технічних вимог на земельній ділянці в межах договору оренди земельної ділянки від 25.05.2005 року, було побудовано нежитлову будівлю літ. «А-3». Відповідно до інвентаризації спірного нерухомого майна, результати якої містяться у технічному паспорті, виготовленому КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», площа не житлової будівлі літ. «А-3» становить 3102,9 кв.м.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було збудовано не житлову будівлю, тобто позивачем було с творено нову нерухому річ.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.
На дату подання позовної заяви позивачем будівництво нежитлової будівлі літ. «А-3» загальною площею 3102,9 кв. м. на земельній ділянці по Мереф'янському шосе ріг вул. Аеродромної закінчено, та спірна нежитлова будівля може експлуатуватися за своїм цільовим призначенням, що підтверджується технічним висновком ПП «МОДУЛОР-СЕРВІС» (ліцензія серія АВ № 358726), згідно якого: технічний стан конструкцій у збудованій будівлі забезпечує надійну її експлуатацію та безпеку для життя та здоров'я обслуговуючого персоналу, а також будівельні конструкції зазначеної будівлі та приміщень відповідають вимогам ДБН Українйвоїм листом від 05.12.2008 року № 1790543 на адресу позивача, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» рекомендувало присвоїти нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 3102,9 кв. м. поштову адресу: м. Харків, Мереф'янське шосе, 9-А.
Як свідчать матеріали справи, позивачем всі роботи з будівництва не житлового будинку проводилися законно, на підставі належним чином оформлених дозволів. На сьогоднішній час будівництво нежитлової будівлі закінчено та будівля придатна до експлуатації, що підтверджується технічним висновком ПП «МОДУЛОР-СЕРВІС».
Однак після завершення будівництва спірної будівлі, вона не була прийнята до експлуатації, внаслідок чого позивач не може оформити своє право власності на зазначену нежитлову будівлю, що порушує право власності позивача, оскільки через неможливість отримання правоветановлюючих документів унеможливлює гарантоване ст. 41 Конституції України та ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу право власності, зокрема можливість вільно розпоряджатися своєю власністю, здавати її в оренду, подарувати чи відчужити.
Згідно з положеннями ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Враховуючи ці положення законодавства дані не житлові приміщення відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно достатті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.
Згідно з положеннями ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання
Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягнені судових витрат з відповідача, суд вирішує, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 181, 316, 317, 321, 328, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-комплект" (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Маршала Бажанова, будинок 10, квартира 37, код ЄДРПОУ 33605499) право власності на нежитлову будівлю літ. "А-3", загальною площею 3102,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, Мереф"янське шосе, 9-А.
Суддя