24.02.09
Справа № 15/396-08.
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком» в особі Сумської філії в особі Центру телекомунікаційних послуг, м. Суми
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія», м. Суми
про стягнення 19186 грн. 40 коп.
СУДДЯ Резниченко О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Лобода Л.Г., довіреність б/н від 06.01.2009р.
Від відповідача: Михайлик Л.Г., довіреність №2 від 10.04.2008р.
В судовому засіданні 09.02.2009р. оголошувалась перерва до 24.02.2009р. о 11 год. 00 хв.
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 19186 грн. 40 коп. заборгованості донарахованої до суми за фактично спожиті послуги Інтернет за період червень 2006р. по жовтень 2007р. відповідно до договору №255 від 14.03.2006р. про надання телекомунікаційних послуг згідно акції “Телефон плюс Інтернет».
Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому зазначає, що в період з червня 2006р. по жовтень 2007р., який вказаний в позовній заяві, та в період з жовтня 2007р. по 28.02.2008р. відповідач не отримав від позивача жодної претензії щодо виконання умов договору, а також жодного повідомлення про збільшення ціни послуг або про зміну тарифного плану. Крім того, протягом дії договору не було укладено жодної додаткової угоди про збільшення вартості послуг. У лютому 2008р. позивач заявив про існування заборгованості, а саме надіслав претензію від 27.02.2008р. №40/05-37 з вимогою про сплату 19 186 грн. 40 коп. в якості заборгованості за надані ним послуги, а також 1558 грн. 37 коп. пені, інфляційних та 3% річних, при цьому жодного обґрунтування та розрахунку наведених у претензії вимог не надав, також не надав до суду жодного доказу виявлення порушень в автоматизованій інформаційній системі розрахунків і чому саме складались ці порушення.
Протягом судового розгляду справи позивачем подавалися додаткові документи та докази на виконання ухвал суду, які залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
14.03.2006р. між сторонами був укладений договір №255 про надання телекомунікаційних послуг згідно акції «Телефон плюс Інтернет», за умовами якого позивач зобов'язаний надавати послуги згідно акції «Телефон плюс Інтернет» за обраним відповідачам тарифним планом (згідно із додатком до договору), а відповідач зобов'язаний оплачувати отримані послуги згідно обраного тарифного плану.
Пункт 2.1 договору встановлює, що на взаємовідносини сторін також поширюються положення Типового договору про надання послуг електрозв'язку.
Порядок розрахунків за надані телекомунікаційні послуги визначений розділом 4 договору №255 від 14.03.2006р. Так, п. 4.1 договору встановлено, що послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
11.04.2006р. між сторонами був укладений типовий договір про надання послуг електрозв'язку №118, згідно п. 4.2 якого встановлено, що позивач сплачує послуги зв'язку за кредитною системою оплати з поданням розрахунків, а п. 4.5 передбачено, що розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться позивачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Протягом строку дії договору відповідач своєчасно сплачував рахунки, що виставлені позивачем відповідно до умов договору №255 від 14.03.2006р., що не заперечується позивачем і зазначається про це у позовній заяві.
В жовтні 2007р. позивач донарахував відповідачу 19 186, 40 грн. за спожиті послуги Інтернет у червні 2006р. - жовтні 2007р., про що повідомив відповідачу у лютому 2008р. Зазначені донарахування позивач пояснив порушенням в автоматизованій інформаційній системі розрахунків.
Відповідач заперечує проти проведених донарахувань та вважає, що позивачем не подано жодного доказу існування заборгованості, а також жодного доказу порушення з боку відповідача прав позивача та договірних зобов'язань.
Суд, розглянувши матеріали справи, встановив, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язковою умовою притягнення особи до відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, що встановлено ст. 614 ЦК України. Зазначеною нормою також передбачено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Правовідносини, що виникли між сторонами, за своєї правовою природою є зобов'язаннями з надання послуг, що регулюються положеннями глави 63 ЦК України, умовами типового договору з надання послуг електрозв'язку. Основним обов'язком відповідача за даним договором є оплата наданих послуг в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем та позивачем не заперечувався факт належного виконання обов'язку щодо оплати послуг за договором №255 від 14.03.2006р.
Таким чином, відповідачем вживалося всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання умов договорів.
В той же час, суд бере до уваги те, що позивач не надав суду доказів, що підтверджують факт існування порушень в автоматизованій інформаційній системі розрахунків, що призвели до додаткових нарахувань: причини виникнення цих порушень; в чому саме складалися ці порушення, які заходи вживалися позивачем до усунення цих порушень та чому вони не були усунені на протязі тривалого строку - з червня 2006р. по жовтень 2007р.
Також суд вважає, що позивачем не доведено сам факт надання відповідачу послуг Інтернет за період червень 2006р. - жовтень 2007р. на суму проведених донарахувань.
Так, в якості підтвердження факту надання послуг Інтернет позивачем подані розрахунки (а.с. 73-74, 91-101, 117-129), в яких зазначені такі данні як початок і кінець з'єднання, кількість переданої інформації та інше. Однак, із розрахунків не вбачається, що ці послуги надавалися саме відповідачу. Позивачем в розрахунках від руки зроблено запис: «Розрахунок боргу ТОВ “Фрунзе-Будіндустрія» за Інтернет, який підписано інженером-програмістом. Зазначені розрахунки є службовою технічною інформацією позивача, та не можуть вважатися доказами надання послуг за договором №255 від 14.03.2006р. відповідачу в розумінні вимог ГПК України про докази і доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 19186 грн. 40 коп. заборгованості донарахованої до суми за фактично спожиті послуги Інтернет за період червень 2006р. по жовтень 2007р. відповідно до договору №255 від 14.03.2006р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
СУДДЯ О.Ю. Резниченко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 25.02.09р.