Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 210
Іменем України
17.02.2009
Справа №2-8/8015-2008
За позовом - Заступника військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави
1. в особі Міністерства оборони України, м. Київ.
2. в особі Військового радгоспу «Гурзуфський» Міністерства оборони України, смт. Зуя, Білогірського району.
До відповідача - Зеленогірської сільської Ради Білогірського району АР Крим.
Треті особи -
1. ПП «Канцлер»
2. Тарасову Вікторію Олександровну
3. Келямова Зекерья
4. Романюка Тараса Васильовича
5. Макарова Олексія Володимировича
6. Тітову Вікторію Олександрівну
7. Тітову Ірину Євгеньєвну
8. Гаріну Тетяну Миколаївну
9. Каширіну Гузалію Флюровну
10. Левадну Ірину Семенівну
11. Султанова Павла Васильовича
12. Кравченко Світлану Леонідівну
13. Максимова Максима Володимировича
14. Утеульєв В'ячеслава Рушановича
15. Петрова Олександр В'ячеславовича
16. Гаріна Володимира Юрійовича
17. Садикова Валерія Вильовича
18. Малигіну Валентину Миколаївну
19. Ісмоілова Джафера Диляверовича
20. Богомолова Дениса Юрієвича
21. Максимова Рудольфа Никифоровича
22. Лесік Юлію Віталієвну
23. Братухіна Олександра Івановича
24. Разуваєву Тетяну Олександрівну
25. Зуєву Надію Павлівну
26. Чеснокову Діану Юнусівну
27. Хочашеву Ельміру Шевкетовну
28. Леонова Олексія Юрійовича
29. Маркевич Юлію Сергіївну
30. Свірін П.В.
31. Свіріна Е.П.
32. Трибрат М.П.
33. Шишкіна Н.Ф.
34. Лободова В.Ф.
35. Шишкіна Л.В.
36. Алімов А.В.
37. Обьєдько П.К.
38. Шишкін В.В.
39. Туварчієв О.
40. Ашиков А.А.
41. Фази лов Е.А.
42. Ян С.Н.
43. Абдуллаєв Р.Н.
44. Миц П.Ф.
45. Гапиєнко Л.П.
46. Рябовол Т.В.
47. Благодійне товариство «Ріка радості»
Про визнання рішення недійсним та спонукання до виконання певних дій.
Від позивачів -
1. Свіренко О.А. уд. №275
2. не з'явився.
3. Казакова А.Ф. директор
Від відповідача - Колобов О.М. голова
Треті особи - не з'явилися.
Сутність спору: Позивач - Заступник військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Військового радгоспу «Гурзуфський» Міністерства оборони України, звернувся до відповідача - Зеленогірської сільської Ради, із позовною заявою, просить суд -
- визнати недійсним та скасувати рішення 6-ї сесії 5-го скликання Зеленогірської сільської Ради Білогірського району АР Крим № 96 від 14.12.2006 р.
- зобов'язати відповідача повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський» земельні ділянки загальною площею 68,9га, що знаходяться у с. Міжгір'я та с. Овражки Білогірського району. Заборонити передачу або інше відчуження спірних земельних ділянок третім особам.
Представник відповідача представив суду пояснення по справі.
Справа слуханням відкладалась, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського Процесуального Кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, суд
Статут військового радгоспу «Гурзуфський» затверджено 25 травня 1994 року заступником Міністерства оборони України по тилу - начальником тилу Збройних сил України.
Відповідно до вступних положень Статуту, військовий радгосп «Гурзуфський» заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю і підпорядковується йому через Управління сільського господарства Міністерства оборони України.
Згідно до п.4 Статуту військового радгоспу «Гурзуфський» МО України майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Здійснення функції по Управлінню майном підприємства покладено на Орган Управління майном.
На підставі рішення 13-ої сесії 21-го скликання Білогірської районної ради від 23.11.93р. радгоспу «Гурзуфський» 10 липня 1996 року виданий Акт на право постійного користування землею серії І-КМ №004022, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 2292,1га. для сільськогосподарського користування.
Відповідно до листа директору радгоспу «Гурзуфський», останній надає згоду на припинення права користування земельними ділянками радгоспу «Гурзуфський» загальною площею 72,2га в запас населених пунктів Зеленогірської сільської ради, в тому числі с. Міжгір'я - 45,3га, в пос. Овражки - 23,6га, відповідно до експлікації, в межах і проекту планіровки та забудови населених пунктів.
12 грудня 2006 року між радгоспом «Гурзуфський» і Зеленогірською сільською радою підписаний Акт прийому-передачі земель запасу населеного пункту Зеленогірської сільської ради загальною площею 72,2га, в тому числі с. Міжгір'я - 45,3га, в пос. Овражки - 23,6га.
14 грудня 2006 року 6-ю сесією 5-го скликання Зеленогірською сільською радою прийнято рішення №96 «Про передачу земельних ділянок в землі запасу населеного пункту Зеленогірської сільської ради що знаходять в населених пунктах с. Міжгір'я. пос Овражки радгоспу «Гурзуфський»».
Відповідно до п.1 рішення від 14.12.06р. №96 вирішено припинити право користування земельними ділянками радгоспу «Гурзуфський» в с. Міжгір'я - 45,3га, в пос. Овражки - 23,6га.
Пунктом 2 рішення Зеленогірської сільської ради №96 вирішено перевести земельні ділянки радгоспу «Гурзуфський» в с. Міжгір'я площею 45,3га, в пос. Овражки площею 23,6га - в землі населеного пункту Зеленогірської сільської ради.
Військовою прокуратурою Сімферопольського гарнізону проведено прокурорську перевірку дотримання посадовими особами військового радгоспу «Гурзуфський» МО України вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про використання земель оборони».
У ході проведення вищезазначеної перевірки встановлено, що рішенням 6-ї сесії 5-го скликання Зеленогірською сільською радою 14 грудня 2006 року прийнято рішення «Про передачу земельних ділянок в землі запасу населеного пункту Зеленогірської сільської ради що знаходять в населених пунктах с. Міжгір'я. пос Овражки радгоспу «Гурзуфський»».
30 травня 2008 року Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням Міністерства оборони України складений Акт «Ревізії фінансово-господарської діяльності військового радгоспу «Гурзуфський» з окремих питань за період з 01.01.2000р. по 26.02.08р.».
Згідно до акту від 30.05.08р. встановлено, що будь-яких рішень уповноважених службових осіб Міністерства оборони України щодо добровільної відмови або згоди на передачу вищезазначених земельних ділянок загальною площею 68,9га до Зеленогірської сільської ради не приймалися.
Суд розглянувши матеріали справи вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню за наступними підставами.
По перше, відповідно до ст.3 Кодексу Адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осію із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно до п.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Так, відповідачем у даній позовній заяві дійсно зазначений суб'єкт владних повноважень, але даний спір не має публічно-правового характеру, оскільки предметом спору у даній справі є відновлення порушеного права позивача.
Тобто, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Правові засоби і порядок використання земель оборони визначено Законом України «Про використання земель оборони».
Так, статтею 1 Закону України Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і
постійної діяльності військових частин, установ,
військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних
Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Як вище зазначалося судом, спірні земельні ділянки були надані радгоспу «Гурзуфський» для потреб оборони, на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії І-КМ №004022.
Згідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Враховуючи, що радгосп «Гурзуфський» має право постійного користування земельною ділянкою, воно не може, у будь - який спосіб, розпоряджатись землями державної власності за власним розсудом (відчужувати, передавати право користування землею іншим особам, здавати її в оренду та інше).
Держава реалізує право власності на землю через відповідні органи державної влади.
Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Аналогічне визначення земель оборони міститься у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони".
Згідно ст. 95 Земельного кодексу України, радгосп «Гурзуфський», як землекористувач, не наділено правом відмови або дачі згоди на передачу вищевказаних земельних ділянок.
Відповідно до п.45 «Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого Наказом Міністра оборони України 22.12.1997 N 483, Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Як було встановлено судом будь-яки рішення уповноваженими службовими особами Міністерства оборони України, щодо добровільної відмови або згоди на передачу вищезазначених земельних ділянок загальною площею 68,9га до Зеленогірської сільської ради, не приймалися.
Згідно до ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з ч. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Представником відповідача представлено суду рішення Зеленогірської сільської ради №114 від 26.12.08р. «Про скасування рішення 6-ї сесії 5-го скликання №96 від 14.12.06р.», яким було скасоване вищевказане рішення, як помилково прийняте.
Але, як було встановлено вище судом, на момент прийняття Зеленогірською сільською радою рішення «Про передачу земельних ділянок в землі запасу населеного пункту Зеленогірської сільської ради що знаходять в населених пунктах с. Міжгір'я. пос Овражки радгоспу «Гурзуфський»», а саме 14 грудня 2006 року, відповідачем були порушенні вимоги діючого законодавства України, у зв'язку із чим, суд вважає що позовні вимоги, щодо визнання недійсним та скасування рішення 6-ї сесії 5-го скликання Зеленогірської сільської Ради Білогірського району АР Крим № 96 від 14.12.2006р. - підлягають задоволенню.
Також, представником позивач заявлено суду уточнення позовних вимог, а саме просить суд припинити провадження по справі у частині зобов'язання повернення Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський» земельних ділянок загальною площею 68,9га, що знаходяться у с. Міжгір'я та с. Овражки Білогірського району, на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження по справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Як встановлено судом 12 грудня 2006 року між радгоспом «Гурзуфський» і Зеленогірською сільською радою підписаний Акт прийому-передачі земель запасу населеного пункту Зеленогірської сільської ради загальною площею 72,2га, в тому числі с. Міжгір'я - 45,3га, в пос. Овражки - 23,6га.
Але, суду не представлено доказів того факту, що спірні земельні ділянки, а саме загальною площею 72,2га, в тому числі с. Міжгір'я - 45,3га, в пос. Овражки - 23,6га, по акту-прийому передачі були повернути радгоспу «Гурзуфський».
У зв'язку із чим, суд вважає, що клопотання позивача, щодо припинення провадження по справі у частині зобов'язання повернення Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський» земельних ділянок загальною площею 68,9га, що знаходяться у с. Міжгір'я та с. Овражки Білогірського району, на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає задоволенню.
Отже, суд вважає що, на даний момент між сторонами існує предмет спору та позовні вимоги щодо зобов'язання повернення Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський» земельних ділянок загальною площею 68,9га, що знаходяться у с. Міжгір'я та с. Овражки Білогірського району, підлягають задоволенню.
Також, суд вважає за необхідним звернути увагу на наступне, так відповідно до пояснень Зеленогірської сільської ради, до участі по справі були залучені як треті особи - фізичні особи яким були передані у власність земельні ділянки в межах населеного пункту с. Міжгір'я и Овражки для будівництва та обслуговування.
Представником відповідача Зеленогірської сільської ради, по клопотанню якого до участі по справі були залучені у якості третіх осіб - фізичні особи, пояснив, що рада в межах своїх повноважень приймала рішення відносно відведення і передачі в приватну власність земельних ділянок громадянам для обслуговування житлового будинку і господарських построек, у межах населених пунктів п. Овражки і с. Міжгір'я, виходячи з проекту планіровки та забудови даних населених пунктів, та ніяких земель несільськогосподарського призначення від Військового радгоспу «Гурзуфський» не отримував.
Отже, позивачем виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.
В судовому засіданні 16.02.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підписано 19.02.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України, суд
ВИРIШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним та скасувати рішення 6-ї сесії 5-го скликання Зеленогірської сільської Ради Білогірського району АР Крим № 96 від 14.12.2006р. «Про передачу земельних ділянок в землі запасу населеного пункту Зеленогірської сільської ради що знаходять в населених пунктах с. Міжгір'я. пос Овражки радгоспу «Гурзуфський»» .
3. Зобов'язати Зеленогірську сільську раду Білогірського району АР Крим (Білогірський район, с. Зеленогірське, вул. Леніна,2) повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський» земельні ділянки загальною площею 68,9га, що знаходяться у с. Міжгір'я та с. Овражки Білогірського району.
Видати наказ після набрання рішення законної сили
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.