"28" січня 2009 р.
Справа № 17/136-08-4572
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій
«Тідісі-Дальнобой»;
до відповідача: Приватного підприємства «Віраж-авто-тревел»;
про стягнення 4064 грн.
Суддя Зуєва Л.Є.
від позивача: Передерій Н.О. -на підставі довіреності від 26.12.2008р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою вхід.№6276 від 29.10.2008р., в якій просить суд стягнути з ПП «Віраж-авто-тревел» вартість неповернутого майна, яка складає 4064грн.
Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке мається в матеріалах справи, письмовий відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» та ПП «Віраж-авто-тревел» укладено договір №187/2006 від 27.07.2006р. відповідального зберігання. Предметом укладеного договору є пневматичні шини для вантажного автотранспорту, які передаються позивачем відповідачу на відповідальне зберігання.
У відповідності до п. 2.1 Договору, продукція передається на склад відповідача по Акту приймання-передачі.
Позивачем на виконання умов укладеного договору, відповідачу згідно акту приймання-передачі від 27.07.2006р. передано пневматичні автомобільні шини для вантажного транспорту у кількості 2 шт., загальною вартістю 4064 грн., з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.4.2 укладеного Договору, зберігач зобов'язаний в дводенний термін повернути товар власнику за першою його вимогою.
18.07.2008р. позивач на адресу відповідача направив письмову вимогу про повернення переданого за вищевказаним договором товару в строк до 30.07.2008р. При цьому, позивач попередив відповідача, що у разі неповернення зазначеного товару, він буде вимагати відповідача сплатити повну вартість переданих на зберігання автомобільних шин, яка становить 4064 грн.
Згідно з п. 5.3 Договору, у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує власникові її повну вартість.
Відповідач вимоги викладені у надісланому йому письмовому повідомленні про повернення товару, який ним було прийнято на відповідальне зберігання не виконав, майно позивачу не повернув, вартість зазначеного майна не відшкодував.
Зазначені обставини спонукали ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№6276 від 29.10.2008р.) про стягнення 4064 грн. -вартості неповернутого товару.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2008р. порушено провадження у справі №17/136-08-4572 за позовом ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» до ПП «Віраж-авто-тревел» про стягнення 4064грн.
Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
У відповідності до п. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до п.2 ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивач передав на відповідальне зберігання пневматичні шини для вантажного автотранспорту у кількості 2шт., загальною вартістю 4064грн.
Пунктом 1 ст. 942 ЦК України, встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Пунктом 1 ст. 949 ЦК України передбачено, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Крім цього, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (п. 1 ст. 953 ЦК України).
Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому передане ним майно на зберігання згідно умов укладеного договору, однак відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, майно не повернув.
Вимогами п. 1 ст. 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
При цьому, ч.1 п.1 ст.951 ЦК України зазначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. При цьому, аналогічне зобов'язання покладене на відповідача і умовами договору (п. 5.2 Договору).
Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач ухилився від виконання покладених на нього обов'язків щодо належного повернення прийнятого на зберігання товару, вартість якого становить 4064 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Тідісі-Дальнобой» обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.11, 204, 525, 526, 599, 629, 936, 938, 942, 949, 950, 951 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Тідісі-Дальнобой» підлягають задоволенню у повному обсязі, з ПП «Віраж-авто-тревел» слід стягнути на користь позивача суму збитків у розмірі 4064 грн.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства «Віраж-авто-тревел» /65014, м. Одеса, вул.Маразліївська, 36/15, код ЄДРПОУ 388584/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» /02089, м. Київ, вул. Радистів, 73а, код ЄДРПОУ 33212540/ 4064 грн. 00 коп. /чотири тисячі шістдесят чотири грн. 00 коп./ - збитків; 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Суддя