Рішення від 25.11.2008 по справі 33/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.08 Справа№ 33/238

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ -ЕКО»(м. Львів)

до відповідача :

Львівського комунального підприємства «Сонячне»(м. Львів)

про :

стягнення 71 762 (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 83 коп. (з яких: 64770,58 грн. -основний борг; 1606,94 грн. -інфляційні; 4830,14 грн. -пеня; 555,17 грн. -3% річних)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Суходольська Н.Є. -представник (довіреність б/н від 10.05.2006 р.)

Відповідача:

Бойко Н.С. -представник (довіреність б/н від 01.01.2008 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ -ЕКО»(м. Львів) подано позов до Львівського комунального підприємства «Сонячне»(м. Львів) про стягнення 71 762 (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 83 коп. (з яких: 64770,58 грн. -основний борг; 1606,94 грн. -інфляційні; 4830,14 грн. -пеня; 555,17 грн. -3% річних).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.11.2008 року.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.11.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.11.2008 р. виконав частково, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 25.11.2008 р., представник відповідача звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд розстрочити виконання рішення на шість місяців. Представник позивача проти вказаного клопотання не заперечив.

Представник відповідача позов визнав повністю, просив суд розстрочити виконання рішення на шість місяців, з підстав наведених у клопотанні та поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

17 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ -ЕКО»та Львівським комунальним підприємством «Сонячне»було укладено Договір № 08/19-01 про ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору виконавець (ТзОВ «Ліфт-Еко») зобов'язаний здійснювати ремонт і повне чи часткове технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем на об'єктах замовника (ЛКП «Сонячне»), а замовник зобов'язується оплатити виконану роботу за цінами та на умовах Договору. Плата за таке обслуговування за 9 календарних місяців і 13 днів обслуговування становить 163407,44 грн. в тому числі ПДВ 27234,57 гри.

За період з 17.03.2008 року по 01.09.2008 року виконавець виконав роботи на суму 87402 гри. 57 копійок з ПДВ включно, що підтверджується Актами - рахунками № 19 за березень - вересень 2008 року ( оригінали актів-рахунків оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору, до 31 числа кожного поточного місяця виконавець подає замовнику 2 примірники акту виконаних робіт із зазначенням їх вартості. При відсутності зауважень щодо обсягу виконаних робіт та їх вартості, замовник підписує акти, завіряє підпис печаткою і не пізніше 3 днів з моменту їх отримання, один примірник акту повертає виконавцю.

Згідно п. 3.2. Договору, замовник на підставі актів виконавця проводить оплату вартості виконаних робіт не пізніше 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

У зв'язку з систематичним порушенням відповідачем строку та порядку платежів згідно з Договором, його заборгованість по оплаті робіт станом на 30.09.2008 року становить 64770,58 грн.

Пункт 4.1. Договору передбачає, що за порушення строків оплати вартості виконаних робіт, замовник оплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пункт 5.2. Договору вказує, що даний договір може бути розірваний за згодою сторін чи в інших випадках, передбачених законодавством.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 1606,94 грн. -інфляційних, 4830,14 грн. - пені, 555,17 грн. -3% річних.

Станом на день розгляду справи відповідач позов визнав повністю, доказ сплати заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав повністю, просив розстрочити виконання судового рішення на шість місяців, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ -ЕКО»(м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Сонячне»(м. Львів) про стягнення 71 762 (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 83 коп. (з яких: 64770,58 грн. -основний борг; 1606,94 грн. -інфляційні; 4830,14 грн. -пеня; 555,17 грн. -3% річних) обґрунтована та підлягає до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на шість місяців суд прийшов до висновку, що таке є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 71 762 (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 83 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 2804 від 03.11.2008 р., позивачем сплачено в сумі 717 (сімсот сімнадцять) грн. 63 коп.

Згідно платіжного доручення № 2800 від 03.11.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ -ЕКО»(м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Сонячне»(м. Львів) про стягнення 71 762 (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 83 коп. (з яких: 64770,58 грн. -основний борг; 1606,94 грн. -інфляційні; 4830,14 грн. - пеня; 555,17 грн. -3% річних) -задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Сонячне»(вул. Айвазовського, 10, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 20806900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ -ЕКО»(вул. Пекарська, 95, м. Львів, 79010; код ЄДРПОУ 31658533) - 71 762 (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 83 коп. (з яких: 64770,58 грн. -основний борг; 1606,94 грн. -інфляційні; 4830,14 грн. -пеня; 555,17 грн. -3% річних) з розстрочкою виконання рішення на шість місяців:

грудень

2008 р.