Запорізької області
21.01.09 Справа № 18/243/08
Суддя Носівець В.В.
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Владас» (юридична адреса: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, 71; фактична адреса: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Куйбишева, 87)
до державного підприємства “Дослідне господарство “Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1)
про стягнення 434 849,05 грн.,
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Шмиголь А.В. (довіреність б/н від 19.01.2009 р.);
від відповідача: Попов В.Г. (доручення б/н від 02.02.2007 р.).
З урахуванням усіх заяв про збільшення і зменшення позовних вимог та уточнень позовних вимог (від 03.12.2008 р., від 15.12.2008 р., від 21.01.2009 р., які відповідають приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), не суперечать чинному законодавству України, були прийняті судом до розгляду та задоволені), розглядаються позовні вимоги про стягнення з державного підприємства “Дослідне господарство “Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» (далі -ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук») на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Владас» (далі -ТОВ “Владас») 478 155,63 грн. (425 385,41 грн. -основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 863,36 грн. -3% річних, 46 906,86 грн. -пені), на підставі Договору на надання технологічних послуг по захисту рослин № 4/08 (далі -Договір) від 07.05.2008 р., ст.ст. 526, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
30.10.2008 р. порушено провадження у справі № 18/243/08, судовий розгляд справи призначено на 03.12.2008 р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.12.2008 р. та 22.12.2008 р.
Ухвалою від 22.12.2008 р. строк розгляду спору було продовжено до 28.01.2009 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2009 р.
У судовому засіданні 21.01.2009 р. позивач підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповідних заявах, і просить суд задовольнити їх та стягнути з відповідача 478 155,63 грн. Зазначив, що 07.05.2008 р. ТОВ “Владас» уклало з ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» Договір на надання технологічних послуг по захисту рослин № 4/08 від 07.05.2008 р. На виконання вказаного договору позивач надав відповідачу агротехнічні послуги на суму 402 540,00 грн. В порушення строку, встановленого договором, відповідач не здійснив розрахунку за надані послуги в повному обсязі, що і змусило позивача 28.10.2008 р. звернутися до господарського суду з відповідною позовною заявою.
Відповідач заявлені позовні вимоги (з урахуванням уточнень) не визнає, в судовому засіданні 03.12.2008 р. надав відзив на позовну заяву. Зазначив, що 21.07.2008 р. сторони договору склали два акти виконаних робіт, зі змісту яких вбачається, що позивач фактично провів роботи на площі 4 646 га на загальну суму 402 540,00 грн., таким чином, не в повній мірі виконавши прийняті на себе зобов'язання. До того ж, Додатком № 1 до Договору передбачено, що при відсутності розрахунку у встановлений строк, виконавцю видається простий вексель, але позивач з вимогою про видачу простого векселю до відповідача не звертався, а відтак вимога позивача про сплату грошових коштів, є безпідставною. За таких умов, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 15.12.2008 р. позивач надав заперечення проти відзиву на позовну заяву, зазначивши, що не погоджується з доводами відповідача у зв'язку із наступним:
- п. 2.2. Договору передбачено зобов'язання відповідача надати площі земельних угідь для проведення робіт, передбачених Договором; так, при підписанні акту виконаних робіт, а також протягом 10 днів з дня його підписання ніяких зауважень щодо неповноти обсягу виконаних робіт від відповідача не надходило. Таким чином, позивачем не було допущено неналежне виконання свого зобов'язання за Договором;
- п. 4.3. Договору сторони передбачили здійснення розрахунку за фактично виконаний обсяг робіт, відповідно акту виконаних робіт. Таким чином, кінцевий розрахунок між сторонами повинен відбуватися на підставі актів виконаних робіт, а не на підставі протоколів-узгоджень договірної вартості послуг;
- ст. 539 ЦК України встановлено, що боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором. В протоколах-узгодженнях, які є невід'ємною частиною Договору, зазначено, що еквівалент перерахунку на інший вид продукції відбувається по біржовим цінам на момент розрахунку по письмовому погодженню сторін. Посилання відповідача на те, що договором встановлено виконання альтернативного зобов'язання і боржник мав право вибору предмета зобов'язання безпідставне та не відповідає умовам Договору, оскільки такого письмового погодження між сторонами не було, факт чого відповідачем не заперечується;
- посилання на те, що замовник повинен здійснити розрахунок із позивачем шляхом видачі векселю також не відповідає умовам Договору, оскільки в Додатках № 1 до Договору визначена загальна вартість послуг (216 000,00 грн. та 204 500,00 грн.), на яку при відсутності розрахунків у передбачений Договором строк, замовник видає виконавцю простий вексель. Таким чином, умови видачі векселю Договором не встановлені і він мав би видаватися за умови виконання позивачем робіт на суми, узгоджені сторонами у Додатках № 1 до Договору.
В судовому засіданні 21.01.2009 р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Справу розглянуто без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -
07.05.2008 р. ТОВ “Владас» (виконавець і позивач у справі) та ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» (замовник і відповідач у справі) був укладений Договір на надання технологічних послуг по захисту рослин № 4/08 (далі -Договір).
Згідно п. 1.1. предметом Договору є надання агротехнічних послуг виконавцем замовнику на основі застосування високоефективної техніки, технології, засобів захисту рослин та насіння.
Послуги надаються у відповідності з обсягами, передбаченими Протоколом-узгодженням, підписаним обома сторонами, в якому також сторонами узгоджується договірна вартість послуг і являється невід'ємною частиною дійсного Договору (п. 1.2. Договору).
07.05.2008 р. сторони уклали два протоколи-узгодження (Додатки № 1 до Договору № 4/08 від 07.05.2008 р.), відповідно до яких загальна вартість послуг, що має бути надана виконавцем замовнику, склала 420 500,00 грн.
Пунктом 2.1. Договору встановлені обов'язки виконавця, серед яких, зокрема, надання за власний рахунок необхідних гербіцидів, пестицидів та виконання агротехнічних робіт у строки та в обсягах, передбачених Протоколом-узгодженням, організація виконання робіт у дві зміни за прогресивною технологією.
До обов'язків замовника п. 2.2. Договору, зокрема, віднесено: надання площ земельних угідь для проведення робіт, передбачених дійсним Договором; складання акту виконаних робіт не пізніше 14 днів після обробки хімічними засобами; повідомлення у письмовій формі, не пізніше, ніж за 10 днів після проведення робіт, про усі зауваження щодо якості виконаних робіт.
Згідно п. 4.3. Договору сторони здійснюють розрахунки у відповідності до Актів виконаних робіт, який підтверджує об'єм фактично виконаних робіт (Додаток № 2 до Договору).
Відповідно до актів виконаних робіт від 21.07.2008 р. ТОВ “Владас» фактично було надано відповідачу агротехнологічні послуги на загальну суму 402 540,00 грн.
Підпунктом 4.5. Договору встановлено, що замовник здійснює кінцевий розрахунок з виконавцем до 25.07.2008 р. у грошовій або натуральній формі відповідно до Додатку № 1 до дійсного Договору.
Судом встановлено, що ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» в порушення умов Договору, не здійснило розрахунку за фактично надані послуги позивачем.
Згідно п. 5.2. Договору за порушення строків розрахунків за виконані роботи, замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Оскільки станом на 28.10.2008 р. заборгованість відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідною позовною заявою.
Однак, заявою від 03.12.2008 р. позивач зменшив свої вимоги до відповідача (в частині стягнення суми основного боргу), у зв'язку із зарахуванням в рахунок погашення суми основного боргу вартості дизельного пального, яке було поставлено відповідачем на користь позивача 03.08.2007 р. на суму 2 914,50 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, складає 399 625,50 грн., що підтверджується актом звірки станом на 01.11.2008 р.
Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).
Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події…
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін наданих послуг на суму 399 625,50 грн., господарський суд вважає доведеним.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 25 759,91 грн. втрат від інфляції за період з серпня 2008 р. по грудень 2008 р. та 3% річних за період з 26.07.2008 р. по 21.01.2009 р. в сумі 5 863,36 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача, наданому у судовому засіданні 21.01.2009 р., сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції складає 425 385,41 грн., три проценти річних від простроченої суми складають 5 863,36 грн.
Наданий позивачем розрахунок основного боргу, збитків від інфляції та 3% річних є обґрунтованим, зважаючи на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 425 385,41 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 863,36 грн. 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків розрахунку за виконані роботи в розмірі 46 906,86 грн. за період часу з 26.07.2008 року по 21.01.2009 року.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Сторони в пп. 5.2. Договору обумовили, що за порушення строків розрахунків за виконані роботи, замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд вважає наданий позивачем розрахунок пені обґрунтованим; з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 46 906,86 грн.
Однак, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін...
Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі те, що розмір пені надмірно великий у порівнянні із збитками позивача, суд визнав за необхідне зменшити розмір пені до 6 906,86 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Так, приймаючи рішення у справі, господарський суд вважає безпідставними та хибними доводи і заперечення відповідача стосовно того, що позивач не в повній мірі виконав прийняті на себе зобов'язання, а здійснив роботу лише на 4 830 га; що за видачею векселя до відповідача не звертався, а відтак вимога позивача про сплату грошових коштів є незаконною та задоволенню не підлягає.
Як зазначено у п.п. 2.2., 4.3. Договору, замовник зобов'язаний надати площі земельних ділянок для виконання робіт, передбачених дійсним Договором; сторони здійснюють розрахунки у відповідності до Актів виконаних робіт, які підтверджує обсяг фактично виконаних робіт (Додаток № 2 до Договору № 4/08 від 07.05.2008 р.).
В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт від 21.07.2008 р., які підписані обома сторонами без зауважень, що підтверджують надання позивачем, обумовлених Договором послуг, за цінами, визначеними у Протоколах-узгодженнях, на площі, наданій відповідачем для проведення, визначених Договором, робіт. Таким чином, позивачем не було допущено неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором. Щодо можливого розрахунку у натуральній формі, сторони обумовили, що це можливо за умови письмово погодження сторін. Судом з'ясовано, що такого погодження між сторонами не відбувалося. Що стосується можливих розрахунків за допомогою простих векселів, суд зауважує, що згідно умов Додатку № 1 до Договору, такий розрахунок міг би мати місце за умов виконання позивачем всього обсягу робіт (в гектарах і сумах), передбаченого цими додатками. Суд вважає, що оскільки позивачем фактично виконаний менший обсяг робіт, то він має повне право, відповідно із п. 4.5. Договору, вимагати проведення кінцевого розрахунку в грошовій формі за фактично виконаний ним обсяг робіт в сумах, що відповідають актам виконаних робіт.
Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства “Дослідне господарство “Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1; код ЄДРПОУ 00853323; р/р № 26005000349003 в Філії ВАТ КБ “Надра» ЗРУ, МФО 313968) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Владас» (юридична адреса: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, 71; фактична адреса: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Куйбишева, 87; код ЄДРПОУ 23852094; р/р № 26007210271001 в ЗРУ КБ “Приватбанк», МФО 313399) 425 385 (чотириста двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 41 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції за серпень -грудень 2008 р.; 5 863 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 36 коп. 3 % річних; 6 906 (шість тисяч дев'ятсот шість) грн. 86 коп. пені; 4 781 (чотири тисячі сімсот вісімдесят одну) грн. 55 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову -відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09.02.2009р.