"03" лютого 2009 р.
Справа № 15-31/82-08-3505
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрова В.С.
суддів Торчинської Л.О.
Демешина О.А.
при секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - Бершадський О.О.,
від відповідача - Мельник І.І.,
від третьої особи -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт» до Відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Штогрін Віталій Зіновійович, про стягнення 19 250 000,00 грн. моральної шкоди та 20 000,00 грн. збитків, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кераміт» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод» 12 100 000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди та 20 000,00 грн. реальних збитків, пов'язаних з витратами, понесеними позивачем на відновлення свого порушеного права. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кераміт» знаходиться на межі м. Одеса і Комінтернівського району Одеської області та спеціалізується на виготовленні будівельних матеріалів: сухих будівельних сумішей, керамзитових блоків, вапна, керамзиту. ТОВ «Кераміт» здійснює свою господарську діяльність на виробничому майданчику разом із ВАТ «Одеський керамзитовий завод». Крім позивача та відповідача на цьому ж майданчику також розташовується ТОВ «Ізокерам».
У процесі ведення виробничої діяльності, частина майна відповідача, в рахунок погашення кредиторської заборгованості останнього, на підставі рішень судів перейшло до ТОВ «Ізокерам», позивача та інших підприємств.
ТОВ «Кераміт» для ведення власної виробничої діяльності орендує у відповідача та ТОВ «Ізокерам» виробничі потужності. Також, окрім орендованого майна, позивач має також власне обладнання, автомототехніку, а також земельні ділянки (ділянка площею 2,326 га - у власності, ділянка площею 2,752 га - орендується у Комінтернівської районної державної адміністрації).
Як зазначає позивач, 12.06.2007 р. головою правління відповідача став гр. Штогрін Віталій Зіновійович. Саме з цього моменту, на думку позивача, й почалась масштабна дискредитація позивача через засоби масової інформації, а також підготовка до захоплення території та майна позивача, наслідком чого стало силове захоплення відповідачем території та виробництва позивача. Це й призвело до значних моральних (немайнових) втрат Позивача.
Так, 20.07.2007 р., в ефірі телебачення, гр. Штогрін В.З., як голова правління відповідача від імені останнього звинуватив позивача у незаконному користуванні засобами виробництва та іншим майном, які у свій час були ніби-то незаконно виведені із активів відповідача, що підтверджується відеозаписом 20.07.2007 р. на телеканалі «31» телепередача «Ко времени». 24.07.2007 р. о 17 год. 30 хв. було здійснене незаконне силове захоплення території та виробництва позивача. До задніх воріт позивача підійшла група людей з 50 осіб під керівництвом голови правління відповідача - Штогріна В.З., частина з яких перелізла через ворота, захопила вантажний автомобіль «Татра» та, вибивши автомобілем ворота, увірвалася на територію позивача. Далі, захоплювачі за допомогою спецзасобів, під керівництвом голови правління відповідача - Штогріна В.З., побили працівників позивача і почали виламувати решітки на вікнах, вибивати металеві двері в адміністративній будівлі заводоуправління. Після протиправного силового захоплення території і виробничих приміщень позивача усі працівники останнього були видворені за межі території підприємства. Таким чином, починаючи з 24.07.2007 р. законна виробничо-господарська діяльність позивача була протиправно і насильно зупинена.
Разом з цим, голова правління - Штогрін В.З. із кількома своїми пособниками із числа посадових осіб та акціонерів відповідача, після протиправного захоплення, вдався до психологічного тиску на трудовий колектив позивача. Всім працівникам було повідомлено про те, що позивач як підприємство вже ніби-то не існує, а всі бажаючі можуть написати заяви і влаштуватися на роботу до відповідача.
Так, в наслідок чисельних скарг та звернень працівників і керівництва позивача, керівництва ТОВ «Ізокерам», у тому числі і до Президента України, було порушено низку кримінальних справ як проти керівників відповідача, керівника ТОВ «Черноморський юридичний центр «Ін -Юст», так і за фактом побиття працівників позивача. Не зважаючи на те, що перша кримінальна справа була порушена ще 03.08.2007 р., працівники позивача змогли зайти на територію свого підприємства лише 11.09.2007 р. За постановою слідчого прокуратури по одній із кримінальних справ, 11.09.2007 р., захоплювачі були видалені з території позивача, а з 12.09.2007 р. позивач розпочав відновлювати виробничу діяльність.
Зазначений вище протиправний напад на територію та виробництво позивача здійснювались під приводом виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 р., виконання якої жодним чином не стосувалося позивача - ТОВ «Кераміт», а стосувалось господарського спору між відповідачем - ВАТ «Одеський керамзитовий завод» та ТОВ «Ізокерам», у яких позивач - ТОВ «Кераміт» орендує виробничі потужності для ведення власної виробничої діяльності.
Так, впродовж всього часу, протягом якого територія та виробничі потужності позивача були захоплені відповідачем, а також після відновлення позивачем виробництва, відповідач продовжував і продовжує до цього часу розповсюджувати засобами масової інформації (у тому числі телебаченням) неправдиву інформацію про те, що позивач незаконно розташовується на території ВАТ «Одеський керамзитовий завод» та незаконно користується засобами виробництва та іншим майном, які у свій час були ніби-то незаконно виведені із активів відповідача.
Проте, за твердженням позивача, законність користування позивачем майном ТОВ «Ізокерам» та власне законність перебування цього майна в останнього на праві власності були у свій час підтверджені як Вищим господарським судом України, так і Верховним Судом України. Так, 08.10.2007 р. Вищим господарським судом України скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 р., спираючись на яку відповідач і здійснював свої вищезазначені протиправні дії. Зазначеним рішенням Вищий господарський суд України поновив право власності на спірне майно ТОВ «Ізокерам», у якого позивач і орендує це майно. У свою чергу, 07.02.2008 р. Верховний Суд України відмовив в порушенні касаційного провадження по касаційному перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2007 р. і тим самим підтвердив законність зазначеної постанови.
Таким чином, за твердженням позивача, вищезазначеними неправомірними діями відповідача, які були вчинені останнім з прямим умислом, позивачу була завдана моральна (немайнова) шкода, яка полягає у приниженні ділової репутації позивача.
Враховуючи характер вчинених відповідачем правопорушень, способи та засоби, якими була принижена ділова репутація позивача, характер і рівень руйнувань, які були заподіяні діловій репутації останнього та ступінь її зниження, а також враховуючи прямий умисел відповідача на вчинення протиправних дій, які характеризуються системністю, цілеспрямованістю, зухвалістю та загальною небезпечністю їх вчинення, та з урахуванням інших наведених у позовній заяві обставин, що мають істотне значення, відповідач повинен відшкодувати завдану позивачу моральну (немайнову) шкоду, розмір грошового відшкодування якої становить 12100000,00 грн.
Як зазначає позивач, моральна шкода (немайнові втрати), якої зазнав позивач у наслідок протиправних дій відповідача, пов'язана із заподіянням шкоди його діловій репутації та вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача. При цьому, характер зазначеної моральної (немайнової) шкоди полягає у:
- дискредитації позивача шляхом поширення неправдивих, перекручених та неповних відомостей про позивача та його діяльність серед членів трудового колективу останнього;
- глибоких порушеннях організаційної діяльності позивача в цілому, порушенні найважливіших параметрів його виробництва, соціально-економічного розвитку та клімату трудового колективу;
- дискредитації позивача шляхом поширення неправдивих, перекручених та неповних відомостей про позивача та його діяльність, засобами, які доводили таку інформацію до найширшого кола громадськості, клієнтів та ділових партнерів позивача.
Зазначений вище характер моральної (немайнової) шкоди позивача, характер і рівень руйнувань, заподіяних діловій репутації останнього, обумовлюються високим рівнем небезпечності, розмахом, тривалістю та протиправністю дій відповідача, які стали причиною подій, що мали місце у продовж 2007 р.
Так, здійснивши протиправне силове вторгнення на територію позивача та протиправне силове захоплення адміністративної будівлі, виробленої продукції, виробничих цехів та іншого майна позивача, відповідач понад 40 днів (з 24.07.2008 р. по 11.09.2008 р.) піддавав трудовий колектив позивача психологічному та інформаційному терору. Так, безпосередньо під час протиправного силового захоплення території позивача, невідомі особи, які здійснювали це захоплення, застосували насильство до водія. Побивши водія, його витягли із вантажного автомобіля, який стояв на території позивача неподалік від зачинених воріт, що виходили на вулицю. Захопивши вантажний автомобіль, невідомі за його допомогою вибили закриті ворота на територію позивача. Через зруйновані ворота на територію позивача ввірвалися понад 50 чоловік спортивної статури, озброєні кастетами, дубинками, електрошокерами та ломами. Намагаючись дістатися до адміністративної будівлі заводоуправління, вони били всіх хто намагався вчинити їм перешкоду. В наслідок зазначених дій, 17 працівників отримали тілесні пошкодження різного ступеню тяжкості (з них - 2 працівників - середнього ступеню тяжкості). А виконавчий директор позивача -Трояновський В.І., якому перед приміщенням адміністративного будинку в присутності великого числа працівників підприємства просто влаштували побиття, отримав струс головного мозку, перелом носу та потрапив швидкою допомогою до лікарні у реанімацію.
Разом з цим, зазначені вище невідомі особи були оснащені спеціальними технічними засобами (автономні електрогенератори, болгарки, зварювальні апарати, гідроножниці, тощо), за допомогою яких вони виламували грати на вікнах та дверях будівель, вибивали залізні двері та зривали замки і інші запірні пристрої, що були на дверях та брамах виробничих, складських, підсобних, гаражних та інших будівель і приміщень позивача. Крім цього, порушники вдавалися до трощіння та руйнування іншого майна позивача.
Також позивачем зазначено, що після психологічного шоку, завданого трудовому колективу позивача розбійним захопленням підприємства, побиттям людей та руйнуванням майна, відповідач у подальшому вдався до масованого психологічного тиску на трудовий колектив позивача. Голова правління відповідача - Штогрін В.З. погрожував працівникам та повідомляв останнім неправдиву інформацію про події, що відбуваються навколо підприємства. Так, видворивши всіх працівників позивача з території заводу, за вказівкою голови правління відповідача - Штогрина В.З. на проходній заводу була зірвана вивіска «ООО «Керамит» і повішана інша вивіска «ОАО «Одесский Керамзитовий завод». Ця вивіска фактично повідомляла всіх, що позивач вже не існує, а на території заводу перебуває і здійснює виробничу діяльність відповідач - ВАТ «Одеський керамзитовий завод». Наступного дня після захоплення території позивача голова правління відповідача - Штогрін В.З. сповістив трудовому колективу позивача про те, що всі працівники останнього звільнені з займаних посад.
У подальшому, протягом строку з 24.07.2007 р. до 11.09.2007 р. 190 працівників позивача щоденно приходили до прохідної підприємства, проте посадові особи відповідача та охорона останнього, яка перебувала на території заводу, не допускали їх до робочих місць. Таким чином, трудовий колектив позивача тривалий час був позбавлений доступу до робочих місць та особистих речей, залишених на підприємстві, а також залишався у невизначеному стані щодо свого майбутнього.
Разом із заміною вивіски на проходній позивача та забороною працівникам останнього зайти на підприємство та приступити до роботи, голова правління відповідача - Штогрін В.З. постійно говорив трудовому колективу позивача, що останнього, тобто ТОВ «Кераміт», як підприємства вже не існує, а для того щоб працівники зберегли свою роботу, вони повинні написати заяви про їх прийняття на роботу до відповідача, тобто до ВАТ «Одеський керамзитовий завод». При цьому, відповідна об'ява із інформацією про те, що відбувається набір спеціалістів та інших працівників на роботу на ВАТ «Одеський керамзитовий завод» була поширена засобами телебачення по прилеглим до м. Одеса селам. Крім цього, голова правління Відповідача - Штогрін В.З. постійно поширював серед трудового колективу позивача неправдиву інформацію про те, що позивач нібито неправомірно користується майном та виробничими потужностями, які використовуються у господарській діяльності останнього. Працівникам пояснювалося, що все майно, територія і інші активи позивача належать відповідачу. Штогрін В.З. також говорив про те, що керівництво позивача у свій час незаконним шляхом заволоділо майном відповідача, а зараз просто прикривається трудовим колективом як щитом для захисту своїх особистих майнових інтересів.
Таким чином, як видно з наведеного вище, на думку позивача, відповідач своїми протиправними діями:
по-перше, повністю дискредитував діяльність позивача перед його трудовим колективом, шляхом поширення серед працівників останнього неправдивої інформації;
по-друге, створив у трудовому колективі позивача взагалі та у кожного окремого працівника зокрема, стан відчуття наявності катастрофи та безвихідності ситуації, пов'язаних із загрозою втрати роботи та загрозою розвалу трудового колективу;
по-третє, викликав у трудовому колективі позивача низку негативних емоційних проявів (хвилювання, надлишкове збудження, непокій, обурення) та психологічно руйнівні переживання приниження, неповажливого ставлення, тобто неприйняття ситуації, що зумовила негативні наслідки у вигляді фізичного травмування, певних матеріальних збитків та нав'язаної невизначеності життєвого становища через раптовість втрати налагодженого ритму існування (праці та відпочинку), що вбачається з висновку спеціаліста КНДІСЕ МЮ України.
Крім того, за твердженням позивача, нанесення шкоди діловій репутації позивача шляхом поширення неправдивих відомостей серед працівників його трудового колективу, та дискредитації його діяльності у свідомості кожного його працівника, неправомірні дії відповідача спричинили глибокі порушення організаційної діяльності позивача в цілому, порушення найважливіших параметрів його виробництва, соціально-економічного розвитку та клімату трудового колективу;
Зміст норм чинного законодавства України, а саме п. 1.7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-від 28.12.1994 р. та п. 11 «Порядку експертної оцінки нематеріальних активів», затвердженого Наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій № 969/97 від 27.07.1995 р., дає всі підстави зробити висновок, що діловою репутацією є не лише сукупність інформації про юридичну особу, завдяки якій в інших суб'єктів господарювання складається уява про таку особу. Діловою репутацією юридичної особи є також комплекс внутрішньо організаційних заходів, що вживаються юридичною особою, спрямованих на підняття чи підтримання позитивного її сприйняття іншими суб'єктами господарювання, тобто підняття чи підтримання на належному рівні ділової репутації, яка є інформацією про таку юридичну особу. Такими заходами є внутрішньо побудована структура управління господарською діяльністю юридичної особи та порядок здійснення такого управління, використання та створення юридичною особою нових технологій, тощо.
При цьому перелік використовуваних управлінських, виробничих чи інших рішень, які можуть бути віднесені до заходів, які є складовими ділової репутації (гудвілу) відповідно до чинного законодавства України, є невичерпним. Це означає, що будь-яке надбання юридичної особи, набуте нею в процесі її діяльності, яке визначає чи підтримує позитивну уяву про неї, може бути віднесено до складу її ділової репутації (гудвілу).
Так, захоплення виробничого комплексу позивача, зупинення на тривалий час виробничого процесу останнього та піддання руйнівному психологічному впливу всього трудового колективу позивача, наслідком якого є втрата нормального, налагодженого виробничого процесу та роботоздатності кожного окремого працівника, спричинило руйнування всього існуючого у позивача комплексу вживаних останнім заходів, спрямованих на збільшення власного прибутку без відповідного збільшення активних операцій. Зокрема, за твердженням позивача, шкоди зазнали використовувані позивачем методи управління виробництвом, напрацьована позиція на ринку будівельної продукції, нові технології та рецептури виробництва будівельних матеріалів, а саме:
- в самий розпал будівельного сезону, позивач, як конкурент у будівельному сегменті ринку, протиправними діями відповідача був усунутий з ринку виробництва керамзиту та похідних від нього матеріалів (керамзитобетон, керамзитобетонні блоки). Досить, на думку позивача, зазначити, що на 24.07.2007 р. керамзит відпускався за ціною до 155 грн. за кубічний метр, а у вересні вартість керамзиту сягнула 240 грн. за кубічний метр;
- не дивлячись на те, що виробництво позивача було повністю зупинено, необхідно було виплачувати постійні платежі до бюджету, заробітну плату працівникам трудового колективу позивача, орендну плату і т.ін. Також, деякі контрагенти позивача розірвали з останнім договори поставки будівельних матеріалів, окремі отримувачі виставили позивачу штрафні санкції на загальну суму 696 039, 00 грн., причому на момент захоплення виробництва позивача на складах останнього знаходилась готова продукція на суму 2 237 240,00 грн.;
- через протиправні дії відповідача план позивача щодо виробництва та реалізації готової продукції був зірваний. Якщо порівняти динаміку реалізації основних видів готової продукції керамзиту, вапна у 2007 р., то видно, що в червні 2007 р., що передував захопленню, реалізація керамзиту склала 11782 метрів кубічних на суму 1826000,00 грн., у липні, коли підприємство пропрацювало лише 24 дні - 8588 метрів кубічних на суму 1331000,00 грн. Аналогічно по вапну: червень -85 тон на суму 55 250,00 грн., липень - 72 тони на суму 46 800,00 грн. За час захоплення: у серпні -реалізації не було взагалі, а у вересні з 11.09.2007 р. керамзиту було реалізовано 4249 метрів готової продукції, що призвело до зриву запланованих фінансових надходжень. Так, усього не надійшло у липні -566600,00 грн., у серпні -1764000,00 грн., у вересні -1389000,00 грн. А загалом через протиправне перешкоджання відповідачем нормальній господарській діяльності позивача останній недоотримав 5571000,00 грн.;
- після 11.09.2007 р., коли за постановою слідчого прокуратури колектив позивача зміг приступити до виробництва, останній стикнувся з низкою труднощів, пов'язаних як з виробництвом, так із реалізацією продукції. Так, приступивши до роботи, працівники позивача виявили, що вся бухгалтерська документація підприємства була викрадена чим було паралізовано роботу бухгалтерії та зроблено неможливим своєчасне подання фінансової та податкової звітності. Крім того, була перенесена розробка виробничо-господарського плану 2008 р. на січень, а розробка колективного договору - на лютий;
- відповідачем були викрадені розроблені лабораторією позивача рецептури сухих будівельних сумішей. У зв'язку з викраденням рецептур, технічної документації увесь час і усі сили позивача були спрямовані на їх відновлення, що у свою чергу відклало на певний час розроблення нових видів виробів;
- практично уся автомототехніка, що знаходилася на території позивача (близько 50 одиниць), була розукомплектована. Частина обладнання основного виробництва також була розукомплектована, а піч № 1 по виробництву кераміту була виведена з ладу (акт від 12.09.2007 р.).
- у зв'язку з погіршенням фінансового стану, при тому, що позивач втратив свій імідж надійного постачальника, керівництво позивача було змушене зробити більш жорсткими умови відпуску готової продукції (100 % передплата), що негативно відбилося на відносинах з контрагентами;
- у зв'язку з погіршенням фінансового стану та вимушеним простоєм позивача, не були виконані плани 2007 р. по покращенню побутових умов на виробництві, не виконані плани заходів по забезпеченню техніки безпеки на виробництві;
- у зв'язку з погіршенням фінансового стану, оскільки частина коштів була направлена на відновлювально-ремонтні роботи обладнання та автомототехніки, усі заходи щодо розробки нової техніки були призупинені;
- у зв'язку з вимушеним простоєм за 2 місяці звільнилося 11 осіб, при тому, що цей показник був на рівні 2-3 людей на місяць;
- у зв'язку з агресивною поведінкою та постійною загрозою чергового захоплення, з вересня 2007 р. по 01 січня 2008 р. звільнилося сім охоронців з дванадцяти, що знаходилися у штаті Позивача, т. б. 64 % складу, а також звільнився директор з питань безпеки.
- з причини постійної загрози захоплення позивача відповідачем, не дивлячись на тяжкий фінансовий стан, позивач був змушений укласти угоду з охоронною фірмою щодо охорони території підприємства, що також спричинило додаткові фінансові витрати, а також зробити більш жорсткими правила в'їзду та виїзду з території заводу, що також відбилося на іміджі позивача;
- керівництву позивача довелось здійснити ряд охоронних заходів, а саме: встановити додаткову систему відео спостереження, встановити додаткові огорожі, збільшити штат охорони підприємства, що також призвело до додаткових фінансових витрат;
- за час вимушеного простою виробництва різко погіршилась трудова дисципліна, що також відбилося і на технологічній дисципліні та дисципліні з питань техніки безпеки, що мало наслідком нещасний випадок з травмуванням та смертю працівників.
- через постійні наклепи та відверту дезінформації з боку голови правління - Штогріна В.З. та іншого керівництва відповідача 15 робочих місць у позивача недоукомплектовані і до цього часу.
Таким чином, на думку позивача, вищенаведене свідчить про те, що моральна (немайнова) шкода позивача також виражається в глибоких порушеннях його організаційної діяльності в цілому, порушенні найважливіших параметрів організаційного клімату виробництва, руйнуванні стратегічного планування позивача, виникненні перешкод у його стабільному розвитку.
Таким чином, до негативних наслідків, які вплинули на діяльність позивача, відносяться: порушення виробничого ритму, невиконання договірних зобов'язань, зниження розміру прибутку й авторитету позивача, перешкоди з боку відповідача у дотриманні позивачем законодавства, виникнення напруженої обстановки в трудовому колективі позивача та звільнення з роботи фахівців, наявність суттєвої дестабілізації виробництва позивача, утворення умов, що призводять до негативного ставлення до діяльності ТОВ «Кераміт» як юридичної особи та впливають негативно на оцінку його ділової репутації, що, у свою чергу, здатне потенціювати інші непередбачувані негативні наслідки.
Також, за твердженням позивача, відповідач, до моменту захоплення території і виробництва позивача, протягом всього часу повного його зупинення, та після відновлення діяльності позивача, постійно вдається до дискредитації останнього шляхом поширення неправдивих, перекручених та неповних відомостей про позивача та його діяльність, засобами, які доводять таку інформацію до найширшого кола громадськості, клієнтів та ділових партнерів позивача.
Намагаючись незаконним шляхом вирішити власні майнові та внутрішньо-організаційні питання, а також маючи на меті за будь-якої ціни усунути з ринку будівельних матеріалів позивача, як основного діючого конкурента по виробництву керамзиту і будівельних сумішей, посадові особи ВАТ «Одеський керамзитовий завод» вже майже рік вчиняють умисні протиправні дії, спрямовані на тотальне руйнування престижу позивача та підрив довіри як до господарської діяльності позивача, так і до соціально-трудової спрямованості останнього.
Так, незважаючи на те, що законність користування позивачем майном ТОВ «Ізокерам» та власне законність перебування цього майна в останнього на праві власності були у свій час підтверджені як Вищим господарським судом України, так і Верховним Судом України, керівництво відповідача в особі Штогріна В.З. - голови правління Мельника І.І. - члена наглядової ради, продовжують з екранів телевізорів зводити наклепи і підривати авторитет і ділову репутацію позивача та його керівництва і менеджменту вищого рівня. В інформації, яка систематично поширюється посадовими особами відповідача засобами телебачення, гр. Штогрін В.З. як голова правління відповідача від імені останнього продовжує звинувачувати позивача у тому, що позивач незаконно розташовується на території відповідача (ВАТ «Одеський керамзитовий завод») та незаконно користується засобами виробництва та іншим майном, які у свій час були ніби-то незаконно виведені із активів відповідача.
Як зазначає позивач, посягання на ділову репутацію позивача почалися ще задовго до захоплення його території та виробництва. Так, у відеозаписі від 20 липня 2007 р. телепрограми «Ко времени» вже поширювалися відомості щодо того, що позивач незаконно користується майном, виробничими потужностями, приміщеннями. Такі відомості були поширені на одному з каналів місцевого телебачення, трансляція якого, відповідно, поширюється на необмежене коло осіб.
Більш того, посягання на нормальну господарську діяльність позивача та дискредитація його ділової репутації не обмежились вчиненням захоплення, яке сталося 24 липня 2007 року. Порушення немайнових прав позивача триває до цього часу. Зокрема, у вересні 2007 року кілька телепрограм різних каналів Одеського телебачення транслювало інтерв'ю тих самих посадових осіб відповідача, в яких знову ж таки робилися протиправні та безпідставні заяви про те, що позивач у своїй діяльності порушує чинне законодавство України. У цих повідомленнях зазначалося, що позивач не має права здійснювати діяльність з використанням займаних територій та виробничих приміщень, на яких останній розташовується, що замість позивача на зазначених площах виробничу діяльність здійснює відповідач, який оголошує про набір працівників на вакантні посади. Крім того, в інтерв'ю від 20.09.2007 р., зазначалось, що позивач більш ніж місяць не виплачував заробітну плату працівникам, чим піддавалось сумніву існування ТОВ «Кераміт» як суб'єкта.
Проте, як зазначає позивач, на цьому приниження ділової репутації позивача не завершились. У квітні-травні 2008 року засобами телебачення також транслювалися телепередачі, в яких неодноразово згадувався позивач та звучали сумніви у законності його діяльності.
Вся вищезазначена інформація поширювалась засобами телебачення, яке своїм мовленням охоплює не лише Одеський регіон, а й прилеглі до нього області. Це, у свою чергу значно підвищило ймовірність ознайомлення з неправдивою і перекрученою інформацією найбільшої кількості людей, що, відповідно, є причиною формування у необмеженого кола третіх осіб думки щодо неправомірної діяльності позивача та сумнівів щодо правомірності існування позивача як суб'єкта господарювання. Внаслідок цього, на думку позивача, у населення Одеської області та прилеглих до неї областей було сформоване стійке уявлення про нестабільність та ненадійність виробничої діяльності позивача.
Так, у висновку спеціаліста КНДІСЕ МЮ України зазначено, що ТОВ «Кераміт» фігурує у змістовному контексті тем, що утворюються судженнями про протиправне підґрунтя діяльності та негативні особливості особистості його офіційних представників. Судженням зазначеного змістовного навантаження притаманні специфічні психологічні механізми логіки узагальнення, а саме: операції розширення чи транспозиції, що призводить до надмірних узагальнень (гіпертрофованих узагальнень) та до формування і розповсюдження негативного ставлення до предмету (об'єкту) суджень, у даному випадку - до офіційних представників ТОВ «Кераміт». Негативна динаміка ставлення до офіційних представників ТОВ «Кераміт» передбачає широкий діапазон у своїх конкретних проявах наприклад недовіра, сумніви, чутки, уникання контакту/взаємодії з предметом судження, падіння його соціально-психологічного рейтингу - втрата ділової репутації, авторитету, соціального престижу, тощо).
Також за твердженням позивача, потенціювання негативних змін емоційно-інформаційного середовища навколо засобів дій та діяльності офіційних представників ТОВ «Кераміт» здатне спрямовувати сприйняття та оцінку інформації у відповідному (негативному) емоційно-однозначному ставленні стосовно самого підприємства - юридичної особи ТОВ «Кераміт», що негативно впливає на оцінку його ділової репутації. Отже, за допомогою телебачення здійснювався підрив довіри до діяльності позивача, що сприяло формуванню негативної думки у потенційних покупців продукції підприємства, партнерів щодо якості діяльності ТОВ «Кераміт», його надійності та здатності забезпечити належним чином виконання взятих на себе зобов'язань. Так, посадові особи ВАТ «Одеський керамзитовий завод» свідомо використовують засоби телебачення як спосіб формування стійкої негативної думки про діяльність ТОВ «Кераміт», чим дискредитували ділову репутацію позивача, що призвело до позбавлення підприємства довіри споживачів, партнерів, до нанесення шкоди діловій репутації ТОВ «Кераміт» як надійного та серйозного виробника і постачальника продукції.
Відтак, у зв'язку з тим, що відповідачем був обраний саме такий спосіб впливу на громадську думку, необхідно врахувати, що відновити репутацію серед невизначеного кола осіб є надзвичайно складно - майже не можливо. Разом з цим, враховуючи необмеженість кола осіб, серед яких могла бути і була поширена неправдива і перекручена інформація, а також враховуючи власне характер поширеної неправдивої інформації, відновлення ділової репутації позивача до рівня, що існував до правопорушення, потребує значної тривалості часу і значних матеріальних та людських ресурсів.
Крім того, як зазначено позивачем, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Фактичними підставами, на яких позивач ґрунтує свої вимоги по відшкодуванню нанесеної йому моральної (немайнової) шкоди, є протиправні дії відповідача, пов'язані із незаконним втручанням останнього у господарську діяльність позивача та дискредитація його господарської діяльності.
Так, позивач зазначає, що згідно чинного законодавства він має право на недоторканність своєї ділової репутації та право на звернення до суду за відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди в разі протиправного посягання на свою ділову репутацію, або вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до його діяльності.
Відповідно до п. 11 «Порядку експертної оцінки нематеріальних активів», затвердженого Наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій № 969/97 від 27.07.1995 р., гудвіл (ділова репутація) - це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Аналогічне визначення гудвілу (ділової репутації) міститься у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-від 28.12.1994 р. Відповідно до п. 1.7. зазначеного Закону, гудвіл (нематеріальний актив) - це використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Так «ділова репутація» і «гудвіл» є тотожними поняттями з точки зору законодавства.
До того ж, на думку позивача, умовою для відшкодування відповідачем моральної (немайнової) шкоди позивачу є також наявність вини відповідача, її ступінь, яка характеризується прямим умислом останнього. Протиправні умисні дії відповідача були системними, заздалегідь спланованими, і визначалися цілеспрямованістю, зухвалістю та загальною небезпечністю їх вчинення, що вбачається з наступного.
Акція по захопленню 24.07.2007 р. території та виробництва позивача була заздалегідь добре спланована відповідачем. До її проведення відповідач був дуже добре підготовлений, про що свідчить чітка організація та фізична підготовка людей, які здійснювали захоплення. Наявність у захоплювачів спецзасобів фізичного впливу на людей (кастети, дубинки, електрошокери та ломи), наявність спеціальних технічних засобів (автономні електрогенератори, болгарки, зварювальні апарати, гідроножниці тощо) для несанкціонованого проникнення у приміщення, будівлі тощо.
Крім того, як зазначає позивач, голова правління відповідача - Штогрін В.З. та член наглядової ради - Мельник І.І. є посадовими особами відповідача. Крім цього, Штогрін В.З., як голова правління відповідача, вправі без довіреності здійснювати дії від імені відповідача. Так, голова правління - Штогрін В.З. та член наглядової ради - Мельник І.І. діяли від імені відповідача та в інтересах останнього, - саме відповідач, за твердженням позивача, є винним у спричинені моральної (немайнової) шкоди позивачу, і саме відповідач повинен відшкодувати позивачу спричинену моральну (немайнову) шкоду.
Також, позивачем зазначено, що визначаючи розмір грошового відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди у сумі 12 100 000,00 грн. позивач виходив з того, що згідно частини 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також; з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За твердженням позивача, розмір моральної (немайнової) шкоди ґрунтується на тому, що позивач стабільно працював і процвітав до 20.07.2007 р. у своєму сегменті ринку протягом чотирьох років, а починаючи з серпня 2005 р. позивач став одним із провідних підприємств по виготовленню будівельних матеріалів (сухі будівельні суміші, керамзитові блоки, вапно, керамзит), річний випуск продукції якого складав близько 11 000 000,00 грн. У позивача працював висококваліфікований трудовий колектив, який налічував 190 осіб. Продукцію позивача використовували не лише підприємства м. Одеса, а й Києва, Миколаєва, Донецька та ін. міст.
Зазначені вище обставини, за твердженням позивача, зацікавили іноземних інвесторів, які виявили бажання придбати ТОВ «Кераміт» за ринковою ціною, яка у декілька разів перевищувала балансову вартість позивача та реальні внески його засновників. Ринкова вартість активів позивача є нічим іншим як вартість нематеріальних активів останнього. Такими нематеріальними активами позивача є саме гудвіл (ділова репутація) останнього, які полягають у використанні позивачем висококваліфікованого менеджменту і кращих управлінських якостей, домінуючої
Так, 20.04.2007 р. між керівництвом позивача, що діяло за розпорядженням засновника, та російською компанією ТОВ «Нєвскій берег» був підписаний протокол про наміри, за яким російська компанія ТОВ «Нєвскій бєрєг» виявила бажання придбати 100% статутного капіталу позивача з метою подальшого розвитку існуючого бізнесу останнього. За умовами зазначеного вище протоколу про наміри керівництвом позивача, що діяло за розпорядженням засновника, та російською компанією ТОВ «Нєвскій бєрєг» була досягнута згода про те, що в разі успішного проведення юридичного та фінансового аудиту активів позивача, корпоративні права останнього російська компанія ТОВ «Нєвскій бєрєг» погоджується придбати за 4500000,00 дол. США. У подальшому після захоплення відповідачем 24.07.2007 р. території та виробництва позивача, була втрачена бухгалтерська та технічна документація останнього, що у свою чергу позбавило керівництво позивача вчасно надати технічну документацію на основні засоби та рецептури на продукцію, що виготовляється.
Крім цього, захоплення виробництва позивача та поширення телебаченням неправдивої інформації, стали підставою для того, щоб російська компанія ТОВ «Нєвскій бєрєг» переглянула свої наміри. Так, листом № 112/1 від 29.09.2007 р. російська компанія ТОВ «Нєвскій бєрєг» повідомила позивача про те, що у зв'язку із зазначеними вище подіями, які дають їй привід для сумнівів щодо правомірності використання ТОВ «Кераміт» основних засобів виробництва, на які мають претензії треті особи, компанія прийняла рішення зменшити запропоновану нею вартість корпоративних прав позивача до 2000000,00 дол. США.
Так, за твердженням позивача, після неправомірних дій відповідача по відношенню до ТОВ «Кераміт», якими було спричинено моральну (немайнову) шкоду останньому, іноземні інвестори зменшили запропоновану раніше вартість позивача - ТОВ «Кераміт», за яку мали намір придбати корпоративні права останнього. Так, різниця між першою та новою ціною в гривневому еквіваленті становить 12100000,00 грн., що свідчить про те, що на зазначену суму була зменшена вартість гудвілу (ділової репутації) та престижу позивача після звинувачення його у незаконному користуванні засобами виробництва та здійснення захоплення території і виробництва останнього.
Таким чином, позивач стверджує, що розмір грошового відшкодування заподіяної йому моральної (немайнової) шкоди, що найменше становить 12100000,00 грн.
Крім того, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, 15.04.2008 р. між позивачем та юридичною компанією ТОВ «Український капітал» був укладений договір про надання юридичних послуг, згідно п. 1.1. якого ТОВ «Український капітал» взяло на себе обов'язки надати позивачу юридичні послуги, а позивач зобов'язався оплатити такі послуги. Відповідно до п. 3.2. цього договору вартість юридичних послуг, зазначених у п.п. 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3. вказаного договору становить 20 000,00 грн. Зазначена вартість юридичних послуг, як зазначає позивач, була сплачена позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Український капітал» до моменту подачі цієї позовної заяви у розмірі 20000,00 грн., що потверджується платіжним дорученням № 650 від 18.04.2008 р.
Так, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу сплачену останнім суму вартості юридичних послуг, яка є реальними збитками позивача, які повинні бути відшкодовані останньому за рахунок відповідача.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 12100000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди та 20000,00 грн. реальних збитків, пов'язаних з витратами, понесеними позивачем на відновлення свого порушеного права.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2008 р. (суддя Лєсогоров В.М.) порушено провадження у справі № 31/82-08-3505.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2008 р. до участі у справі № 31/82-08-3505 було залучено Штогріна Віталія Зіновійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.
09.10.2008 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт» в порядку статті 20 ГПК України про відвід судді господарського суду Одеської області Лєсогорова В.М. від розгляду справи № 31/82-08-3505.
Ухвалою в.о. голови господарського суду Одеської області від 10.09.2008 р. заяву генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт» про відвід судді Лєсогорова В.М. від розгляду справи відхилено та передано справу № 31/82-08-3505 на колегіальний розгляд у складі суддів: головуючого судді Петрова В.С., суддів -Торчинської Л.О. та Никифорчука М.І.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.10.2008 р. справу № 31/82-08-3505 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді -Петрова В.С., суддів -Торчинської Л.О. та Никифорчука М.І., присвоєно справі № 15-31/82-08-3505 та призначено розгляд справи в засіданні суду.
Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 01.12.2008 р. про заміну судді у складі колегії, у зв'язку з наданням судді господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І. основної щорічної відпустки, згідно наказу голови суду № 278-в від 22.10.2008 р., здійснено заміну судді господарського суду Одеської області Никифорчука М.І. на суддю господарського суду Одеської області Демешина О.А. у складі колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 15-31/82-08-3505 та справу передано на колегіальний розгляд у складі суддів: головуючого судді Петрова В.С., суддів -Торчинської Л.О. та Демешина О.А.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. справу № 15-31/82-08-3505 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді -Петрова В.С., суддів -Торчинської Л.О. і Демешина О.А. та призначено розгляд справи в засіданні суду.
В засіданні суду 03.02.2009 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 19250000,00 грн. моральної шкоди та 20000,00 грн. збитків.
Відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 100-101 т. ІІІ).
Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, також представник третьої особи в засідання суду не з'явився.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кераміт» зареєстроване 07.08.2003 р. Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 22 т.І).
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2005 р. по справі № 16/211-05-4330 позов СПД - фізичної особи Клецковського О.Г. задоволений частково:
- визнано недійсною мирову угода від 10.12.2003 р., укладену між ВАТ «Одеський керамзитовий завод» та ТОВ «Керамзит»;
- зобов'язано ТОВ «Ізокерам» повернути ВАТ «Одеський керамзитовий завод» наступне майно: пічне відділення панельне, склад готової продукції, склад глини панельної, трансформаторна підстанція, будинок двоповерховий, внутріплощадочні кабельні мережі, мережі водопостачання.
- визнано недійсним рішення Виконкому Красносільської сільської Ради Комінтернівського району Одеської області № 114 від 03.06.2004 р. «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно» в частині оформлення за ТОВ «Ізокерам» права власності не вищезазначене майно.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. по справі № 16/211-05-4330 рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2005 р. скасовано, у задоволенні позову СПД-фізичної особи Клецковського Олега Георгійовича відмовлено.
СПД - фізична особа Клецковський О.Г. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд зазначеної постанови за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. та прийняти нову постанову, якою залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2005 р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 р. по справі № 16/211-05-4330 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. у справі № 16/211-05-4330 скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 14.03.2006 р. у справі № 16/211-05-4330 залишено без змін.
Так, 27.06.2007 р. господарським судом Одеської області по справі № 16/211-05-4330 був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2005 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 р. (а.с. 121 т. ІІІ) про зобов'язання ТОВ «Ізокерам» повернути ВАТ «Одеський керамзитовий завод» наступне майно: пічне відділення панельне, склад готової продукції, склад глини панельної, трансформаторна підстанція, будинок двоповерховий, внутріплощадочні кабельні мережі, мережі водопостачання.
Як зазначено відповідачем, 16.07.2007 р. головним державним виконавцем першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № В-9/621 по виконанню рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2005 р. по справі № 16/211-05-4330.
24.07.2007 р. державним виконавцем першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції на підставі наказу господарського суду Одеської області від 27.06.2007 р. по справі № 16/211-05-4330 були вчинені виконавчі дії, про що був складений акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувану (а.с. 123 т.ІІІ).
Проте, на думку позивача, відповідач здійснив протиправне силове вторгнення на територію позивача та протиправне силове захоплення адміністративної будівлі, виробленої продукції, виробничих цехів та іншого майна позивача, відповідач понад 40 днів (з 24.07.2008 р. по 11.09.2008 р.) піддавав трудовий колектив позивача психологічному та інформаційному терору, чим завдав позивачу моральної шкоди.
Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського, суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених изаконом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, на думку суду, 24.07.2007 р. державним виконавцем першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції на правових підставах були вчинені виконавчі дії, а саме: на підставі наказу господарського суду Одеської області від 27.06.2007 р. про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2005 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 р. про зобов'язання ТОВ «Ізокерам» повернути ВАТ «Одеський керамзитовий завод» наступне майно: пічне відділення панельне, склад готової продукції, склад глини панельної, трансформаторна підстанція, будинок двоповерховий, внутріплощадочні кабельні мережі, мережі водопостачання.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди (немайнових втрат) в сумі 19250000,00 грн., якої він зазнав в наслідок протиправних дій відповідача, що пов'язана із заподіянням шкоди його діловій репутації та вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України 2003 р. особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Як зазначає позивач, моральна шкода (немайнові втрати), якої він зазнав в наслідок протиправних дій відповідача, пов'язана із заподіянням шкоди його діловій репутації та вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача, що полягає в:
- дискредитації позивача шляхом поширення неправдивих, перекручених та неповних відомостей про позивача та його діяльність серед членів трудового колективу останнього;
- глибоких порушеннях організаційної діяльності позивача в цілому, порушенні найважливіших параметрів його виробництва, соціально-економічного розвитку та клімату трудового колективу;
- дискредитації позивача шляхом поширення неправдивих, перекручених та неповних відомостей про позивача та його діяльність, засобами, які доводили таку інформацію до найширшого кола громадськості, клієнтів та ділових партнерів позивача.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З наведених положень чинного законодавства України вбачається, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; а також наявність вини заподіювача шкоди. Наведені підстави деліктної відповідальності є загальними, оскільки їх наявність необхідна переважно для всіх випадків відшкодування шкоди. В свою чергу, відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій. Правова природа деліктного зобов'язання ґрунтується на принципі «генерального делікту», згідно з яким кожному заборонено завдавати шкоди майну чи особі та будь-яке завдання шкоди іншому вважається протиправним, якщо особа не уповноважена на це (напр., завдання шкоди внаслідок здійснення права на самозахист).
Обов'язковою умовою деліктної відповідальності є також причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, який характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній -це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів визнання інформації про позивача, що розповсюджувалась Відкритим акціонерним товариством «Одеський керамзитовий завод» протягом 2007 р. неправдивою, перекрученою або неповною та доказів протиправності поведінки заподіювача.
Також, позивач не просить суд визнати вищезазначену інформацію неправдивою, перекрученою або неповною.
Щодо протиправного силового вторгнення відповідачем на територію позивача та протиправного силового захоплення, то в матеріалах справи також відсутні належні докази того, що протиправне силове вторгнення на територію позивача вчинялось саме Відкритим акціонерним товариством «Одеський керамзитовий завод», а не фізичними особами.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн. реальних збитків, пов'язаних з витратами, понесеними позивачем на відновлення свого порушеного права.
Так, позивач зазначає, що 15.04.2008 р. між позивачем та юридичною компанією ТОВ «Український капітал» був укладений договір про надання юридичних послуг, згідно якого позивачем було сплачено ТОВ «Український капітал» 20000,00 грн. за надання юридичних послуг.
Між тим, відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відтак, з вищенаведеного вбачається, що 20000,00 грн., сплачених позивачем за надані юридичні послуги відносяться до судові витрат, а не до реальних збитків позивача, пов'язаних з витратами, понесеними на відновлення свого порушеного права.
За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 19250000,00 грн. моральної шкоди та 20000,00 грн. збитків.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Приймаючи до уваги усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт» такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт» до Відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Штогрін Віталій Зіновійович, про стягнення 19 250 000,00 грн. моральної шкоди та 20 000,00 грн. збитків відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 06.02.2009 р.
Головуючий суддя Петров В.С.
Суддя Торчинська Л.О.
Суддя Демешин О.А.