01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.02.2009 № 42/255-6/312
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Ковальов Л.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: Лебедюк Ю.А. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2008
у справі № 42/255-6/312
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 12365047, 41 грн.
В травні 2007 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 8226680,26 грн. - основного боргу, 703775,05 грн. - пені, 349110,49 грн. - інфляційних витрат, 173797,61 грн. - 3% річних та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з транспортування природного газу за договором №06/05-1982 від 30.12.2005р., надані протягом січня-грудня 2006 року.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що заборгованість відсутня, оскільки відповідно до заяв № 31/19-13652 від 26.12.2006 та № 31/19-698 від 27.01.2007 було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог з дотриманням вимог ст. 601 Цивільного кодексу України.
Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, що він не погоджувався на згадане вище зарахування вимог.
В подальшому, уточнивши розмір позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача, крім суми основного боргу, пеню у розмірі 878336,92 грн., інфляційні витрати у розмірі 751946,75 грн., 3% річних у розмірі 219908,96 грн. та судові витрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 233199,13 грн. пені, 64730,63 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 37697,67 грн. та судові витрати.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. рішення господарського суду м.Києва від 13.11.2007р. скасовано. Позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2008р. рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2007р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2008р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
У процесі розгляду даної справи судом першої інстанції, 14.07.2008р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 10992676,77 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 878336,92 грн. - пені, 494033,72 грн. - 3% річних ( а.с. 17-18 ).
За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду м. Києва від 16.09.2008р. позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10912952,55 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 489910,86 грн. 3% річних, 878336,92 грн. пені, 25327,09 грн. державного мита та 117,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.09.2008р. змінити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольнити повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.601 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.09.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзивів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні з огляду на наступне.
30.12.2005 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (замовником) та Відкритим акціонерним товариством «Донецькміськгаз» (виконавцем) було укладено договір № 06/05-1982 про надання послуг з транспортування природного газу в 2006 році (далі - Договір).
За умовами п.1.1 Договору замовник зобов'язується передати в 2006 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі виконавця, природний газ, а виконавець зобов'язується здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій (споживачів). Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
Згідно з п. 4.1 Договору тариф на транспортування 1000 куб. м. газу по газотранспортній системі виконавця становить 24 грн. з ПДВ.
За змістом п.5.1 Договору вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі актів приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газу, зазначених в п. 4.1 Договору .
Згідно з п.5.2 Договору оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі послуг з транспортування до 30 числа, наступного за звітнім .
Строк дії Договору сторонами визначено з 01.01.2006 по 31.12.2006, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору протягом січня-грудня 2006 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в обсязі 514039,986 тис.м. природного газу, вартість яких становить 16260631,62 грн., що вбачається з двосторонніх актів приймання-передачі газу та не заперечується відповідачем.
Встановлено, що відповідач оплатив послуги частково, перерахувавши позивачу 8033951,36 грн. Заборгованість складає - 8226680,26 грн.
Відповідачем не заперечується кількість та вартість природного газу, а також розмір коштів, які були фактично переховані в рахунок оплати за газ.
Даний спір між сторонами виник щодо правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог за відповідними заявами відповідача.
За приписами ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Згідно з ч.2, 3 ст.202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами .
Зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України є правочином, спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Тобто, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, вчиненим внаслідок надсилання відповідної заяви та є вчиненим з моменту її надсилання.
Необхідними умовами дійсності зарахування є зустрічність та однорідність вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги. Однорідність вимог полягає, зокрема, в їх однорідній правовій природі.
Встановлено, що відповідач звернувся до позивача з наступними заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог:
- за №31/19-13652 від 26.12.2006 щодо існуючої заборгованості перед позивачем за даним Договором станом на 01.12.2006 в сумі 5 022 904,72 грн. та щодо існуючого у позивача перед відповідачем боргу за договором № 06/04-2688 від 27.12.2004 в сумі 8 201 769,86 грн., тобто сума, яка підлягала зарахуванню, складала 5 022 904, 72 грн.;
- за №31/19-698 від 27.01.2007 щодо існуючої заборгованості у відповідача за спірним Договором станом на 01.01.2007 перед позивачем в сумі 3 203 775,54грн. та існуючого у позивача відповідно боргу перед відповідачем у сумі 3 178 865,14 грн. за договором № 06/04-2688 від 27.12.2004 та в сумі 1 514 759,22 грн. за договором № 06/02-2082 від 28.12.2002, тобто сума, яка підлягала зарахуванню, складала 3 203 775, 54 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що борг позивача перед відповідачем за Договором №06/04-2688 від 27.12.2004р., який відповідач відповідно до зазначених вище заяв просив позивача зарахувати в якості зустрічних однорідних вимог, встановлений Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.07.2006р. по справі № 35/259, яке набрало законної сили.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 24.09.2008р. зупинено виконавче провадження з виконання даного рішення суду до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами те, що строк виконання зобов'язання по даних зустрічних вимогах настав та розмір заборгованості відповідача за транспортування природного газу по договору від 30.12.2005р. за №06/05-1982 дорівнює розміру заборгованості позивача по договорах, вказаних у заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також встановлено, що вимоги кожної із сторін по договорах є однорідними ( грошовими ), оскільки за кожним із зазначених вище договорів не виконані грошові зобов'язання за постачання та транспортування природного газу.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що борг, що існує за Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.07.2006р. у справі № 35/259, за своєю правовою природою не може вважатись однорідною вимогою, оскільки, на думку місцевого суду, таке не передбачено Законом України « Про виконавче провадження», враховуючи наступне.
Не виконане у передбаченому законом порядку Рішення Господарського суду Донецької області не припиняє первинне зобов»язання, оскільки відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначалось вище, на даний час дане рішення господарського суду Донецької області не виконано, а виконавче провадження по його виконанню зупинено.
Окрім того, за змістом ст.1 Закону України « Про виконавче провадження» регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів. Добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Одним з таких способів є припинення зобов»язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, термін виконання яких наступив, а також вимог, термін виконання яких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги. При цьому зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
Отже, колегія суддів вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог можливе на стадії виконавчого провадження, таке не забороняється жодним нормативно-правовим актом, в тому числі ст.602 Цивільного кодексу України та передбачено ст.601 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» ( Такої правової позиції дотримуються Вищий Господарський суд України в Постанові від 05.10.2007р. у справі № 32/457, Верховний суд України в Постанові від 01.11.2005р. у справі № 15/154).
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, зобов'язання Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед ВАТ «Донецькміськгаз» за Договором про надання послуг з транспортування природного газу №06/04-2688 від 27.12.2004 на суму 8 226 680, 26 грн. були припинені шляхом їх зарахування.
Тому, приймаючи до уваги те, що основний борг відповідача по оплаті за спірним договором відсутній, в позові про стягнення основного боргу слід відмовити повністю, а оскаржуване рішення місцевого суду в цій частині слід змінити.
Щодо стягнення інфляційної складової, 3% процентів річних та пені колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в цій частині слід змінити, враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов»язання за Договором №06/04-2688 від 27.12.2004 та припинення зобов»язань за ним шляхом зарахування згідно зазначених вище заяв відповідача.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункті 5.2 Договору, замовник сплачує
на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення платежу з суми простроченого платежу в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, підлягають стягненню інфляційна складова в розмірі 64 730,63 грн., пеня у розмірі 233 199,13 грн. та три відсотки річних у розмірі 37 697,67грн.
Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» задоволенню не підлягає; доводи апеляційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заслуговують на увагу, тому дана скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення місцевого суду слід змінити.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2008 року залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2008 року задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2008 року у справі № 42/255-6/312 змінити та викласти його в наступній редакції:
4. « Позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» задовольнити частково.
Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Полуденка, 1, код 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83055, м.Донецьк, пр-т Театральний, 1, код 03361081) 233199,13 грн. пені, 64730,63 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 37697,67 грн., 905,34 грн. витрати по оплаті державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 42/255-6/312 направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді