Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
12.02.2009
Справа №2-17/9273-2008
За позовом Фізичної особи-підприємця Ільясовой Ш.Ш., Білогірський район АР Крим, с. Вишенне
До відповідача Білогірського районного споживчого товариства, м. Білогірськ
про визнання недійсним одностороннього розірвання Білогірським районним споживчим товариством з 20.06.2008 року Договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку, укладеного з фізичною-особою підприємцем Ільясовой Ш.Ш.; визнання за фізичною-особою Ільясовой Ш.Ш. право оренди торгового місця № 55 площею 4,3 кв.м. на підставі договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку, укладеного з Білогірським районним споживчим товариством; зобов'язання Білогірське районне споживче товариство приймати від фізичної особи-підприємця Ільясовой Ш.Ш. через касира (контролера) ринку м. Білогірська оплату ринкового збору за користування торговим місцем № 55 площею 4,3 кв.м. на підставі договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку; визнання відновленим на той же строк і на тих же умовах дію договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця № 55 площею 4,3 кв.м. на ринку між фізичною-особою підприємцем Ільясовой Ш.Ш. та Білогірським районним споживчим товариством
По зустрічному позову Білогірського районного споживчого товариства, м. Білогірськ
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності Ільясовой Ш.Ш., Білогірський район АР Крим, с. Вишенне
про зобов'язання СПД Ільясовой Ш.Ш. повернути торгове місце № 55 у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року на ринку м. Білогірськ по вул. Сімферопольська/Мира/Нижньогірська/Котовського 31/5/24/2 за актом прийомки-передачі; зобов'язаня СПД Ільясову Ш.Ш. звільнити незаконно займане торгове місце № 55 від контейнеру шляхом вивозу контейнеру за межі території ринка у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача (відповідача по зустрічному позову) - не з'явився
Від відповідача (позивача по зустрічному позову) - Джелілова Л.Ш., представник
Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненнями до нього просить визнання недійсним одностороннє розірвання Білогірським районним споживчим товариством з 20.06.2008 року Договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку, укладеного з фізичною-особою підприємцем Ільясовой Ш.Ш.; визнати за фізичною-особою підприємцем Ільясовой Ш.Ш. право оренди торгового місця № 55 площею 4,3 кв.м. на підставі договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку, укладеного з Білогірським районним споживчим товариством; зобов'язати Білогірське районне споживче товариство приймати від фізичної особи-підприємця Ільясовой Ш.Ш. через касира (контролера) ринку м. Білогірська оплату ринкового збору за користування торговим місцем № 55 площею 4,3 кв.м. на підставі договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку; визнати відновленим на той же строк і на тих же умовах дію договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця № 55 площею 4,3 кв.м. на ринку між фізичною-особою підприємцем Ільясовой Ш.Ш. та Білогірським районним споживчим товариством у зв'язку з тим, що відповідач розірвав договір № 88 від 01.01.2008 року шляхом односторонньої відмови від нього на підставі постанови Правління Білогірського районного споживчого товариства від 20.06.2008 року за № 30 по причині невиконання позивачем пункту 6.6 договору № 88 від 01.01.2008 року. Відповідач, посилаючись на заплановану реконструкцію громадського туалету та неможливість проїзду автомашин та механізмів до об'єкту просив позивача у відповідності з п. 6.6. договору звільнити торгове місце № 55 та встановити контейнер позаду м'ясного лабазу в найкоротші строки.
Тобто, відповідачем планується реконструкція іншого об'єкту - громадського туалету поза процесом реконструкції самого ринку. Позивач також вказує, що дії відповідача по реконструкції ринку є незаконними по причині того, що документи, що підтверджують законність проведення реконструкції йому не надані, та відсутні.
Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача. Таким чином позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практиці розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).
У відзиві відповідач проти позову заперечує, та вказує, що він не зобов'язаний надавати позивачу будь-які документи, що підтверджують законність реконструкції ринку, так як договірні відносини між ними не передбачають звітування за свої дії. 20.06.2008 року правління Білогірського районного споживчого товариства прийняло постанову, якою в односторонньому порядку розірвало договір оренди № 88 від 01.01.2008 року з позивачем у зв'язку з невиконанням умов договору, однак позивач фактично продовжує займатися торгівлею з даного контейнеру до теперішнього часу, при тому, що строк договору витік, новий договір не укладений. Відповідач вважає, що позивач здійснює на ринку незаконну торгову діяльність, і відповідно, немає правових підстав для взимання риночного збору та продовження з ним договірних господарських відносин.
У зустрічному позові та уточненнях до нього Білогірське районне споживче товариство просить зобов'язати СПД Ільясову Ш.Ш. повернути торгове місце № 55 у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року на ринку м. Білогірськ по вул. Сімферопольська/Мира/Нижньогірська/Котовського 31/5/24/2 за актом прийомки-передачі; зобов'язати СПД Ільясову Ш.Ш. звільнити незаконно займане торгове місце № 55 від контейнеру шляхом вивозу контейнеру за межі території ринка у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року.
СПД Ільясова Ш.Ш. зустрічний позов не визнає, та вказує, що Білогірське районне споживче товариство не надало належні дозвільні документи (затверджену проектно-кошторисну документацію, Та дозвіл ДАБК на початок виконання будівельних робіт)), які б підтверджували його право проводити реконструкцію ринку в цілому, або його відокремлених частин.
По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно п. 1.1 договору здачі в оренду (найм) торгівельного місця на ринку від 01.01.2008 року за № 88 Орендодавець (Білогірське районне споживче товариство) передає, а Орендар (СПД Ільясова Ш.Ш.) приймає у тимчасове платне користування торгівельне місце № 55 (об'єкт найму), яке складається тільки з асфальтованого (бетонного) покриття і розташоване на ринку м. Білогірська, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Білогірськ, вул. Сімферопольська/Мира/Нижньогірська/Котовського 31/5/24/2 загальною площею 4,3 кв.м.
Відповідно до п. 6.1 договору він діє шість місяців з 01 січня 2008 року до 30 червня 2008 року без продовження його терміну.
01 січня 2008 року сторонами підписаний акт прийому-передачі об'єкту найму в оренду.
Згідно постанови правління Білогірського районного споживчого товариства № 30 від 20 червня 2008 року «Про розірвання договорів оренди у зв'язку з невиконанням умов» постановлено розірвати договір оренди № 88 від 01.01.2008 року в односторонньому порядку за невиконання вимог договору, а саме підпункту 6.6.
Згідно п. 6.6 договору здача в оренду (найм) торгівельного місця на ринку від 01.01.2008 року за № 88 під час реконструкції ринку Орендар зобов'язаний надати об'єкт найму для проведення реконструкції. При цьому Орендодавець повинен попередити Орендаря про надання об'єкту найму для реконструкції не пізніше ніж за 7 днів до моменту реконструкції.
Суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:
Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір діє 6 місяців з 01 січня 2008 року до 30 червня 2008 року без продовження його терміну.
П. 6.4 договору передбачено, що дія договору припиняється внаслідок закінчення строку його дії.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.
При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Крім того, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку вказаному договору на предмет не -відповідності законодавству при розгляди цієї справи, оскільки це не є предметом спору по цієї справі.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, у суду відсутні підстави не приймати до уваги п. 6.1 та п. 6.4 вказаного договору.
Необхідно також відмітити, що згідно ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України, ч. 4 ст. 179 ЦК України сторони мають на свій розсуд погоджувати будь-які умови договору, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова від 11.07.2006 року № 32/43пн).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки між сторонами укладений договір, відносини між ними регулюються договором і нормами, що відносяться до договорів.
Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, як що його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, відносини між сторонами регулюються умовами договору.
Таким чином, у суду не існує підстав не приймати до уваги п. 6.1 та п. 6.4 договору, згідно з яким термін договору не продовжується, та він припиняється з 30.06.2008 року.
Таким чином, згідно умов договору, він припинений з 30.06.2008 року.
Згідно ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, СПД Ільясова Ш.Ш. зобов'язана була повернути об'єкт оренди орендодавцю негайно після закінчення строку договору оренди.
Таким чином, з 30.06.2008 року СПД Ільясова Ш.Ш. займає об'єкт оренди незаконно. В свою чергу незаконні дії не можуть породжувати будь-яких законних прав.
Із викладених обставин витікає, що чи заявляв орендодавець заперечення протягом місяця після закінчення строку дії договору, чи ні, це не може мати правового значення в даному випадку.
Крім цього, згідно ст. 319 ЦК України власник майна розпоряджається своїм майном на свій розсуд.
Тобто, якщо орендодавець вказав у договорі оренди, що строк договору не продовжується, це є його правом.
Більш того, орендодавець підтвердив бажання не продовжувати договір в п. 6.4. договору, яким передбачено, що договір припиняється у випадку закінчення строку його дії.
Таким чином, первинно, ще при укладанні договору оренди, орендодавець висловив своє бажання після закінчення строку договору оренди не продовжувати орендних відносин.
Окрім цього, небажання орендодавця на продовження орендних відносин відображено у постанові Правління Білогірського районного споживчого товариства № 30 від 20.06.2008 року.
При цьому необхідно відмітити, що мотиви, якими керується власник при реалізації своїх прав по розпорядженню майном правового значення не мають, і діючим законодавством не передбачено прийняття рішення по розпорядженню майном ставить в залежність від будь-якого мотиву. Рішення власника може бути взагалі без мотивів, та залежить тільки від його бажання.
Необхідно також відмітити, що про вказану постанову позивач знав вже 01.07.2008 року, оскільки її копія додана до позову, який підписаний 01.07.2008 року.
При цьому також необхідно відмітити, що діючим законодавством власнику не заборонено приймати рішення про небажання продовжувати орендні відносини до закінчення строку договору оренди.
При цьому також необхідно відмітити, що ст. 764 ЦК України не вимагає, щоб орендодавець саме протягом місяця після закінчення строку договору прийняв таке заперечення.
Із тексту вказаної статті витікає, що протягом вказаного строку заперечення повинно бути.
Вказане заперечення в цей період було, оскільки була прийнята постанова правління Білогірського районного споживчого товариства № 30 від 20.06.2008 року, та вона у вказаний місячний строк їм скасована не була.
Таким чином, за весь період користування майном орендарем після закінчення строку дії договору, заперечення орендодавця існувало, і про вказане заперечення орендар знав з початку вказаного строку.
Із тексту постанови Вищого Господарського Суду України від 16.10.2007 року № 2-5\11914-2005 також витікає, що орендодавець вправі повідомити орендаря про припинення договору оренди до закінчення терміну його дії.
Сама СПД Ільясова Ш.Ш. указує в позові, що про вказану постанову їй стало відомо 24.06.2008 року.
Таким чином, вимоги СПД Ільясовой Ш.Ш. про визнання за нею права оренди торгового місця № 55 площею 4,3 кв.м. на підставі договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку, укладеного з Білогірським районним споживчим товариством задоволенню не підлягає.
Оскільки вказане право відсутнє, відповідно, також не існує з вказаних обставин і підстав для визнання відновленим договору.
Вимога позивача (відповідача по зустрічному позову) про зобов'язання Білогірського районного споживчого товариства приймати від фізичної особи-підприємця Ільясовой Ш.Ш. через касира (контролера) ринку м. Білогірська оплату ринкового збору за користування торговим місцем № 55 площею 4,3 кв.м. на підставі договору № 88 від 01.01.2008 року здачі в оренду (найм) торгового місця на ринку задоволена бути також неможе.
Так, позивач в порушення п. 5 ч. 2 статті 54 ГПК України не обґрунтував вказаної позовної вимоги, і не надав докази в її підтвердження. У позові викладені лише окремі факти, при чому не вказано про те, що касир не виконує своїх обов'язків. Таким чином, вказану вимогу не можна вважати обґрунтованою.
Необґрунтована вимога задоволена бути не може.
Крім цього, СПД Ільясовой Ш.Ш. не надано доказів у підтвердження вказаної вимоги.
Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, що надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази не представлені зацікавленою стороною до винесення цього рішення, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття рішення по цій справі.
Окрім цього, позов поданий 01.07.2008 року, тобто вже після закінчення строку дії договору.
Згідно ч. 1 статті 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно ч. 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, зобов'язання за договором можуть виконуватися лише протягом строку дії договору, який згідно п. 6.1 договору витік 30.06.2008 року, і після його закінчення сторони можуть нести тільки відповідальність.
Окрім цього, якщо Білогірське районне споживче товариство вважає, що немає підстав для сплати збору у зв'язку з закінченням строку договору оренди, це є його правом. Більш того, взимання такого збору може бути сприйняте як згода на продовження договору оренди, про що Білогірське районне споживче товариство заперечує.
Окрім цього, якщо СПД Ільясова Ш.Ш. не сплатила збір з вини Бахчисарайського районного споживчого товариства, вона не може нести за це відповідальність, і відповідно, несплатою такого збору її права порушені бути не можуть.
При цьому необхідно відмітити, що Білогірське районне споживче товариство не примушує СПД Ільясову Ш.Ш. сплачувати вказаний збір через банк.
Окрім цього, підставою вказаної позовної вимоги СПД Ільясова Ш.Ш. вказує договір оренди. Однак, вказаний договір припинив свою дію.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не має права розглядати інші підстави, якими позов не обґрунтовується.
Більш того, розгляд таких підстав буде грубим порушенням прав інших учасників процесу, які вправі знати про підстави позову, та заперечувати проти них.
Таким чином, вказана вимога обґрунтовується тим, що вона пов'язана з реалізацією права на оренду торгового місця № 55, і відповідно, за відсутності підстав визнання за СПД Ільясовой Ш.Ш. такого права (оренди) немає підстав задовольняти вимогу, пов'язану з орендою торгового місця, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова від 18.12.2008 року по справі № 2-22/8317-2008).
Не підлягає задоволенню також вимога про визнання недійсним одностороннього розірвання договору.
Обґрунтування вказаної позовної вимоги не дозволяє зробити висновок про те, що право СПД Ільясовой Ш.Ш. у даному випадку порушене.
Згідно ст. 1 ГПК України до господарського суду звертаються за захистом порушеного права.
Так, позивач обґрунтовує вказану вимогу тим, що здійснений односторонній правочин.
Оґрунтовуючи порушення свого права позивач вказує на те, що відповідач розірвав договір в односторонньому порядку.
Однак, позов поданий вже після того, як строк дії договору витік.
При цьому позивач не обґрунтував, яким чином розірвання договору в односторонньому порядку порушило його право за період з моменту його прийняття -20.06.08р., до строку закінчення договору - 30.06.2008 року, а також не наданого відповідних доказів.
При цьому також необхідно відмітити, що вказано вимога не може впливати на результат розгляду вимоги про право на оренду, оскільки відмова у вимозі про визнання права на оренду не пов'язана з тим - чи дійсний, чи ні вказаний односторонній правочин.
При цьому також необхідно відмітити, що заперечувати щодо поновлення орендних відносин це є право власника, та діючим законодавством таке право не ставиться в залежність від будь-чого.
Більш того, позовною вимогою є визнання правочину недійсним, як одностороннього правочину.
Однак, згідно ч. 3 статті 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Таким чином, якщо одностороння відмова від договору, як угода, не передбачена законом, про що сам позивач вказує у позові, посилаючись на ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 статті 188 ЦК України, відповідно, такий правочин згідно ч. 3 статті 202 ЦК України не може вплинути на обов'язки позивача, та відповідно, вплинути на його права та інтереси.
Необхідно також відмітити, що само прийняття Білогірським районним споживчим товариством постанови неможливо вважати правочином.
Так, згідно Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року за № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» вказана постанова є актом ненормативного характеру.
Таким чином, СПД Ільясова Ш.Ш. вправі була звернутися у даному випадку з вимогою про визнання вказаного акту недійсним згідно п. 2 статті 20 Господарського кодексу України, якщо вона вважає, що прийняття вказаної постанови порушує її права.
Таким чином, існує декілька підстав по кожній із позовних вимог по первісному позову для відмови у позовних вимогах.
Вимоги Білогірського районного споживчого товариства по зустрічному позову про зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності Ільясовой Ш.Ш. повернути торгове місце № 55 у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року на ринку м. Білогірськ по вул. Сімферопольська/Мира/Нижньогірська/Котовського 31/5/24/2 за актом прийомки-передачі, та зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності Ільясовой Ш.Ш. звільнити незаконно займане торгове місце № 55 від контейнеру шляхом вивозу контейнеру за межі території ринка у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року підлягають задоволенню.
Так, частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
П. 2.3 договору передбачено, що повернення майна відбувається за актом прийомки-передачі.
Згідно статті 16 ЦК України порушене право може бути захищено також способом, передбаченим договором.
Крім цього, позивач згідно статті 16 ЦК України має право вимагати припинення правопорушення, та дій, що порушують право.
В даному випадку СПД Ільясова Ш.Ш. зайняла торгівельне місце шляхом встановлення контейнеру, і не звільняє його від контейнеру після того, як припинився договір оренди. Тобто, контейнер знаходиться на торговому місці незаконно, і Білогірське районне споживче товариство вправі вимагати, щоб СПД Ільясова Ш.Ш. звільнила його від контейнеру.
Судові витрати позивачу по первісному позову згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України відшкодуванню не підлягають.
Позивачу по зустрічному позову судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем по зустрічному позову згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, і складають по державному миту 85 грн., по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу 118 грн.
Вказані судові витрати позивача по зустрічному позову підтверджені платіжними дорученнями за № 602 від 23 липня 2008 року, та № 597 від 23 липня 2008 року.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд -
У первісному позові відмовити повністю.
Зустрічний позов задовольнити.
Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності Ільясову Шеріпе Шаіповну (97613, АР Крим, с. Вишенне, Білогірський район, вул. Вишнева 9; ідентифікаційний номер 2388221404) повернути торгове місце № 55 у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року на ринку м. Білогірськ по вул. Сімферопольська/Мира/Нижньогірська/Котовського 31/5/24/2 за актом прийомки-передачі.
Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності Ільясову Шеріпе Шаіповну (97613, АР Крим, с. Вишенне, Білогірський район, вул. Вишнева 9; ідентифікаційний номер 2388221404) звільнити незаконно займане торгове місце № 55 від контейнеру шляхом вивозу контейнеру за межі території ринка у зв'язку з закінченням строку дії договору № 88 від 01.01.2008 року.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Ільясовой Шеріпе Шаіповни (97613, АР Крим, с. Вишенне, Білогірський район, вул. Вишнева 9; ідентифікаційний номер 2388221404) на користь Білогірського районного споживчого товариства (97600, м. Білогірськ, АР Крим, вул. Нижньогірська 13; р/р 2600932283160 в ОСБ Білогірського району № 4556, МФО 384191, ЗКПО 01757350) судові витрати з державного мита в сумі 85 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Видати накази.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.